Підсумки 2017 року

Ну, що ж… Вже 2018 рік розпочався… ЕКОСФЕРА має нові плани, готує нові проекти. Та наразі хочеться підбити підсумки 2017 року, поглянути на вже зроблене та порадіти успішно завершеній діяльності.

Отже, у 2017 році ми зміцнили свою співпрацю з Ужгородською міською радою у напрямку підвищення енергоефективності.  Саме у цьому році в результаті нашої співпраці Ужгороді твердо став на шлях енергоефективності: 1) умісті здійснено реорганізацію структури виконкому міської ради, створено відділ енергоефективності та тарифі, сворено дві посади енергоменеджерів та впроваджено систему муніципального енергоменеджменту. Тепер всі енерговитрати у бюджетній сфері під контролем та ретельним аналізом; 2) місто почало розробляти План дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату до 2030 року. Цей документ обіцяє бути прогресивним та дієвим. Про це ми подбаємо у 2018 році, коли розробка ПДСЕРК буде завершено й прийнято Ужгородською міською радою.

У 2017 ми провели дві сесії тренінг-курсу для муніципальних енергоменеджерів для 10 міст України. Працівники міських рад, які відповідають за енергоефективність міст мали можливість ознайомитись із законодавчими змінами у сфері енергетики, пов’язаними з підписанням Україною Угоди про асоціацію з ЄС, познайомитись один з одним, познайомитись з кращими експертами у сфері енергетики в країні, обмінятись досвідом та спланувати нові проекти та стратегії. Робота велась у рамках проекту та мережі громадських організацій, які працюють у сфері сталої енергетики в України – CLEEN.

 

У 2017 був для нас важливим та важким у протистоянні з ГЕС-забудовниками, які планували будівництво каскаду із 6 МГЕС на р. Ріка та 8 МГЕС на р. Тересва. Обидві річки є об’єктами Смарагдової мережі України й будь-яка діяльність, яка впливатиме на природний гідрологічний режим річок, є забороненою. ЕКОСФЕРА увійшла в коаліцію громадських активістів та місцевих громад Хустщини, якій через судовий процес вдалося відстояти недоторканність р. Ріка. При цьому громади сіл, розташованих у долині р. Ріка на Хустщині, проявили високу активність та готовність захищати свою річку. Таку ж наполегливість у захисті р. Тересва проявили і громади с. Біловарці та с. Ганичі на Тячівщині. Наразі ми віримо, що річку Тересву вдасться відстояти повністю. Та кампанія проти будівництва малих та міні ГЕС на річках Закарпаття, які становлять особливу природну цінність «СТОП хаотичній забудові гірських річок Карпат!» #STOP_МГЕС_КарпатиАдвокаційна кампанія проти малої гідроенергетики у Карпатах ведеться з 2012 року коаліцією громадських організацій Закарпаття “Форум екологічного порятунку Закарпаття”, правозахисників та місцевих громад.

 

У 2017 році завершилась довга й виснажлива кампанія за збереження зелених зон м. Ужгорода, під назвою #Кірпічка. Ця адвокаційна кампанія велась з 2010 року, активна фаза почалась у 2015 році, коли коригуваннями генплану було заплановано забудову парку Перемоги та інших зелених зон міста. Тоді ж народилася громадська ініціатива Кірпічка, яка об’єднала громадські організації та місцевих активістів. У 2017 році кампанія зайшла у свою заключну стадію, коли до вимог зберегти цілісною територію парку Перемоги, додались ще території зелених зон на пл. Б. Хмельницького та на розі вулиць 8-го Березня та Можайського. На грудневій сесії Ужгородської міської ради було прийняте рішення про відмову інвесторам в оренді цих зелених зон, які повинні були забудуватись житловими комплексами та торгівельними центрами. Зараз громада міста отримала шанс створити на цих територіях парк Перемоги з озером та 2 сквери.

У 2017 році взяла активну участь у проведенні Майстерні міста Ужгорода, провівши відкриті лекції та майстер-класи з питань вертикального озеленення міста з використанням верби та пермакультури. В Ужгородській міській дитячій лікарні було створено альпійську гірку за участі дітей-пацієнтів лікарні. У відкритих лекціях взяли учать фахівці з Відня та Львова.

у 2017 році ЕКОСФЕРА провела чергову Міжнародну літню школу на тему «Пермакультура в урбосередовищі» у с. Нижнє Селище, де було створено аромаклумби та будиночок для комах. У МЛШ взяли участь 15 молодих людей з усієї України, а також фахівці з Відня (Австрії).

У 2017 році ЕКОСФЕРА стала традиційним партнером Управління молоді та спорту Закарпатської ОДА у проведенні Міжнародного молодіжного фестивалю «Краса навколо нас».

У 2017 році ЕКОСФЕРА вступила в нову адвокаційну кампанію захисту гірського хребта Свидовець від будівництва туристичного мегаполісу “Свидовець”, який має стати розширенням гірськолижного курорту “Буковель”. Кампанію провадить громадська ініціатива #Free_Svydovets.

У 2017 році в співпраці з журналісткою ІА «Голосу Карпат» провели журналістські розслідування у сфері ведення лісового господарства у сертифікованих держлісгоспах Закарпаття, зокрема відповідності стандарту FSC, а також журналістські розслідування у сфері будівництва МГЕС на річках Закарпаття, пов’язані з корупційними сферами та порушенням природоохоронного законодавства.

У 2018 році ми продовжимо свою діяльність у сфері екології та охорони довкілля у рамках окреслених напрямків нашої роботи.

Коли інтереси громади та інтереси лісгоспу сходяться в одному лісі…

В кінці листопада 2017 року до ГО «ЕКОСФЕРА» звернулись представники громади м. Ужгорода з повідомленням про проведення вибірково-санітарної рубки в дубово-грабовому лісі на території Ужгородського лісництва Ужгородського ДЛГ (квартал 10 – на площі 14,8 га, квартал 11 – на площі 8,5 га). Це територія Оноківської сільської ради, однак цей ліс географічно примикає до адміністративної межі міста Ужгорода, формуючи його «приміське кільце» зелених насаджень. Ця ж група мешканців міста Ужгорода, яка представляє спільноти «Ужгородський велосипедний клуб» та «Асоціація пішого туризму» опублікувала відповідні фотографії рубки в групі «Ужгород» у соціальній мережі Facebook.

Суть незадоволення рубкою полягала в тому, що

1) саме вздовж цієї території пролягали чемпіонські траси змагань різного рівня з гірського велоспорту, а також спортивного орієнтування та радіопеленгування;

2) цей ліс є активно відвідуваний ужгородцями й виконує рекреаційно-оздоровчу роль для міста (фактично функцію лісопаркової зони), оскільки у самому місті не вистачає площ зелених зон згідно з державними будівельними нормами.

Трелювальною технікою було зруйновано частину велосипедної траси, була проведена рубка дубів, які мали значення для визначення трас високої складності, що викликало велике обурення у спортсменів та любителів гірського велосипеду.

Оприлюднена інформація про рубку у лісів в районі «Шахта» викликала великий резонанс у громаді міста, а також у регіональній пресі. Ситуація висвітлювалась на сторінках Інтерне-видань, а також на телебаченні (21-й Канал – репортаж http://www.21tv.info/?p=12874, БТ «Тиса-1» – репортаж з місця рубки та передача в студії https://www.youtube.com/watch?v=meOlyrY6OgM&feature=youtu.be&t=1423).

Розуміючи, що рубка оформлена згідно із законодавством, 4 грудня 2017 року ми направили звернення в Ужгородський ДЛГ, в якому просили налагодити діалог з ужгородською громадою і провести консультації згідно з вимогами критеріїв 4.4-4.5. стандарту лісової сертифікації FSC.

Дирекція Ужгородського ДЛГ відреагувала на звернення дуже швидко й 12 грудня було здійснено спільний виїзд на лісосіку. Після консультацій з активістами від громади міста Ужгорода 20 грудня дирекцією Ужгородського ДЛГ було прийняте рішення зупинити рубку дерев у цьому лісі, про що було повідомлено громаду міста через офіційну сторінку Ужгородсткого ДЛГ у мережі Facebook.

27 січня 2018 року до ГО «ЕКОСФЕРА» знову звернулись члени Ужгородського велосипедного клубу та Асоціації піших туристів з інформацією про те, що рубку дубів у кварталах 10-11 відновлено. Ця інформація також оприлюднена на особистих сторінках активістів у мережі Facebook https://www.facebook.com/TheRunningPilgrims/videos/vb.1268471153261161/1580965735345033/?type=2&theater&comment_id=1581885308586409&notif_t=feedback_reaction_generic&notif_id=1517216880322853,

https://www.facebook.com/TheRunningPilgrims/posts/1580032518771688. Соціальне напруження зростає, дирекція Ужгородського ДЛГ жодних пояснень не дає.

Принагідно зауважимо, що під час нашого спільного з працівниками Ужгородського ДЛГ особистого огляду лісосіки 12 грудня 2017 року у кварталі 10/4 та у кварталі 11/4 було виявлено:

1) рубку дубів без ознак пошкодження гниллю, тобто валку цілком здорових дерев;

2) сухостій чи впавши дерева на ділянці залишалися, тобто в першу чергу забирали товарну деревину;

3) валка лісу була проведена непрофесійно, в результаті чого було пошкоджено багато інших дерев, які в результаті також були зрубаніж. Про цей факт ми не повідомляли Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області, оскільки в грудні конфлікт з лісгоспом було, наче, вичерпано, інтереси громади Ужгорода були задоволені);

4) вимітка дерев під рубку була зовсім свіжою, тобто, здійснена не весною, коли на деревах було листя і лісопатологи бачили, що «крона дерев суха» (саме так поінформували працівники лісового господарства про вимітку дерев громадських активістів на лісосіці), а у кінці листопада, коли листя на деревах не було. За свідченнями активістів, які постійно відвідують цей ліс, а також мешканців житлового масиву, який межує з лісом, дерев з сухою кроною у цьому лісі не було.

До цього хочемо додати, що ГО «ЕКОСФЕРА» є підписантом Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво з питань лісової сертифікації між Закарпатським ОУЛМГ, Національним представництвом FSC в Україні, Дунайсько-Карпатською програмою WWF, екологічними НГО та соціально й екологічно відповідальними деревообробними та лісозаготівельними підприємствами Закарпаття (Ужгород, 15 червня 2016 року). За цим Меморандумом Закарпатське ОУЛМГ разом з підпорядкованими йому лісогосподарськими підприємствами бере на себе зобов’язання:

1.2. Забезпечити підготовку й оприлюднення інформації щодо планів лісоуправління, повідомлень про екологічні та соціальні наслідки лісогосподарських заходів…

1.13. Здійснювати санітарне, лісопатологічне обстеження та призначення санітарно-оздоровчих заходів у відповідності до чинних нормативно-правових актів із залученням незалежних фахівців, представників неурядових організацій, ЗМІ, сільських та селищних рад за їхнім бажанням

1.14. Оголошувати належним чином у медіа про проведення відповідних обстежень та відведення деревостанів у рубку з розміщенням на сайті та запрошенням до участі в роботі таких комісій зазначених вище представників.

 

Громада Ужгорода пильно стежить за цим інцидентом У середу 31 січня відбудеться пікетування Закарпатського ОУЛМГ в Ужгороді.

Закарпаття вимагає скасування «зеленого тарифу» для малої гідроенергетики! Хроніка антигесівського протистояння

Плани будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка у Хустському та Міжгірському районах, а також на р. Шопурка у Рахівському районі Закарпаття збурили громади та природоохоронну громадськість краю.

Збурена Хустщина

Напружене протистояння громад і районної влади у Хустському районі, яка просуває ці амбітні плани забудовників, триває вже більше місяця (з 20 червня). Все почалося з розпоряджень голови Хустської РДА Н. Павлія № 194 від 23.05.2016, № 560 від 12.12.2016 та № 145 від 25.04.2017 про розроблення детальних планів території для будівництва каскаду із 6-ти ГЕС на р. Ріка у селах Березово, Горінчово, Липча, Кошельово та Іза. Офіційна фірма-забудовник – ТОВ «Ріка Енерго». Відомо також, що ще одна МГЕС готується до будівництва у селі Верхній Бистрий Міжгірського району.

У 2014 році у с. Нижній Бистрий Хустського району вже була побудована МГЕС на р. Ріка потужністю 2 МВт. Цей гідрогенеруючий об’єкт був побудований ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ще на етапі розробки проекту керівництвом цієї фірми було проігноровано усі зауваження фахівців біологів та екологів щодо мінімізації впливу на екосистему р. Ріка. Оцінка впливу на довкілля була здійснена неякісно і непрофесійно, про що є експертний висновок фахівців Інституту рибного господарства НААН України http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=292:pro-shcho-movchat-lobisty-ta-zabudovnyky-mini-hes-na-hirskykh-richkakh-zakarpattia&Itemid=158. В результаті ГЕС стала фізичною перешкодою для нересту риби https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/, причиною пересихання та заростання чагарником основного русла після греблі, а також катастрофічного паводку під час льодоходу у 2017 році http://goloskarpat.info/society/5894508311cb7/?utm_content=03142.

Спостерігаючи екологічне лихо на р. Ріка, причиною якого стала Нижньобистрівська ГЕС, громади долини р. Ріка, які живуть нижче за течією, виступили категорично проти будівництва каскаду із ще 5 ГЕС, про що заявили публічно на громадських слуханнях (с. Березово, с. Кошельово та с. Липча), на загальних зборах села (с. Березово, с. Горінчово) та на сесіях сільських рад (с. Іза, с. Горінчово, с. Кошельово). Тим не менше забудовники разом із сільським головою с. Березова Б. Біляком, де громадські слухання вже відбулися аж два рази (восени 2016 року та взимку 2017 року), вдалися до фальсифікації чергових громадських слухань 10 липня за закритими дверима, не пустивши до залу більшість мешканців села, які були проти будівництва ГЕС. В результаті обурені мешканці с. Березова перекрили трасу Хуст-Долина на 8 годин. Переляканий сільський голова Б. Біляк видав розпорядження про проведення ще одних громадських слухань 23 липня.

Однак вже 20 липня голова Хустського міськрайонного суду М. Довжанин переніс розгляд справи по суті правомірності розпорядження голови села Б. Біляка, яким той визнав попередні слухання такими що не відбулись і призначені нові на 23 липня, а 14 липня зупинив дію розпорядження в рамках забезпечення позову забудовників ТОВ “Ріка Енерго”. Тобто по факту мешканцям с. Березово було відмовлено у волевиявленні на громадських слуханнях 23 липня.

У відповідь мешканці долини р. Ріка 21 липня зустрілись із головою Закарпатської ОДА Г. Москалем, який за день до того своїм розпорядження скасував усі три розпорядження голови Хустської РДА щодо розроблення детальних планів під будівництво каскаду ГЕС на р. Ріка. А 25 липня на президії Хустської райради було винесено питання щодо заборони спорудження міні-ГЕС у районі, за наслідками чого апарату ради доручено розробити і внести відповідний проект рішення на розгляд сесії райради 28 липня. Тим часом проти будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка хустянами було зібрано близько 3 тис. підписів мешканців долини цієї річки.

Затишшя перед грозою у Рахівському районі

Тим часом інакше розгортались події у Рахівському районі. Підготовка детальних планів земельних ділянок для будівництва каскаду із 7 ГЕС на р. Шопурка у селищах Кобилецька Поляна та Великий Бичків проходили без зайвого шуму. Інформація ніде не поширювалась, офіційна інформація про каскад ГЕС з’явилась лише за місяць до проведення публічних громадських слухань. У Кобилецькій Поляні забудовником виступило ТОВ «Гідроресурс-Шопурка», а у В. Бичкові – ТОВ «Альтернатив Електрик». Як було заявлено директором ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» Б. Кинівим на громадських слуханнях у Кобилецькій Поляні, ГЕСи, які плануються до будівництва у межах населеного пункту будуть такими ж, як і проблемна ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині. До речі, ТОВ «Гідроресурс-Шопурка» є одним із підприємств холдингу «АКВАНОВА».

Усі 7 ГЕС на р. Шопурка були схвалені громадськими слуханнями у Кобилецькій Поляні та В. Бичкові на початку липня. При цьому в результаті досліджень Інституту гідробіології НАН України р. Шопурка була визнана цінною в екологічному розумінні гірською річкою, практично не зміненою діяльністю людини, яка може слугувати еталоном гірської річкової екосистеми! Тут проживає 7 червонокнижних видів риб та 5 червонокнижних видів земноводних, в тому числі лосось дунайський, який є особливо охоронюваний в ЄС та внесений до списків Резолюції № 6. Звісно, що каскад ГЕС повністю зарегулює її і перетворить цю річку на систему водосховищ.

Тим часом 20 липня в черговий раз було винесено на розгляд сесії Рахівської районної ради корупційну Схему планування Рахівського району, якою заплановано 24 ГЕС на заповідних річках Рахівщини. Ще у 2016 році ця Схема… була недопущена до голосування через корупційну складову, як було встановлено антикорупційною експертизою між комісійного об’єднання Громадської Ради при Закарпатській ОДА http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=247:pryrodookhorontsi-ta-hromadski-eksperty-naholoshuiut-shcho-24-mhes-u-skhemi-planuvannia-terytorii-rakhivskoho-raionu-protyrichat-chynnomu-pryrodookhoronnomu-zakonodavstvu-ukrainy-ta-vziatym-ukrainoiu-mizhnarodnym-zoboviazanniam&Itemid=158. Однак, не внісши рекомендованих змін у цю Схему…, це питання знову було винесено на голосування. Та обурені громади Рахівщини разом з природоохоронцями краю змусили зняти  з порядку денного цю Схему планування Рахівського району та направити її на доопрацювання http://zakarpattya.net.ua/News/172270-Cherez-zaplanovani-24-mini-HES-deputaty-Rakhivshchyny-znialy-z-poriadku-dennoho-pytannia-pro-zatverdzhennia-Skhemy-planuvannia-terytorii-raionu!

Обласна влада солідарна з громадами Закарпаття

Першим свідченням підтримки Закарпатської обласної влади громад області у їхньому прагненні не дозволити забудувати річки краю гідроелектростанціями, стало розпорядження голови Закарпатської ОДА від 20 липня 2017 про скасування розпоряджень голови Хустської РДА про розробку детальних планів територій за межами населених пунктів під будівництво каскаду із 5 ГЕС на р. Ріка. У понеділок 24 липня 2017 представники ініціативної групи від Хустщини Микола Аннишинець, Олег Лукша, Віталій Грегор передали голові Закарпатської обласної ради Михайлові Рівісу резолюцію учасників мітингу “Хустщина проти ГЕС”, під якою підписались 2864 мешканців району. Цією резолюцією мешканців Хустщини звертаються до народних обранців прийняти звернення до ВРУ про скасування «зеленого тарифу» для малої гідроенергетики, як такої, яка стоїть у прямому конфлікті із питаннями охорони природи.

Близько 13 % території нашого краю – це території та об’єкти природно-заповідного фонду. До складу цих об’єктів належать також річки області. Ще більша кількість річок характеризуються високим різноманіття флори і фауни, зокрема червонокнижної, і є дуже цінними в екологічному сенсі, однак не входять до об’єктів ПЗФ.

У 2016 році 4 закарпатські річки – р. Ріка, р. Тересва, річки Чорна та Біла Тиса – увійшли до складу Смарагдової мережі України у складі НПП «Синевир» та Карпатського біосферного заповідника http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=287:liutyi-2017&Itemid=151. Законопроект про господарську діяльність на об’єктах Смарагдової мережі згідно зі спеціально розробленими менеджмент планами якраз зараз готується МінПрироди України. Новоприйнятий закон України «Про оцінку впливу на довкілля» ще не набрав чинності. Але якраз саме ці річки знаходяться у фокусі забудовників ГЕС. Тож гесники поспішають негайно все забудувати, чи хоча б «застовпити» місця, адже закон не матиме зворотної дії.

Відомо, що вже зараз розробляються проекти будівництва ГЕС на притоках р. Тересва у с. Руська Мокра та с. Німецька Мокра Тячівського району. Такі ж проекти плануються у селах Ганичі, Дубове та Калини на р. Тересва. Не дивлячись, що ця річка вже зараз має природоохоронний статус іхтіологічного заказника «Усть Чорна». Недобросовісні оцінки впливу на навколишнє природне середовище, виконані різними ліцензійованими фірмами, які не проходять державну екологічну експертизу, нівелюють усі законодавчі застереження щодо будівництва будь-яких гідротехнічних споруд на заповідних річках.

Тому другим пунктом резолюції «Хустщина проти ГЕС» є створення профільної комісії облради для вивчення  впливу на навколишнє середовище вже побудованої скандальної міні-ГЕС на р. Ріка у Нижньому Бистрому, оскільки є очевидними порушення на стадії виконання оцінки впливу на довкілля, будівництва та експлуатації цієї ГЕС з усіма негативними наслідками для людей та природи.

Срібна Земля бореться за збереження своєї срібної мережі річок та річечок. Адже це саме те, чого вже немає у розвинених країнах ЄС. Саме це і є наше справжнє багатство…

 

 

Для довідки: станом на 2017 рік у Закарпатті працюють 9 ГЕС: Теребле-Ріцька ГЕС (р. Теребля), Оноківська ГЕС та Ужгородська ГЕС(р. Уж), Білинська ГЕС (р. Ільмин – притока р. Тиса) , Краснянська ГЕС (р. Краска – притока р. Тересва), ГЕС «Шипіт-1» та ГЕС «Шипіт-2» (р. Шипіт, басейн р. Уж), Нижньобистрівська ГЕС (р. Ріка), Лопушанська ГЕС (р. Лопушанка – притока р. Тересва). З них 6 побудовані у період 2006-2016 роки.

Закарпаття вимагає скасування «зеленого тарифу» для малої гідроенергетики! Хроніка антигесівського протистояння

Плани будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка у Хустському та Міжгірському районах, а також на р. Шопурка у Рахівському районі Закарпаття збурили громади та природоохоронну громадськість краю.

Збурена Хустщина

Напружене протистояння громад і районної влади у Хустському районі, яка просуває ці амбітні плани забудовників, триває вже більше місяця (з 20 червня). Все почалося з розпоряджень голови Хустської РДА Н. Павлія № 194 від 23.05.2016, № 560 від 12.12.2016 та № 145 від 25.04.2017 про розроблення детальних планів території для будівництва каскаду із 6-ти ГЕС на р. Ріка у селах Березово, Горінчово, Липча, Кошельово та Іза. Офіційна фірма-забудовник – ТОВ «Ріка Енерго». Відомо також, що ще одна МГЕС готується до будівництва у селі Верхній Бистрий Міжгірського району.

У 2014 році у с. Нижній Бистрий Хустського району вже була побудована МГЕС на р. Ріка потужністю 2 МВт. Цей гідрогенеруючий об’єкт був побудований ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ще на етапі розробки проекту керівництвом цієї фірми було проігноровано усі зауваження фахівців біологів та екологів щодо мінімізації впливу на екосистему р. Ріка. Оцінка впливу на довкілля була здійснена неякісно і непрофесійно, про що є експертний висновок фахівців Інституту рибного господарства НААН України http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=292:pro-shcho-movchat-lobisty-ta-zabudovnyky-mini-hes-na-hirskykh-richkakh-zakarpattia&Itemid=158. В результаті ГЕС стала фізичною перешкодою для нересту риби https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/, причиною пересихання та заростання чагарником основного русла після греблі, а також катастрофічного паводку під час льодоходу у 2017 році http://goloskarpat.info/society/5894508311cb7/?utm_content=03142.

Спостерігаючи екологічне лихо на р. Ріка, причиною якого стала Нижньобистрівська ГЕС, громади долини р. Ріка, які живуть нижче за течією, виступили категорично проти будівництва каскаду із ще 5 ГЕС, про що заявили публічно на громадських слуханнях (с. Березово, с. Кошельово та с. Липча), на загальних зборах села (с. Березово, с. Горінчово) та на сесіях сільських рад (с. Іза, с. Горінчово, с. Кошельово). Тим не менше забудовники разом із сільським головою с. Березово Б. Біляком, де громадські слухання вже відбулися аж два рази (восени 2016 року та взимку 2017 року), владися до фальсифікацій чергових громадських слухань 10 липня за закритими дверима, не пустивши до залу більшість мешканців села, які були проти будівництва ГЕС. В результаті обурені менканці с. Березова перекрили  трасу Хуст-Долина на 8 годин. Переляканий сільський голова Б. Біляк видав розпорядження про проведення ще одних громадських слухань 23 липня 2017 року.

Однак вже 20 липня голова Хустського міськрайонного суду М. Довжанин переніс розгляд справи по суті правомірності розпорядження голови села Б. Біляка, яким той визнав попередні слухання такими, що не відбулись і призначив нові на 23 липня, а 14 липня зупинив дію розпорядження в рамках забезпечення позову забудовників ТОВ “Ріка Енерго”. Тобто по факту мешканцям с. Березова було відмовлено у волевиявленні на громадських слуханнях 23 липня.

У відповідь мешканці долини р. Ріка 21 липня зустрілись із головою Закарпатської ОДА Г. Москалем, який за день до того своїм розпорядженням скасував усі три розпорядження голови Хустської РДА Н. Павлія щодо розроблення детальних планів під будівництво каскаду ГЕС на р. Ріка. А 25 липня на президії Хустської райради повинно було бути винесено питання щодо заборони спорудження ГЕС у районі, за наслідками чого апарату повинно було бути доручено розробити і внести проект рішення на розгляд сесії райради 28 липня. Однак голови фракцій ЄЦ, Опоблоку та Радикальної партії Ляшка зірвали президію, не прийшовши на засідання. Питання перенесено на наступне засідання. Тим часом проти будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка хустянами було зібрано близько 3 тис. підписів мешканців долини цієї річки.

Затишшя перед грозою у Рахівському районі

Тим часом інакше розгортались події у Рахівському районі. Підготовка детальних планів земельних ділянок для будівництва каскаду із 7 ГЕС на р. Шопурка у селищах Кобилецька Поляна та Великий Бичків проходили без зайвого для забудовників шуму. Інформація ніде не поширювалась, офіційна інформація про каскад ГЕС з’явилась у ЗМІ лише за місяць до проводення публічних громадських слухань у рамках громадських обговорень. У Кобилецькі Поляні забудовником виступила ТОВ “Гідроресурс-Шопурка”, а у В. Бичкові – ТОВ “Альтернатив Електрик”. Як було заявлено директором ТОВ “АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ” Б. Кинівим на громадських слуханнях у Кобилецькій Поляні, ГЕСи, які плануються до будівництва у межах населеного пункту будуть такими є, як і проблемна ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині. До речі, ТОВ “Гідроресурс-Шопурка” є одним із підприємств холдинку “АКВАНОВА”.

Усі 7 ГЕС на р. Шопурка були схвалені громадськими слуханнями у Кобилецькій Поляні та В. Бичкові на початку липня 2017 року. Адже інвестори обіцяли шалені інвестиції в інфраструктуру селищ. При цьому в результаті досліджень Інституту гідробіології НАН України р. Шопурка була визнана цінною в екологічному розумінні гірською річкою, практично не зміненою діяльністю людини, яких сьогодні мало залишилось в Європі, і яка може слугувати еталоном гірської річкової екосистеми! Тут проживає 7 червонокнижних видів риб та 5 червонокнижних видів земноводних, в тому числі лосось дунайський, який є особливо охоронюваний в ЄС та внесений до списків Резолюції № 6. Звісно, що каскад ГЕС повністю зарегулює річку Шопурку і перетворить її на систему водосховищ.

Тим часом 20 липня в черговий раз було винесено на розгляд сесії Рахівської районної ради корупційну Схему планування Рахівського району, якою заплановано 24 ГЕС на заповідних річках Рахівщини. Ще у 2016 році ця Схема… була недопущена до голосування через корупційну складову, як було встановлено антикорупційною експертизою між комісійного об’єднання Громадської Ради при Закарпатській ОДА http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=247:pryrodookhorontsi-ta-hromadski-eksperty-naholoshuiut-shcho-24-mhes-u-skhemi-planuvannia-terytorii-rakhivskoho-raionu-protyrichat-chynnomu-pryrodookhoronnomu-zakonodavstvu-ukrainy-ta-vziatym-ukrainoiu-mizhnarodnym-zoboviazanniam&Itemid=158. Однак, не внісши рекомендованих змін у цю Схему…, це питання знову було винесено на голосування. Та обурені громади Рахівщини разом з природоохоронцями краю змусили зняти  з порядку денного цю Схему планування Рахівського району та направити її на доопрацювання http://zakarpattya.net.ua/News/172270-Cherez-zaplanovani-24-mini-HES-deputaty-Rakhivshchyny-znialy-z-poriadku-dennoho-pytannia-pro-zatverdzhennia-Skhemy-planuvannia-terytorii-raionu!

Обласна влада солідарна з громадами Закарпаття

Першим свідченням підтримки Закарпатської обласної влади громад області у їхньому прагненні не  дозволити забудувати річки краю гідроелектростанціями, стало розпорядження голови Закарпатської ОДА від 20 липня 2017 року про скасування розпоряджень голови Хустської РДА про розробку детальних планів території за межами населених пунктів під будівництво каскаду із 5 ГЕС на р. Ріка. У понеділок 24 липня 2017 представники ініціативної групи від Хустщини Микола Аннишинець, Олег Лукша, Віталій Грегор передали голові Закарпатської обласної ради Михайлові Рівісу резолюцію учасників мітингу “Хустщина проти ГЕС”, під якою підписались 2864 мешканців району. Цією резолюцією мешканців Хустщини звертаються до народних обранців прийняти звернення до ВРУ про скасування “зеленого тарифу” для малої гідроенергетики, як такої, яка знаходиться у прямому конфлікті із питаннями охорони природи.

Близько 13 % території нашого краю – це території та об’єкти природно-заповідного фонду. До складу цих об’єктів входять також річки області. Ще більша кількість річок характеризуються високим різноманіттям флори і фауни, зокрема червонокнижної, і є дуже цінними в екологічному сенсі, однак не входять до об’єктів ПЗФ.

У 2016 році 4 закарпатські річки – р. Ріка, р. Тересва, річки Чорна та Біла Тиса – усійшли до складу Смарагдової мережі України у складі НПП “Синевир” та Карпатського біосферного заповідника. Законопроект про господарську діяльність на об’єктах Смарагдової мережі згідно зі спеціально розробленими менеджмент планами якраз готується МінПрироди України. Новоприйнятий закон України “Про оцінку впливу на довкілля” ще не набрав чинності. Але якраз саме ці річки зокрема знаходяться у фокусі забудовників ГЕС. Тож гесники поспішають негайно все забудувати, чи хоча б “застовпити” місця, адже закон не матиме зворотної дії.

Відомо, що вже зараз розробляються проекти будівництва ГЕС на притоках р. Тересва у с. Руська Мокра та с. Німецька Мокра Тячівського району. Такі ж проекти плануються у селах Ганичі, Дубове та Калини на р. Тересва. Не дивлячись на те, що ця річка вже зараз має природоохоронний статус іхтіологічного заказника “Усть Чорна”. Недобросовісні оцінки впливу на навколишнє природне середовище, виконані різними ліцензійованими фірмами без фахівців-екологів, які не проходять державну екологічну експертизу, нівелюють усі законодавчі застереження щодо будівництва будь-яких гідротехнічних споруд на заповідних річках.

Тому другим пунктом резолюції “Хустщина проти ГЕС” є стоврення профільної комісії облради для вивчення впливу на навколишнє середовище вже побудованої скандальної ГЕС на р. Ріка у Нижньому Бистрому, оскільки є очевидними порушення на стадії виконання оцінки впливу на довкілля, будівництва та експлуатації цієї ГЕС з усіма негативними наслідками для людей та природи.

Срібна Земля бореться за збереження своєї срібної мережі річок та річечок. Адже це саме те, чого вже немає у розвинених країнах ЄС. Саме це і є наше справжнє багатство…

Для довідки: станом на 2017 рік у Закарпатті працюють 9 ГЕС: Теребле-Ріцька ГЕС (р. Теребля), Оноківська ГЕС та Ужгородська ГЕС(р. Уж), Білинська ГЕС (р. Ільмин – притока р. Тиса) , Краснянська ГЕС (р. Краска – притока р. Тересва), ГЕС «Шипіт-1» та ГЕС «Шипіт-2» (р. Шипіт, басейн р. Уж), Нижньобистрівська ГЕС (р. Ріка), Лопушанська ГЕС (р. Лопушанка – притока р. Тересва). З них – 6 ГЕС, побудовані у період 2006-2016 років.

Щодо сертифікації лісових господарств Закарпаття

У зв’язку із появою публікацій та коментарів щодо порушень національного законодавства в сертифікованих лісових господарствах Закарпаття, зокрема, статті Олени Мудрої в інтернет-виданні “Голос Карпат” (http://goloskarpat.info/analytics/59907c7532c85/?utm_content=03132) Національне представництво FSC в Україні (FSC Україна) висловлює свою позицію.

Станом на 28 серпня 2017 року площа сертифікованих лісів Закарпаття охоплена 15 сертифікатами та складає 468,2 тис. га. В зв’язку з переходом від групової до індивідуальної сертифікації, коли кожне з підприємств бере на себе відповідальність дотримуватися вимог міжнародного стандарту FSC, сертифікована площа лісів зменшилася на 5%.

Слід наголосити, що невід’ємною складовою міжнародного стандарту є національне лісове законодавство, яке має дотримуватися усіма сертифікованими підприємствами. Частина вимог стандарту перевищує національні вимоги та потребує докладання додаткових зусиль з боку працівників лісового господарства. Наданий коментар природоохоронного експерта, юриста Анатолія Павелка щодо процедур видачі чи відкликання сертифікату є некоректним і таким, що вводить в оману читача. Відповідно, вважаємо за потрібне надати короткий виклад процедур лісової сертифікації за схемою FSC:

– оцінка відповідності (сертифікація) здійснюється аудиторами акредитованих органів сертифікації, які є незалежними від FSC компаніями. Лише орган сертифікації приймає рішення про видачу сертифікату або ж його відкликання на підставі виявлених невідповідностей;

– зауваження щодо ведення лісового господарства можуть бути висловлені будь-якою зацікавленою стороною (юридичні чи фізичні особи, місцеві громади). Окрім цього, вони можуть бути залучені до проведення аудиту підприємств у ролі спостерігача;

– оцінка роботи органу сертифікації здійснюється акредитаційним органом – Міжнародним акредитаційним центром (http://www.accreditation-services.com/);

– FSC Україна офіційно представляє міжнародну неурядову некомерційну організацію в країні, організовує розробку FSC національного стандарту системи ведення лісового господарства, формує багатосторонній діалог задля обговорення та вирішення питань, пов’язаних із виконанням вимог міжнародного стандарту підприємствами лісового господарства (https://ua.fsc.org/ua-ua).

Таким чином, фізична або юридична особа, яка має зауваження до ведення лісового господарства в сертифікованих підприємствах звертається до аудиторів компанії СЖС, зокрема, Тетяни Данчук-Дворецької (Tetyana.Danchuk@sgs.com). Орган сертифікації залежно від оцінки істотності та систематичності виявлених невідповідностей здійснює припис про їх усунення протягом певного часу з призупиненням чи не призупиненням дії сертифікату. За умови незадоволеності результатом розгляду, зацікавлена сторона має право оскаржувати рішення, керуючись відповідною процедурою органу сертифікації (http://www.sgs.com/en/agriculturefood/forestry). Окрім цього можуть оскаржуватися дії органу сертифікації перед контролюючим органом – Міжнародним акредитаційним центром (або ж у т.ч. надсилатися інформація про ймовірні порушення діяльності лісового господарства, аудиторів чи органу сертифікації). Детальніше про можливості участі зацікавлених сторін у лісовій сертифікації можна ознайомитися за цим посиланням: https://ua.fsc.org/ua-ua/newsroom/event-news/id/70.

Завдяки чіткому розподілу повноважень з дотриманням принципів неупередженості, об’єктивності та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін FSC здобула визнання WWF як найбільш суворої та комплексної схеми лісової сертифікації (http://wwf.panda.org/?246871/WWF-Forest-Certification-Assessment-Tool-CAT). Нерозуміння окремими експертами механізму функціонування схем сертифікації не повинно призводити до його підміни стереотипами правозастосування в Україні.

 

Гарантія якості та забезпечення довіри до сертифікації є основоположними принципами розвитку та функціонування міжнародної схеми лісової сертифікації FSC в усьому світі. Зважаючи на викладене вище, зі своєї сторони вважаємо за доцільне провести нараду з питань виконання рішень Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво з питань лісової сертифікації між Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Національним представництвом FSC в Україні, Дунайсько-Карпатською програмою WWF, екологічними НГО та соціально і екологічно відповідальними деревообробними та лісозаготівельними підприємствами Закарпаття підписаний 15 червня 2016 року на базі Закарпатського ОУЛМГ за участю усіх підписантів, директорів лісогосподарських підприємств, аудиторів компанії СЖС України, зацікавлених сторін, зокрема, автора публікації та дописувача. За додатковою інформацією з зауваженнями та пропозиціями можете звертатися до Павла Кравця p.kravets@ua.fsc.org   

МГЕС у Нижньому Бистрому: розумна інвестиція чи вирок для Ріки / РОЗСЛІДУВАННЯ

Час знищує помилкові думки, а судження природи підтверджує.

Марк Цицерон

Тема малих гідроелектростанцій на карпатських річках зараз вкрай актуальна для Закарпаття. Вже кілька років продовжуються гарячі дискусії проектантів і політичних лобістів – з одного боку, та фахових експертів і громадських активістів – з іншого. Тож хто з них правий у своїх вболіваннях за навколишнє середовище, а хто лукавить і переслідує ціль заробити на «зеленій» енергетиці?

«Голос Карпат» проводить власне розслідування проблем закарпатських МГЕС – історію, сьогодення, а також перспективи і загрози майбутнього. За об’єкт дослідження ми взяли чи не найскандальнішу малу гідроелектростанцію області – МГЕС у селі Нижній Бистрий Хустського району на річці Ріка, яка належить ТОВ «Акванова Девелопмент». Компанія зареєстрована в місті Києві за адресою вулиця Васильківська будинок 1, і згідно відкритих даних з сайту НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – ред.) зареєстрована на Перм’якову Олену Володимирівну. Заступником директора значиться закарпатець – Кинів Богдан Юрійович.

Це перша стаття з циклу «Гонитва за «зеленим тарифом» вбиває річки Карпат?», що стосується періоду будівництва станції, її впливу на навколишнє природне середовище сьогодні та містить коментарі власників, безпосередніх учасників проекту і науковців. Також тут подається короткий анонс ситуації щодо планів побудувати нові МГЕСи в руслі Ріки – тієї самої річки, на якій вже функціонує Нижньобистрівська МГЕС (див. фото).

З чого зараз стільки шуму?

Варто почати з того, що ще в кінці минулого року стало відомо про видачу Хустською РДА розпорядження на розроблення проектної документації ТОВ «Гідроресурс-Ріка» і ТОВ «Ріка Енерго» із залученням інвесторів зі Швейцарі, для будівництва на ряду малих гідроелектростанцій на річці Ріка, в тому числі і каскадних, в межах або поблизу сіл Березово, Горінчево, Кошелево та Липча.

Вже навесні цього року проектна документація була розроблена і розпочались громадські слухання, на яких громади, навчені досвідом тих сіл Закарпаття (Нижній Бистрий Хустського району, Лопухово та Красна Тячівського району, Тур’я Поляна Перечинського району та Білин Рахівського району – ред.), де вже кілька років діють подібні станції, відповідали категоричною відмовою забудовнику. В намаганнях протягнути проекти МГЕСів та за допомогою політичного лобіювання, представниками проектантів було порушено чинне законодавство про порядок проведення громадських слухань і здійснено владний переворот у Хустській районній раді з усуненням від керування районом посадовців, які підтримали думку сільських громад, що виступили проти будівництва енергогенеруючих об’єктів в руслі Ріки.

І лише завдяки згуртованості активістів зі згаданих вище сіл та проведенні анти-МГЕСівської кампанії із залученням науковців, природоохоронних експертів, правозахисників та широкого розголосу в ЗМІ, вдалося звернути увагу голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля на існуючу проблему і домогтися від нього розпорядження №370 від 20.07.2017 року “Про скасування розпоряджень Хустської РДА” на скасування попередньо виданих розпоряджень голови Хустської РДА Назарія Павлія на розробку містобудівної документації. А також заборону на видачу нових до грудня 2017 року, коли має вступити в дію новий ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля».

В свою чергу ТОВ «Гідроресурс-Ріка», ТОВ «Ріка Енерго» і Хустська РДА подали в суд на обласну владу з вимогою скасувати розпорядження голови Закарпатської ОДА. Наразі судове засідання, через відсутність відповідача (Закарпатської ОДА – ред.) та третьої сторони (Хустської РДА – ред.) перенесли на 12 вересня.

МГЕС у Нижньому Бистрому: чи є користь громаді?

Мала гідроелектростанція у селі Нижній Бистрий Хустського району потужністю 2,2 МВт була здана в експлуатацію в кінці 2014 року. Як повідомив нам сільський голова Нижнього Бистрого Юрій Муханюк, тоді ж між сільрадою та ТОВ «Акванова Девелопмент» було підписано договір згідно якого до місцевого бюджету щороку надходить спонсорська допомога у розмірі 150 тис. грн. на найнеобхідніші потреби. Список останніх формує виконком сільської ради. Окрім того сплачується оренда земельної ділянки площею 0,85 га. 

Прокоментувати фінансові надходження до сільського бюджету, а також розповісти про інші соціальні проекти, ми попросили заступника директора ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдана Киніва. Він підтвердив наявність договору про фінансові зобов’язання та реалізацію спільних проектів як в рамках цього договору, так і тих, що за своїм кошторисом виходять за межі цієї угоди.

«Після запуску станції між нашою компанією та сільською радою був підписаний договір про співпрацю на п’ять років. В рамках цього договору ми взяли на себе зобов’язання щорічно фінансувати проекти сільської ради на суму 150 тис. гривень. Це відбувається наступним чином: на початку року сільська рада формує свій бюджет і приймає рішення, фінансування яких заходів вони хочуть від нас отримати, про що і повідомляє нас у листі. І вже з врахуванням цього листа ми формуємо свій бюджет, де вказуємо ці витрати.»

Як зазначив Богдан Кинів, на різного роду соціальні проекти для потреб громади Нижнього Бистрого, компанія витратила у 2015 році – 521 тис. грн., у 2016 – 240 тис. грн. та у 2017 – 67 тис. грн. Щорічно значна частина з цих витрат йде на потреби школи і дитячого садочка, в тому числі і на заміну вікон. Окрім того, за його словами, з 2015 року компанія  покриває витрати по шкільному автобусу, фінансуючи пальне та технічне обслуговування. Також вже три роки поспіль налагоджений збір сміття через закупівлю сміттєвих баків та його вивіз з території населеного пункту.

Відомо, що кожного року керівництвом електростанції разом з працівниками рибного господарства області проводиться заходи із зарибнення Ріки. Однак, в Закарпатській області зариблення на річках, де побудовані ГЕСи, відбуваються лише одним видом – фореллю струмковою. Відтворення популяцій інших видів, які зазнають впливу від роботи електростанцій, не відбувається.

Порушення вимог українського та міжнародного законодавства і ОВНС під копірку

За інформацією, наданою керівництвом ТОВ «Акванова Девелопмент», на етапі проектування та під час будівництва, товариством були дотримані процедури громадських обговорень, всі екологічні вимоги, санітарні норми і рекомендації, а необхідні документи, в тому числі ОВНС (Оцінка впливу на навколишнє середовище – ред.) були виконані фахово та погоджені без зауважень. Більше того проект Нижньобистрівської МГЕС, за словами Богдана Киніва, був схвалений відомим «екологом» Тетяною Тимочко, яка особисто відвідувала об’єкт, що будувався.

Не знайшовши такого фахівця-еколога серед наукових кіл України, ми поцікавились детальніше особою Тетяни Тимочко в Мережі і виявили, що за фахом вона є вчителем історії, яка займається громадською природоохоронною роботою у громадській організації «Всеукраїнска екологічна ліга», і тому не може виступати експертом в питаннях екології та охорони довкілля (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0). Залишається не зрозумілим, чому ТОВ «Акванова Деведопмент» запросив в якості експерта з питань будівництва МГЕС Тетяну Тимочко.

Основою для розробки проекту будівництва об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, якими є МГЕСи, є Оцінка впливу на навколишнє природне середовище. Матеріали ОВНС повинні розроблятися відповідно до державного стандарту ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд». Один з етапів розробки ОВНС вимагає проведення публічних громадських обговорень. Для цього замовник або, за його дорученням, виконавець ОВНС через органи місцевої влади інформує населення про планову діяльність, визначає місце і порядок проведення громадських слухань, відкритих засідань, збирає звернення громадян, здійснює розгляд та врахування зауважень і пропозицій. Однак ОВНС для Нижньобистрівської МГЕС розроблявся з порушенням цієї процедури. Жодних громадських обговорень ОВНС Нижньобистрівської МГЕС не відбувалось, про що свідчить відсутність відповідного протоколу засідання, а також офіційна відповідь Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА (див. копію документа).

 

Водночас, як свідчать висновки експертів профільної наукової установи – Інституту рибного господарства НААН України: «наявність великої кількості помилок та некоректне поводження з інформацією не дозволяє оцінити представлені матеріали ОВНС (в частині збитків іхтіофауні) як такі, що виконані на належному науково-методичному рівні» (див. копію документа).

До речі, саме цей науковий інститут у 2014 році офіційно виступив щодо заборони будівництва будь-яких гідротехнічних споруд на річці Ріка в зв’язку з високою екологічною цінністю цієї річки та наявністю в ній до 15 червонокнижних видів риб http://www.ekosphera.org/images/dmdocuments/Fish_inst.pdf.

Своїми враженнями про етапи розробки та якість ОВНС Нижньобистрівської МГЕС висловила й кандидат біологічних наук, еколог ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук:

«Чернетка ОВНС Нижньобистрівської МГЕС потрапила мені в руки випадково. До мене, як до фахівця-еколога, звернулися учасники протистояння будівництву цієї гідроелектростанції у 2014 році, коли питання вже збирало мітинги протесту активістів Хустського району. Їх цікавила моя оцінка цього документу. Побачивши ОВНС, як жахнулася: перше, що впало в око – це невиправлені в деяких місцях тексту документу р. Случ замість р. Ріка та с. Чижівка, замість с. Нижній Бистрий. Коли почала цікавитись досвідом ПП «Нордік» зі Львова, яке й виконувало ОВНС Нижньобистрівської МГЕС на замовлення ТОВ «Акванова Девелопмент», то стало зрозуміло, що відповідних фахівців з оцінки рибозахисних та рибопропускних споруд, а також впливу МГЕС на водні біоресурси підприємство не має і оцінку впливу на довкілля малої гідроелектростанції здійснює вперше. Виглядало так, що ОВНС Нижньобистрівської МГЕС переписувалася, з деякими змінами, із аналогічного документу, який розроблявся для Чижівської МГЕС, адже власник обох ГЕС один – Ігор Тинний.

Тоді мене дуже збентежили три речі:

1)     В заяві про екологічні наслідки діяльності виконавець ОВНС безапеляційно заявляв, що прямого впливу на рослинний та тваринний світ Нижньобистрівська МГЕС не матиме. Для мене, як для еколога, видався дуже непрофесійним висновок про те, що зміна гідрологічного режиму річки не матиме негативних наслідків для флори і фауни. В результаті створення слабо протічного ставка – водосховища – в середині річки та спорудження штучної перепони для сезонної нерестової й добової кормової міграцій для багатьох видів риб у вигляді греблі, апріорі слід очікувати критичного зменшення чисельності киснелюбних та прохідних видів, а також надмірного поширення чи вселення видів-прибульців, які є нехарактерними для гірських річок. Тим більше, що пропонований ступінчастий рибохід у тілі греблі мало придатний для більшості коропових видів, які ,в основному, й населяють р. Ріка.

2)     Здивувала й інформація про те, що ТОВ «Акванова Девелопмент» законтрактувало двох фахівців – к.б.н., іхтіолога Володимира Лєсніка та к.б.н., гідробіолога Тараса Микитчака зі Львова – для наукових досліджень р. Ріка у зв’язку з будівництвом Нижньобистрівської МГЕС. Незрозумілою була мета цих контрактів, адже згідно з ДБН проектування рибозахисних та рибопропускних споруд здійснюється на основі рибничо-біологічних обґрунтувань з виконанням іхтіологічних та екологічних досліджень під час виконання ОВСН і є частиною цього документу, однак матеріали досліджень Лесніка та Микитчака ніяк не відображені в матеріалах ОВНС.

3)     Оскільки розділ щодо впливу МГЕС на річку, та флору й фауну в ній, був виконаний неякісно, викликали серйозні побоювання висновки щодо безпеки споруди під час паводків. Навіть, якщо за основу ОВНС брався документ щодо Чижівської МГЕС, беручи до уваги недосвідченість розробника документу, не було зрозуміло, чи враховано в розрахунках те, що річка гірська, а не рівнинна».

 

Всі ці аспекти були викладені Оксаною Станкевич-Волосянчук у виступі на публічному зібранні у приміщенні Хустської районної ради і РДА 21 травня 2014 року за участі представників ТОВ «Акванова Девелопмент» та близько 250 громадських активістів Хустщини і Міжгірщини, експертів та науковців, що пізніше було відображено у відповідних публікаціях (http://zaholovok.com.ua/mini-ges-u-karpatakh-biznes-na-%C2%ABzelenomu%C2%BB-tarifi ).

Ми поцікавились у заступника директора ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдана Киніва, чому для виконання такого важливого й первинного для проектування документу, як ОВНС, було обрано підприємство «Нордік» зі Львова. З його відповіді слідувало, що на той час у Закарпатті не діяло жодної ліцензійованої фірми, яка б здійснювала ОВНС. Детальніше вивчивши це питання, ми прийшли до висновку, що твердження пана Киніва не відповідає дійсності, вже тоді у Закарпатській області діяли якнайменше три ліцензійовані установи, які здійснювали Оцінку впливу на навколишнє природне середовище: ПП «Екостатус-Хуст» з Хуста, проектно-виробниче ПП «Екоміленіум» та ДП «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу» НАН України з Ужгорода.

Заходи з мінімізації негативного впливу на довкілля повинні застосовуватись й на основних стадіях будівництва. Однак, за офіційною інформацією БУВР річки Тиса під час будівництва не був забезпечений пропуск будівельних витрат води, що було засвідчено працівниками Виноградівського МУВГ, які здійснили виїзд на будований об’єкт за вимогою прокуратури. Також було зафіксовано відсутність водомірної рейки на водозабірній споруді. Чи наявна вона там зараз – не відомо.

Також відомо, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області під час будівництва були виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема: зняття та перенесення родючого шару ґрунту без дозволу при проведені підготовчих робіт, порушення правил поводження з відходами, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Під час перевірки у 2014 році також не було представлено погодження відповідними органами проектної документації на проведення робіт на землях водного фонду.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекцією у Закарпатській області було видано приписи про усунення порушень, відповідальну особу притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на загальну суму 1445 грн., яка сплачена в повному обсязі. Було розраховано та пред’явлено в установленому порядку шкоду, заподіяну ТОВ «Акванова Девелопмент» внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу з земельної ділянки розташованої в урочищі «Кривий» на території Нижньобистрівської сільської ради Хустського району, у сумі 12774,12 грн., які сплачено у добровільному порядку.

Отже, тут є очевидні підстави для заперечень слів керівництва ТОВ «Акванова Девелопмент» про дотримання всіх вимог чинного законодавства і відсутність обґрунтованих зауважень як в процесі розробки проекту, на етапах будівництва, так і зараз, вже під час функціонування станції.

Роз’яснити, які саме норми українського та міжнародного екологічного права були порушені при будівництві Нижньобистрівської МГЕС ми попросили розповісти природоохоронного експерта, юриста Бюро екологічних розслідувань Анатолія Павелка. В своєму коментарі він також розповів про наслідки, до яких наслідків це призвело, і висловив свою думку стосовно впливу на існуючу ситуацію зараз:

«Сам проект МГЕС на річці Ріка порушував: статтю 11 ЗУ «Про Червону книгу України», в якому йдеться про те, що червонокнижні види риб (лосось дунайський, харіус європейський) та місця їх перебування потребують особливої охорони. Про що і було зазначено ще на етапі проектування як закарпатськими екологами, так і їхніми колегами зі Львова та Києва. В тій же статті 11 мова йде про те, що місця перебування об’єктів Червоної книги мають бути пріоритетними територіями для створення об’єктів ПЗФ. І це все було проігноровано. До речі, в самому ЗУ «Про Червону книгу України» передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність за знищення об’єктів ПЗФ.

Також була порушена стаття 4 Бернської конвенції в якій йдеться що види, які охороняються цією конвенцією та їхні оселища повинні підлягати особливій охороні та бути захищеними від знищення в результаті здійснення різного роду проектів. Ця стаття також була проігнорована.

Більше того, стаття 5 та 6 закону України про екологічну експертизу передбачає що завданнями і принципами екологічної експертизи є убезпечення населення від впливу подібних об’єктів. Про можливість повеней, те, що ми спостерігали цієї зими у Нижньому Бистрому – попереджали. Знову біло проігноровано. У статті 6 йдеться про те, що проект не має погіршувати стан природного навколишнього середовища. Але проекти рибоходів і проекти пропуску вод не відповідають екологічним вимогам. Про це було наголошено місцевим мешканцям під час громадських слухань, але це також проігнорували. Тож все це є наслідком бездіяльності обласних екології та природних ресурсів і байдужості місцевої громади, тому що вони закрили очі на кричущі порушення законодавства.»

Анатолій Павелко підсумував:

«Щоб мати змогу яким-небудь чином впливати на ситуацію що склалася, необхідна принципова позиція Департаменту екології та природних ресурсів, який повинен вимагати зараз вносити зміни у вже побудовану Нижньобистрівську МГЕС. Зокрема збільшувати водопропуск, перебудовувати рибохід та здійснити інші заходи для забезпечення дотримання обов’язкових вимог охорони довкілля. А також відшкодування власником збитків, які завдала діяльність малої гідроелектростанції місцевим мешканцям і природі».

Погіршення якості води в Ріці як прямий вплив МГЕС

 

Річка Ріка серед приток Тиси вирізняється повноводністю і якістю води, через що і стала домівкою для багатьох унікальних видів риб, що зустрічаються на Закарпатті лише в цій водоймі. За свідченнями науковців та рибалок-аматорів, від витоків до устя Ріки може налічуватись понад 50 видів риб. Але з часів початку будівництва МГЕС на річці в селі Нижній Бистрий експертами зазначається зниження рівня якості води і, як наслідок, зменшення видового складу іхтіофауни та заміна одних видів іншими, не характерними і менш цінними.

Мікробіологічні дослідження Ріки, а також дослідження хімічного складу води, як в ділянці розміщення гідроелектростанції, так і вище та нижче по течії Ріки, вже тривалий час проводяться співробітниками кафедри зоології УжНУ.

Прокоментувати результати цьогорічних досліджень нашому виданню погодився кандидат біологічних наук завідувач кафедри зоології біологічного факультету УжНУ, доцент Федір Куртяк:

«Спорудження греблі малої гідроелектростанції та створення водосховища призводить до суттєвих змін у стані ріки Ріка. Спостерігається замулювання з вираженою зоною накопичення важких металів в донних відкладах, а також формування сірководневої зони (так звана анаеробна природна зона), що в свою чергу зумовлює зміни у флорі і фауні річки. Мова йде про те, що річка втрачає свою самоочисну здатність. Так, досліджуючи 10 км р. Ріка (5 км вище греблі МГЕС та 5 км нижче), ми виявили, що найбільша концентрація кишкової палички є саме у водосховищі. Вона перевищує норму у десятки разів. Водночас спостерігається різке падіння концентрації кисню, збільшення температури, вмісту аміаку та сірководню, особливо біля самої греблі (осушена частина об’єкта – ред.). Також  в осаді збільшується вміст таких важких металів як цинк, кадмій, мідь, свинець.

Тобто, якщо ми будуємо будь яку перешкоду на шляху річки, швидкість її течії знижується і, відповідно, важкі метали випадають в осад з подальшим їх накопиченням у мулі.  Вода, яка використовується для генерації енергії і яка повертається в річку, нехай і в повному обсязі, дуже низької якості та зовсім не придатна для господарських потреб.»

Федір Куртяк також підкреслив, що вміст таких важких металів мідь та свинець в осадах у районі греблі електростанції, більша ніж у три рази, що не може не мати негативний вплив на всі живі організми, в тому числі і на людину, що споживають або користуються водами Ріки.

Взявши проби річкової води у кількох точках на Ріці та провівши мікробіологічні дослідження науковці зафіксували в Ріці збільшення показника колі-індексу: якщо в точці на 5 кілометрів вище станції цей показник становить 5,5 coil/l, то на території самого Нижньобистрянського водосховища) – 21,0coil/l, а вже на 5 кілометрів нижче водосховища – 16,6coil/l. Ці цифри свідчать про погіршення здатності ріки Ріка до самоочищення, а така кількість бактерій кишкової палички у водному середовищі створює небезпечний санітарно-епідеміологічний фон. І ця ситуація лише погіршуватиметься із збільшенням кількості подібних об’єктів на річці Ріка.

Про вплив греблі на популяцію іхтіофауни Ріки: думка експертів та любителів.

Під час будівництва гідроелектростанції у Нижньому Бистрому, щоб дослідити ситуацію з рибними популяціями на Ріці, як вже згадувала у своєму коментарі Оксана Станкевич-Волосянчук, були запрошені науковці зі Львова. Серед них – кандидат біологічних наук, асистент кафедри зоології біологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Володимир Лєснік, який разом ще з двома своїми колегами займалися моделюванням впливу електрогенеруючого об’єкту на мешканців Ріки за найменш сприятливих умов.

«Ми дослідили склад і структуру рибних угруповань. Для нас було очевидно, що вони зазн?ють певного впливу від зміни гідрологічного режиму. Для більшості популяцій такий вплив має характер координуючого, перерозподіляє ресурси, змінює пропорційний склад тощо. Однак, для низки видів зміни призведуть до втрати частини або й усіх існуючих тут оселищ.

Нашим завданням було оцінити пропорційний склад рибних угруповань Ріки поруч із планованим будівництвом, виявити потенційні загрози для представників аборигенних риб, передбачити наслідки дії лімітуючих чинників та співвіднести їх із екологічним і природоохоронним статусом конкретних видів, тих, чиї популяції найдужче будуть зачеплені майбутніми трансформаціями. За кінцеву мету мали вироблення рекомендацій, упровадження яких дозволило б зменшити негативний вплив гідробудівництва і зберегти популяції цінних, рідкісних та екологічно визначальних (ключових) видів риб», – розповідає Володимир Лєснік.

Забудовники, серед іншого, просили запропонувати вдосконалення до вже затвердженого в проекті рибоходу. Рекомендації науковців щодо прокладання обхідного кілометрового «рампового рибоходу» не були реалізовані ТОВ «Акванова Девелопмент», так як це потребувало значно більше коштів, ніж було заплановано.

«Питання вибору варіанту конструкції рибоходу, як нам стало відомо, проектантом попередньо було вже вирішене. Закладений у проект як частина дамби, він має вигляд звивистого ланцюга басейнів. Аргументи, наведені у відповідному розділі проекту, справді були обґрунтованими, якщо обирати конструкцію рибоходу для нечисленних зграй чи поодиноких особин. Саме такими є особини приорітетного у потребі збереження лосося дунайського. Залишалося під питанням лише, чи легко вони подолають стрес переходу зі швидкої течії коридору басейнів до практично непорушної товщі пригреблевої котловини водосховища», – продовжує науковець.

За словами Володимира Лєсніка, проектант керувався рекомендаціями узагальненими в наукових публікаціях провідних європейських вчених і тому вони (науковці – ред.) не мали підстав їх відкидати. Але позиція українських вчених була і є відмінна в іншому – у принципах обрання ключових видів, видів, найважливіших для підтримки рівноваги і повноцінного розвитку річкових екосистем:

«Такими, окрім надзвичайно рідкісної і популярної в усіх природоохоронних проектах лосося дунайського, є мінога угорська, підуст, вусачі звичайний і карпатський. Їхня популяційна структура і біологія з часом буде суттєво змінена і залежатиме від успіху проходження рибоходами греблі в селі Нижній Бистрий.»

«Менше було негативних очікувань щодо впливу дамби на популяцію харіуса, форелі струмкової. Хоч і тут є загроза. Адже, перш за все, «озерна» ділянка за греблею та зміна якості води створять бар’єр для обміну генетичним матеріалом між частинами популяцій. Цекласичний приклад фрагментації – однієї з причини зникнення видів. Бо для цих риб, навіть за умови подолання греблі, тихе водосховище завдовжки 1 км також є критичним бар’єром», – продовжує він.

За словами вченого, менше шансів подолати стоячу воду у мальків тих риб, що таки зможуть віднереститися у верхів’ї. У річці їх розселяє течія, розпорошує більш-менш рівномірно, щоб усім вистачило корму і життєвого середовища. У водосховищі вони самотужки не здолають навіть 100 метрів і, як наслідок, потонуть.

«Побоюючись втрат, боїмося також «надбань» – у водосховищі поселяться прибульці – адвентивні види, яких так багато у зарегульованих європейських річках», підсумовує Леснік.

Підсумовуючи викладене, він наголошує наголошу, що розрив «річкового континіуму», – закономірного ланцюжка послідовних природних річкових біотопів – велика проблема для зграй багатьох видів риб, які, – байдуже, чи занесені до Червоної книги але складають основну частину іхтіокомплексу, одного з головних компонентів «організму» річки.

Ми попросили заступника директора ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдана Киніва прокоментувати чому існуючий дериваційний канал відмінний від того, який був запроектований. А також чому при будівництві рибоходу не прислухались до порад львівських науковців щодо типу рибоходу:

«Дериваційний канал був побудований  саме на місці старого каналу закинутого млина. Про це свідчить старе робоче колесо, яке було відкопане під час підготовки котловану під будівлю ГЕС.

Відповідно до першого ескізного проекту, який був обговорений з місцевими жителями та головую села, дійсно дериваційний канал був відкритого типу. Прохання директора школи та голови села змусило нас внести зміни до проектної документації та зробити канал закритого типу. Перш за все, це було зроблено для загальної безпеки місцевих жителів та особливо дітей, які постійно переходять канал, щоб потрапити на дитячий майданчик.

Хочу зазначити, що дане проектне рішення в рази дорожче від першого варіанту – відкритого каналу, але ми врахували інтереси місцевих жителів і пішли їм на зустріч.»

Що стосується типу рибоходу, то коментарів ми мак і не отримали.

Кваліфікований рибознавець-любитель і спортивний рибалка Андрій Скворчинський, який буквально «виріс» на Ріці і дані якого також враховувались у звіті Володимира Лєсніка, наданого ТОВ «Акванова Девелопмент», розповідає, що три роки тому готував статистику щодо поточного стану іхтіофауни річки:

«За період 2008-2014 роки мною, разом з іншими представниками українських любителів нахлистової риболовлі було здійснено до 50 виїздів на річку Ріка, з метою лову харіуса європейського за методом “спіймав-відпусти”. Динаміка популяції виду не відзначалась стабільністю, проте, принаймні значна кількість некрупної (до 25 см завдовжки) риби завжди реєструвалась у кількості. “Піковим” був 2012 рік – восени у водоймі відзначалось багато великого харіуса (25 – 35 см), причому, на всьому відтинку від Міжгір’я до Хуста», – розповідає він.

За словами Андрія, з 2015 року ситуація з популяцією виду істотно погіршилась.

«Не берусь судити категорично чи є виною тому будівництво міні-ГЕС, протее факти говорять про однозначний негативний вплив на довкілля. Літо 2016 року відзначилось сильною маловодністю у басейні водойми, засиллям водоростей та рекордно високою температурою води (до +28 С у середній течії). Станом на початок 2017 року на різних відтинках річки Ріка реєструвалась майже повна відсутність харіуса європейського», – підсумував рибалка.

І на останок: чи були витримані всі інженерно технічні аспекти

Про інженерно-технічні помилки, порушення норм екології та вимог до будівництва гідроспоруд, допущених при будівництві МГЕС в селі Нижній Бистрий, досить змістовно висловився інженер-практик Іван Герхард, розмістивши відповідний допис, з схемами, роз’ясненнями та медіа-підтвердженнями сказаного, на своїй сторінці у мережі Фейсбук (https://www.facebook.com/Vanyo.bacsi/posts/604952553227911).

«Ріка дуже стрімкою і відноситься до гірських швидкоплинних річок з високою паводковою загрозою.Перепад серединної течії між селами Верхній Бистрий та Нижній Бистрий складає аж 342 метри! На подібних річках існує серйозна загроза льодоходу з велетенськими брилами, якщо осінь і зима виявляться повноводними.

Але найбільша загроза від селевих потоків, і це давно загальновідомий факт. Оскільки селеві потоки можуть нести і велетенські дерева і навіть багатотонні кам’яні брили, то, враховуючи вирубку лісів і нестабільний стан схилів, МГЕС можна будувати ВИНЯТКОВО на річкових відгалудженнях, що не перекривають більше третини основного потоку. Звичайно, така МГЕС малопотужна, оскільки перепад рівнів на такій ділянці ріки досить незначний. Тим часом  МГЕС у с. Нижній Бистрий повністю перекриває русло ріки.»

Як зазначає Іван Герхард, через відмову Богдана Киніва надати генплан і технічні дані МГЕС, то йому довелося проводити візуальну технічну і екологічну оцінку за існуючими у мережі фото- та відео-матеріалами.

«МГЕС села Нижній Бистрий, що повністю перекриває течію ріки.

Як видно з фотографії, МГЕС складається з:

3 – греблі

4 – водозабірник

5 – генераторна з турбінним залом

6 – підземна труба для подачі води на водоприймач турбіни (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=604944793228687&set=a.156186674771170.1073741827.100011395159874&type=3&fref=mentions ) (див. малюнок).

При цьому, як видно по іншій фотографії (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=604944793228687&set=a.156186674771170.1073741827.100011395159874&type=3&fref=mentions ) (див. малюнок):

          гребля повністю перекриває річку;

          робочий водоскид 2 не обладнаний функціональними рибопропускними спорудами;

          протипаводковий водоскид 1 замалий, щоб пропустити надлишки води при паводках, як уже і показала практика цієї зими;

          гребля 3 настільки слабка і вузька, що не витримає селевого потоку. Крім того, гребля прямого типу використовується переважно на рівнинних річках, де відсутні сильні паводкові коливання;

          скид води з турбін в рази більший від робочого водоскиду 2, що неминуче приведе до замулювання річки і гибелі риби, та неможливості проходу на нерест цінних порід, внесених у Червону Книгу» (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=604949799894853&set=a.156186674771170.1073741827.100011395159874&type=3&fref=mentions ) (див. малюнок).

 

І хоча експерт наголошує, що його висновок є проміжним, але і цієї інформації вже достатньо для проведення незалежної техніко-інженерної експертизи електростанції .

«Проект виконаний технічно неграмотно і, на мою думку, здертий з проекту рівнинної МГЕС допотопного типу.При проектуванні допущений цілий букет грубих порушень СНіП 2.06.07-87.Я навіть не впевнений, що проектант взагалі читав навіть Загальні поняття про шлюзування річок.На гірських річках влаштування гребель проводиться зовсім інакше. Приклад – Саяно-Шушенський гідровузол, де видно, що дуга греблі вигнута в сторону течії (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=604951063228060&set=pcb.604952553227911&type=3&theater ) (див. малюнок).

З висновками інженера-практика Івана Герхарда погоджуються також його колеги-інженери зі Швейцарії та США.

Замість епілогу

Як бачимо, інвестиції у відновлювальну енергетику можуть розглядатись зовсім не як шлях до енергонезалежності країни, а як один зі способів швидкого збагачення за рахунок завдання шкоди довкіллю. Середньо на будівництво малої ГЕС інвестор витрачає близько 4 млн. грн., які завдяки механізму «зеленого тарифу» повертаються за 1,5-2 роки. Для ТОВ «Акванова Девелопмент» ставка «зеленого тарифу» починаючи з липня 2017 року встановлена у розмірі 340,23 коп./кВт-год. (без ПДВ) (дані взяті з офіційного сайту НКРЕКП – http://www.nerc.gov.ua/index.php?id=26173 ).

МГЕС у Нижньому Бистрому лише стала найпоказовішим прикладом для Закарпаття, як у погоні за «зеленим тарифом», нехтуючи законами природи і вимогами законодавства, людська діяльність за два роки змогла майже знищити те, що створювалось природою віками та мало залишатися незмінним ще для багатьох поколінь.

 

Олена Мудра

Розслідування було проведено за підтримки Інституту Масової Інформації, Freedom House та Міністерства закордонних справ королівства Норвегія.

 

 

Об’єднані територіальні громади Закарпаття проходять навчання з ощадливого та ефективного використання енергоресурсів

Наприкінці жовтня 2017 року для ОТГ краю розпочалися серія тренінгів з впровадження принципів енергоефективності та головних аспектів ощадливого управління енергоресурсами в муніципальній сфері.

Вже найближчим часом п’ять об’єднаних територіальних громад області – Іршавська, Вільховецька, Перечинська, Полянська та Тячівська – матимуть змогу отримати професійні консультації для підвищення енергоефективності, здійснення енергозберігаючих заходів та дізнатись про можливості залучення фінансування на комплексні заходи з термореновації бюджетних закладів.

Відомо, що оплата енергоносіїв у цих закладах лягає на плечі органів місцевого самоврядування, тому керівництво ОТГ, як ніхто інший, зацікавлено в залученні громади при проведенні подібних інформаційних заходів та отриманні підтримки від кваліфікованих експертів. Також, грамотне управління енергоресурсами та відповідальна робота на місцях, допоможе суттєво заощадити кошти місцевих бюджетів.

Зокрема сьогодні, в Іршавській міській раді, був проведений перший тренінг із запланованого циклу, який зібрав завгоспів, заступників та керівників муніципальних установ. Найактуальнішим для жвавого обговорення стали питання впровадження системи енергомоніторингу (відомо, що Іршавська ОГТ отримала фінансування від ULEAD для впровадження системи енергомоніторингу – ред.) і пошук джерел фінансування на енергоефективні проекти.

Окрім цих питань, присутні мають можливість ознайомитися із законодавчою базою і нормативно-правовими актами, ще регулюють політику України у сфері енергоефективності; дізнатися, які можливості дає містам підписання Угоди мерів та чому важливо розробити ПДСЕР (план дій сталого енергетичного розвитку – ред.); познайомитись з системою енергетичного менеджменту і головними принципами її впровадження; а також як застосовувати ЕСКО (енергосервісні компанії – ред.) механізми на користь муніципалітету.

Ці заходи проводяться в рамках проекту “Енергоефективні реформи в Україні” від U-LEAD. Завдяки цьому ж проекту і за підтримки за підтримки Німецького товариства з міжнародного співробітництва (GIZ), протягом липня-серпня цього року, Асоціацією з енергоефективності та енергозбереження було підготовлено 50 експертів впровадження енергетичного менеджменту та покращення надання консультаційних послуг з підвищення енергоефективності в ОТГ у своїй області (http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=307:serpen-2017&Itemid=151). На Закарпатті таким експертом є менеджер проектів з енергоефективності та розвитку ВДЕ ГО «Екосфера» Олена Мудра. Організаційну підтримку в донесенні принципів енергоефективності та енергозбереження до громад надає Центру розвитку місцевого самоврядування в Закарпатській області.

Зелені зони, фонтани, транспортні інновації та сталий розвиток: в Ужгороді обговорили План дій з сталого енергетичного розвитку та клімату міста до 2030 року

24 листопада в Ужгороді відбувся громадський Форум з обговорення важливого стратегічного документу щодо розвитку міста у сфері сталої енергетики до 2030 року, який розробляється в рамках європейської ініціативи Угода Мерів. Організатором заходу виступила Ужгородська міська рада, співорганізатором – ГО «ЕКОСФЕРА».

У 2016 році місто Ужгород взяло курс на енергоефективність і вже на сьогодні міська рада зробила для цього конкретні кроки. Передусім здійснила реструктуризацію свого виконавчого органу, створивши відділ енергоефективності та тарифів, а також дві відповідальні посади енергоменеджерів. Це люди, завданням яких є досягти енергоефективності у всіх сферах життєдіяльності міста: бюджетній сфері, житлово-комунальному секторі, транспорті (міському та приватному), сфері обслуговування, загальноміських мереж освітлення та у промисловості й на підприємствах. У місті вже діє система муніципального енергоменеджменту, за якої ведеться щоденний моніторинг енерговитрат (газу, електроенергії, води) в усіх бюджетних установах. Для бюджетних установ здійснено експрес енергоаудит, завдяки чому зрозуміло які саме заходи з енергомодернізації потребує кожен з об’єктів.

Наразі Ужгородська міська рада працює  над розробкою Плану дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату (ПДСЕРК) міста до 2030 року, який стане основним стратегічним документом розвитку міста у сфері енергетики. Документ розробляється спеціально створеною робочою групою, членами якої є працівники профільних управлінь та відділів виконкому міської ради, а також інші зацікавлені сторони, зокрема представники громадських організацій. Експертну допомогу у розробці документу надає група досвідчених експертів у сфері сталої енергетики ГО «ЕкоКлуб» з Рівного, якою керує Дмитро Сакалюк.

На громадському Форумі була представлена кліматична частина Стратегії, зокрема оцінка вразливості Ужгорода до проявів зміни клімату. Відмічено, що у місті є найбільш вразливими зелені зони – їх не вистачає на кожного мешканця, особливо у житлових кварталах, а також більшість зелених насаджень потребують заміни. Також у цій оцінці наголошується на тому, що місто є дуже вразливим до теплового стресу, тобто до раптових хвиль тепла, коли протягом тижня-двох у літній період може триматися надвисока температура атмосферного повітря. Для пом’якшення таких проявів місто повинно подбати про стан міських водойм – річки Уж, озер, утворених на місцях кар’єрів – які створюватимуть сприятливий мікроклімат в умовах високих температур та приваблюватимуть мешканців міста. Також у місті потрібно споруджувати більше фонтанів та бюветів з водою.

Щодо заходів з енергоефективності, які повинні стати пріоритетними для міської влади, то ці заходи повинні бути спрямовані на транспортний сектор у місті, зокрема, повинна бути розроблена нова концепція розвитку транспорту (автотранспорту: громадського, муніципального, приватного; електричного; велосипедного тощо) та інфраструктури. Також потрібне залучення різних механізмів стимулювання підвищення енергоефективності у житлово-комунальній сфері.

З чорновим варіантом документу  можна буде ознайомитись вже у січні 2018 року. Тоді ж очікується, що погоджений з усіма зацікавленими сторонами документ буде затверджений Ужгородською міською радою.

Для довідки: у 2016 році Ужгородська міська рада приєдналась до європейської ініціативи муніципалітетів «Угода Мерів», підписавши її та взявши на себе зобов’язання до 2013 року скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу на 30 %, скоротити енергоспоживання у місті на 30 %, розвивати відновлювальні джерела енергії у місті на 30 %, порівняно з теперішнім станом. А також пом’якшити негативний вплив змін клімату на місто та його мешканців.  Шляхи досягнення взятих на себе зобов’язань повинні бути відображені в основному документі – Плані дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату міста. Підходи до розробки цього документу обговорювались на Форумі.

Про що мовчать лобісти та забудовники міні ГЕС на гірських річках Закарпаття?

Незмінному бажанню олігархічного бізнесу

будувати каскад МГЕС на р. Ріка присвячується…

 

Вже минуло три роки з того часу, як громадські активісти-природоохоронці Олег Лукша, Володимир Феськов, Валентин Волошин та Оксана Станкевич-Волосянчук виграли суди першої і другої інстанції проти Закарпатської обласної ради, виявивши в її рішенні низку порушень законів. Закарпатський окружний адміністративний суд та Львівський апеляційний суд визнали протиправним та скасували рішення Закарпатської обласної ради № 310 від 14.11.2011 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій».

Стратегія переходу на місцевий рівень

З того часу обласна влада завбачливо  змінила тон. Мовляв, про будівництво 360 МГЕС не йдеться, лише про якийсь десяток-два міні гідроелектростанцій (МГЕС). Але та кількість проектів МГЕС, яка з’явилась протягом останніх двох років переконує, що і колишня, і нинішня влада й далі «не помічають» просування великої кількості інвестиційних проектів – тепер вже по районам. То тут, то там бізнесменами розробляються нові проекти будівництва МГЕС на гірських річках, про що громада, найчастіше дізнається лише тоді, коли в руслі з’являється техніка й розпочинаються будівельні роботи. І кожного разу, коли громадськість обурюється з приводу того, що не були проведені справжні публічні та експертні обговорення проектів, забудовник запускає випробуваний сценарій. У пресі та телебаченні з’являються ряд замовних статей та інтерв’ю про виняткову «екологічність» кожного такого проекту з обов’язковим італійським чи ще якимось європейським корінням. Це, на переконання бізнесу, має підтвердити «європейські стандарти» їхнього будівництва, а також – засвідчити незліченні блага для місцевих громад, які несе такий проект. А чи справді все відбувається за європейськими стандартами чи хоча б, навіть, за українськими законами? І тут достатньо зауважити, що все мало б починатись з уже нарешті затвердженої Генеральної схеми планування Закарпатської області, в якій нових МГЕС разом із кількістю реконструйованих старих МГЕС дозволено мати всього 12. Звісно, що практично всі нові, МГЕС не попадають до цього переліку. Та чи може нинішніх бізнесменів зупинити рішення суду на користь громадськості чи Генеральна схема планування області, не кажучи вже про такі «дрібниці» як охорона довкілля?

Чи є бар’єром документ – Оцінка впливу на навколишнє середовище?

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – обов’язковий документ, який готується перед будівництвом об’єктів різного ступеню складності. Гідроелектростанції і є такими об’єктами будівництва. До того ж – високого класу небезпеки. Метою проведення ОВНС є розробка необхідних заходів щодо попередження шкідливого впливу господарської діяльності на навколишнє середовище або мінімізація такого впливу при неможливості його повного усунення. ОВНС проводиться на етапі проектування, тобто ще до початку будівництва об’єкту.

Кожне ОВНС проводиться поетапно та  згідно порядку, затвердженого Державними будівельними нормами. Таким чином, Заява про наміри, яка з’являється у пресі, сигналізує про те, що збір матеріалів та попередня підготовка ОВНС стосовно будівництва об’єкту почалася. Це етап передінвестиційних досліджень, який завершується публікацією Заяви про екологічні наслідки діяльності. Далі, на етапі проектування проводиться повна ОВНС з врахуванням усіх матеріалів, нових обставин та позиції зацікавлених сторін, під час якої повинні розглядатись усі альтернативи для мінімізації шкоди для довкілля. Інвестор або, за його дорученням, виконавець ОВНС через органи місцевої влади зобов’язаний інформувати населення про плановану діяльність, визначити місце і порядок проведення громадських слухань, відкритих засідань, зібрати звернення громадян, розглянути та врахувати зауваження і пропозиції. На цьому етапі ще можна запропонувати зміни у проекті будівництва. Після отримання дозволу на будівництво в проект ніякі зміни вже не вносяться. Отже, ОВНС мала б завчасно убезпечити будь-який проект, зокрема й проект будівництва МГЕС, від негативних екологічних та соціальних наслідків. Насправді, як показує практика, виконавці ОВНС дуже сильно залежні від замовників й не зацікавлені у добросовісному проведенні такої оцінки. Вони, практично, виконують побажання тих чи інших інвесторів, формально підходячи до своєї роботи, результат якої є завідомо заангажованим і вкрай неякісним. Власне, одне це повністю відрізняє українські «підходи» від італійських чи, правильніше сказати – загальноєвропейських.

Проти чого виступають екологи та природоохоронці краю?

Забудовники МГЕС та їхні лобісти від влади люблять прикрашати свої розповіді про черговий проект екологічним та соціальним «шармом»  на кшталт сміттєочищувальних машин, робочих місць та допомоги з благоустрою села. А тих головних питань, які найбільше турбують екологів та природоохоронців, намагаються уникати, називаючи реальні загрози від таких проектів «міфами». Однак ці «міфи» стають реальністю, коли побудовані МГЕС починають функціонувати: сучасні європейські «екологічні» проекти, які інвестори демонстрували журналістам та місцевій владі, виявляються мильною бульбашкою. У річках просто зникає риба, бо не працюють рибоходи, а за греблею уже за кілька десятків метрів у природному руслі зникає вода; місцеве населення скаржиться на зникнення води у колодязях та на підтоплення своїх домівок. То що ж насправді відбувається з «кращими» європейськими проектами?

Головною проблемою практично усіх проектів МГЕС на річках Закарпаття є небажання забудовників працювати публічно, як того вимагає Закон, та залучати до обговорення своїх проектів представників місцевих громад, а також місцевих фахівців-екологів, гідробіологів, гідрологів та іхтіологів ще на стадії їх розробки. У цій своїй стратегії «утаємничення» інвестори, просуваючи рішення про будівництво на усіх рівнях, чимдуж намагаються «обійти» профільні державні установи, що є головними гравцями у сфері управління водними ресурсами та водними біоресурсами, і головне – місцеві громади. До того ж, ці проекти не узгоджуються з основними стратегічними документами області, які стосуються водних питань. Наприклад, Національним планом управління водними ресурсами річки Тиса, де в основі управління водними ресурсами лежить не гідроенергетичний потенціал річок краю, а збереження якості води та охорона природи. Вже згадувалась і Генеральна схема планування Закарпатської області, в якій більшість нових МГЕС ніяк не передбачена.

Та найбільших претензій є до Оцінки впливу діяльності МГЕС на навколишнє природне середовище, які неодмінно виконуються перед будівництвом таких об’єктів. Адже ОВНС повинна виявити й спрогнозувати очікуваний негативний вплив на навколишнє середовище, екологічну безпеку та добробут людей з боку діяльності МГЕС і запропонувати конкретні заходи для мінімізації такого впливу. Коли мова йде про будівництво МГЕС на гірських річках, питання забезпечення безпеки мешканців долини річки під час паводків, а також збереження основних екологічних цінностей річки, як середовища існування ряду аборигенних видів риб, земноводних, комах, є ключовими. І як не дивно, саме цими питаннями нехтують виконавці ОВНС!

Показовий приклад ОВНС для «показового» проекту на р. Ріка

Сьогодні МГЕС, потужністю 2 МВт, побудована ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ», є причиною деградації, колись потужних популяцій аборигенних киснелюбних видів риби усього басейну Тиси. Адже саме по р. Ріка десятки видів риби, зокрема червонокнижних, поспішала на нерест у верхів’я. Зараз місцеві рибалки свідчать про падіння чисельності більшості прохідних видів й прогнозують повне зникнення деяких з них вже за кілька років. То як будувалась ця зразково-показова ГЕС європейського рівня?

До виконання ОВНС будівництва  МГЕС «Нова ГЕС «Нижній Бистрий» на річці Ріка» не було залучено жодного фахівця у галузі екології, гідробіології та іхтіології. Про це свідчить хоча б розділ «Оцінка впливу на флору і фауну». Наведені там відомості мають дуже опосередковане відношення до впливу Нижньобистрянської МГЕС на водну та навколо водну фауну. Відповідно, цей розділ не містить жодного аналізу, висновків та пропозицій. Фахівець, яка готував загальну інформацію щодо флори і фауни Хустського району, швидше за все, жодного разу не був на річці Ріка з метою проведення досліджень, не бачив проекту Нижньобистрянської МГЕС. У розділі представлені всього-на-всього списки видів тварин, які зустрічаються в долині річки. Рибогосподарська характеристика річки також була подана з помилками. Таким чином ПП «Нордик» зі Львова, яке виконувало ОВНС, закрило це делікатне питання.

Не дає ОВНС відповіді також і на інші важливі питання, які стосуються самого проекту МГЕС. До прикладу, щодо рибоходів та водозабору. Які ж заходи прийматимуться для запобігання попадання в турбіну риби, проект не демонструє. Рибохід в тілі греблі є завідомо непридатним для коропових видів риби, які не здатні подолати швидкісний потік води, що плине через цю споруду. Більше того – його складно подолати й лососевим, адже цей рибохід є завузьким для риби й, навіть, гіпотетично, його здатні подолати не більше, як 30 % форелі. Перша трагедія на р. Ріка сталася у 2015 році, коли на нерест ішов підуст. Риба вперлася у греблю і не змогла її подолати. Великі рибини – маточники – гинули від розриву черевної порожнини, гублячи ікру, і пливли вниз за водою… https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/

В  ОВНС вистачає не лише змістовних, а й текстових неточностей та недоробок. Так наприклад, у проміжних варіантах ОВНС трапляються недоречні у тексті назви неіснуючих у Закарпатті с. Чижівка, Чижівського водосховища та р. Случ. Це налаштовує на думку про банальне копіювання частини тесту ОВНС з іншого документу, розробленого для іншої, та ще й рівнинної річки. Це викликає деякі сумніви щодо добросовісного виконання протипаводкової оцінки цього об’єкту. А це питання, яке вже повинно особливо зацікавити мешканців усієї долини р. Ріка та власне й села Нижній Бистрий. Цьогорічний льодохід набув катастрофічної сили та загрожував не лише мешканцям с. Нижній Бистрий, але й сусіднім селам, розташованим нижче за течією, саме через те, що русло річки було підперте греблею http://goloskarpat.info/society/5894508311cb7/?utm_content=03142

Однак «вишенькою» на цей тортик стали розрахунки природної продуктивності водойми та втрат молоді риб від гибелі зоопланктону. Спеціалісти ПП «Нордік» використовували некоректні показники та коефіцієнти, тож висновки щодо втрат рибних запасів річки Ріка в наслідок будівництва ГЕС, та пропоновані заходи з відновлення популяцій, є нічим іншим, як «фількіною грамотою». Висновок про пророблену роботу ПП «Нордік» науковці Інституту рибного господарства НААН України сформулювали одним реченням: «Наявність великої кількості помилок та некоректне поводження з інформацією не дозволяє оцінити представлені матеріали ОВНС (в частині збитків іхтіофауні) як такі, що виконані на належному науково-методичному рівні».

Не зважаючи на все це Хустська РДА продовжує сприяти наступним «дуже корисним для району» гідроенергетичним проектам, а саме – будівництву каскаду ГЕС на р. Ріка у селах Березово, Горінчово та Липча. Громади цих сіл виступають категорично проти, але районній владі байдуже.

 

Що ж стосується річки Ріка, то згідно Критеріїв вибору місць для будівництва МГЕС у Карпатах, розроблених спільнотою міжнародних та українських фахівців, р. Ріка належить до особливо цінних річкових ділянок, де забезпечуються нагул, розмноження та зимівля аборигенних видів іхтіофауни, зокрема, червонокнижної. А у 2016 році річка була внесена до об’єктів Смарагдової мережі України – нашої національної частини Пан’європейської природоохоронної мережі, яка знаходиться під охороною Ради Європи  http://www.arcgis.com/home/ webmap/viewer.html?webmap= d1804eb1f77546b8a282cd6dff1aa2 02. Тож на ній будівництво будь-яких гідротехнічних споруд повинно бути заборонено. Саме таке рішення мала б прийняти Хустська районна рада та Хустська РДА і це було б справді по-європейськи.

Чому гідроенергетика не має майбутнього?

Гідроенергетика vs клімат

Ще років десять тому гідроенергетика у світі позиціонувалась, як невичерпна, дешева та екологічна, й протиставлялась брудній вуглецевій енергетиці, яка завдає помітної шкоди довкіллю, починаючи від вугільних шахт, териконів та забруднення підземних вод, і закінчуючи наслідками викидів в атмосферу оксидів сірки, азоту, вуглецю та іншими газами й аерозолями. Ще тоді гідроенергетика підтримувалась світовими природоохоронними рухами, міжнародними кредитно-фінансовими інститутами та  урядами держав. Однак світ стрімко змінюється: завдяки науковцям людство накопичує все більше інформації та знань про негативний  вплив гідроенергетики на довкілля. Передовсім на ландшафти, біорізноманіття, клімат та місцеві громади. Вже сьогодні такі впливові міжнародні природоохоронні організації, як River International, CEE Bankwatch та WWF, на підставі цих знань, не вважають гідроенергетику «зеленою» та дружньою до природи.

На цій самій підставі ми вважаємо, що мала гідроенергетика не може претендувати на «зелений» тариф, який зрештою і робить її сьогодні рентабельною в Україні. Без «зеленого» тарифу гідроенергетичний бізнес у Карпатах перестане бути цікавим і привабливим. Отже, він не має майбутнього. Але все по-порядку.

Змій, який сам себе кусає за хвіст

«Гідросфера є частиною кліматичної системи планети, а параметри річкового стоку – важливими характеристиками клімату, як і температура, вологість та швидкість вітру для приземного шару атмосфери», – так починається доповідь науковця Сергія Шапхаєва з Бурятії про впливи ГЕС на клімат планети на міжнародній конференції River Gathering 2017 у Тбілісі, яка відбулась у березні цього року. «Будівництво підпірних гребель на річках змінює параметри річкового стоку, що у свою чергу впливає на кліматичну мінливість атмосфери та океану. Через систему зворотних зв’язків, ці взаємовпливи лише підсилюються», – таким є основний посил доповідача.

Простіше кажучи, греблі на малих ГЕС є зовсім не безневинними гідротехнічними спорудами. Їхнім завданням є підкорення річки для людських потреб. Зокрема – використання енергії води. Для цього будуються штучні перешкоди – греблі, які повністю змінюють природний стік річки, змінюючи її гідрологічний та гідробіологічний режими. Це призводить до неприродного перерозподілу вологи по усій долині річки: в акумулюючому водосховищі перед греблею її забагато, у руслі після греблі – замало. Скиди води з водосховищ регулюються залежно від потреб генерації електроенергії, тому повністю втрачається природна сезонність у зволоженні екосистем, які знаходяться в долині річки. Наслідком цього є часткове або повне зникнення деяких прирічкових типів оселищ та окремих водних мешканців. Зникає вода у сільських колодязях, які пов’язані з рівнем води у руслі.

Карпати – низькі гори і тут немає великого перепаду висот. Тому підпірні греблі та водоакумулюючі водосховища стають неодмінними атрибутами практично усіх ГЕС, які тут будуються. Тож зміна середньорічного стоку води у гірських річках впливає на мікроклімат усієї долини, бо порушується малий кругообіг води. Це лише підсилює вже наявні зміни метеорологічних умов, пов’язані з глобальними змінами клімату та господарюванням у лісах. Опади стають менш передбачуваними: стають більш частими повені, а також затяжними періоди засухи. Водність поступово, але невпинно падає. Падіння водності у річках та зниження обсягів генерованої електроенергії на ГЕС при нарощуванні потужностей вже є загально світовою тенденцією. Однак, якщо говорити про Закарпаття, то згідно з офіційними даними Головного управління статистики Закарпатської ОДА у 2006 році три існуючі ГЕС загальною потужністю 32 МВт генерували майже у 1,5 рази більше електроенергії, ніж у 2016 році дев’ять ГЕС загальною потужністю 38,39 МВт (рисунок 1).

 

Рисунок 1. Динаміка загальної потужності ГЕС та виробітку ними електроенергії на Закарпатті протягом 2007-2016 років

Фактично вироблена електроенергія на усіх ГЕС Закарпаття у 2016 році (105,3 млн. кВт*год.) становила лише 60 % від очікуваної (177,1 млн. кВт*год.). Води у річках Карпат стає менше. До прикладу, у 2015 році рівень води у р. Дністер впав на 7 м, що поставило під загрозу роботу Дністровських ГЕС. В цей же рік робота малих ГЕС на Закарпатті у зв’язку з маловоддям була припинена на місяці. Чи означає це, що гідроенергетика втрачає свій потенціал? І чи це єдиний неприємний сюрприз гідроенергетики?

ДЕПО метану

Про найбільшу прикру несподіванку гідроенергетики заговорили зовсім недавно. Бразильські вчені першими звернули увагу на те, що водосховища ГЕС продукують 1/3 метану на планеті – одного з найнебезпечніших парникових газів. Ріст метану в атмосфері Землі не припиняється останні 5 тис. років і має саме антропогенні причини. Однією з цих причин, на думку американського вченого палеокліматолога Вільяма Радимена, стало будівництво гребель для відводу води у зрошувальні канали та затоплення низинних земель для вирощування рису. В наступні 20 років, за прогнозами вчених, саме метан буде відігравати домінуючу роль у перегріві планети. Сьогодні при проведенні оцінки впливу на довкілля при будівництві ГЕС питанням викиду вуглекислого газу та метану в атмосферу не приділяється належної уваги. А це неправильний підхід до справи.

Будівництво гребель та фактична сегментація річки на дві різні в екосистемному розумінні частини, дається взнаки. Швидкоплинні річки перед греблею раптом перетворюються на майже стоячі водосховища. Навіть незначне сповільнення течії призводить до замулення дна річки у цих місцях. Донні відкладення та процеси гниття у них спричиняють утворення метану. «Ця проблема стосується не тільки великих ГЕС, водосховища яких сягають сотень кілометрів, – каже Гіманшу Таккар, інженер з Індійського технологічного інституту, модеруючи обговорення цієї тематики на міжнародній конференції River Gathering 2017, – викиди метану мають місце, навіть, на водосховищах малих ГЕС у Швейцарії та Австрії».

Виходить, що гідроенергетика, яка покликана боротись із одним з найбільших викликів на планеті – парниковими газами – насправді сама ж їх і продукує. Несподіваний поворот у цій «зеленій альтернативі»…  

Енергія Сонця

Та ще однією незручною правдою про гідроенергетику є той факт, що гідроенергетика насправді працює в парі з вугільною енергетикою. У маловодні роки зростає роль ТЕС, коли води в річках стає більше, то більше електроенергії виробляють ГЕС.

Однак, якщо поглянути на існуючий для планети потенціал різних видів енергії (рисунок 2), то стає зрозуміло, що майбутнє світової енергетики саме за сонцем. Потенціал енергії сонця є величезним та невичерпним. Вже зараз деякі країни Європи, зокрема Німеччина, у піковий період забезпечує себе електроенергією «сонячного походження» на 100 %. Єдиною проблемою на сьогодні є акумуляція сонячної енергії, адже сонце світить не завжди. Та саме ці технології сьогодні розвиваються з великою швидкістю. «Через 15-20 років вартість акумуляції електроенергії, виробленої на СЕС, знизиться в 10 разів, – каже  Ігор Шкрадюк, експерт з питань енергетики та технологій, виступаючи з доповіддю на River Gathering 2017. – А це означає, що майже кожна будівля буде забезпечена електроенергією власного виробництва на усі 100 %. Електроенергія, вироблена сонячними батареями на даху будинку, буде використовуватись цілодобово завдяки акумуляторам, які матимуть розмір типової газової колонки. За таких умов через 15-20 років місця гідроенергетиці, як і будь-якій іншій, на планеті не буде…»

Рисунок 2. Глобальний енергетичний потенціал планети Земля

То чи має майбутнє мала гідроенергетика в Карпатах? Чи варто нищити досі незмінені вільно текучі гірські річки Карпат заради отримання невеликої кількості енергії, яка негативно впливає не лише на природу, але й на клімат регіону? Чи не лежатимуть новозбудовані ГЕСи в тілі річок грудами мертвого нікому непотрібного бетону через 20 років? Чиїм коштом підтримується і буде підтримуватись у майбутньому мала гідроенергетика в Карпатах, адже цей бізнес розвивається винятково за рахунок «зеленого» тарифу, тобто державних дотацій з кишені споживачів електроенергії.

 

 

Для довідки: 28-31 березня цього року відбулася міжнародна конференція з питань гребель та гідроенергетики River Gathering 2017 у Тбілісі (Грузія), в якій взяли участь 80 учасників з більш як 40 країн світу, зокрема з України. Організаторами заходу виступили CEE Bankwatch (Чехія), River International (США) та Green Alternative (Грузія).