екологічний моніторинг та дослідження

ЕКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МОНІТОРИНГ

Територія Закарпатської області посічена густою мережею рік, звідки й походить поетична назва краю – Срібна земля. Усі річки Закарпатської області беруть свій початок у високогірній частині Карпат і належать до басейну однієї із найбільших приток Дунаю – річки Тиса, яка є основною водною артерією області.

Середня густота річкової мережі – 1,7 км/км2. Всього в області протікає 9429 рік сумарною довжиною 19,86 тис. км. В основному – це малі річки, окрім річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж, які мають довжину більше 100 км. Ріки Тиса, Латориця та Уж є транскордонними: Тиса перетинає українсько-угорський кордон, а Латориця й Уж – українсько-словацький кордон.

В області нараховується 9 водосховищ та 59 ставків. Загальний об’єм всіх штучних водосховищ 60,5 млн. м куб., площа водного дзеркала становить 1,56 тис. га. Природних озер 32 – це високогірні озера, які не відіграють важливої ролі у водному балансі області. Більшість з них – невеликі за площею водного дзеркала (< 1 га). Найбільше з них – озеро Синевир, площа водного дзеркала котрого сягає 5 га, а глибина – 22 м.

На території області розташовано 450 об’єктів природно-заповідного фонду площею 172150,61 га, що складає 13,46 % від загальної площі краю. З них чотири – загальнодержавного значення. Це Карпатський біосферний заповідник (53 630 га), який межує з Румунією, Ужанський національний природний парк (39 159,3 га), який межує зі Словаччиною та Польщею, НПП «Синевир» (40 400 га) та НПП «Зачарований край» (6 101 га).

Ужанський НПП разом з Надсянським РЛП на Львівщині, а також Бещадським Парком Народовим та ландшафтними парками «Долина Сяну» і «Ціснянсько-Ветлінським» (Польща) та національним парком «Полонини» (Словаччина) утворюють трилатеральний міжнародний біосферний резерват «Східні Карпати» (213 тис. га), який Комісією ЮНЕСКО, як і Карпатський біосферний заповідник, внесено до Світової мережі біосферних резерватів.

До об’єктів та територій природно-заповідного фонду області також належить один регіональний ландшафтний парк «Притисянський» (10330,6 га), 19 заказників загальнодержавного значення, 41 заказник місцевого значення, 9 заповідних урочищ, 9 пам’яток природи загальнодержавного значення та 329 пам’яток природи місцевого значення. Слід зазначити, що переважна більшість важливих і великих за площею заповідних територій сконцентровано у гірській частині області, лише РЛП «Притисянський» репрезентує низинні лучні та заплавні ландшафти Паннонії.

З 2000 року ЕКОСФЕРА працює у галузі наукових екологічних досліджень водних екосистем та здійснення громадського моніторингу їх стану, а також сприяння збереженню біорізноманіття в антропогенних ландшафтах та у природно-заповідних територіях Карпат.

            1. Дослідження водних екосистем та проведення громадського моніторингу їх стану.

Цю діяльність ми провадимо з 2000 року на транскордонних річках Латориця та Уж, а з 2010 року на магістральних каналах Берегівської польдерної системи, пов’язаної з Латорицею та Тисою, яка також є транскордонною. Робота розпочата у партнерстві зі словацькою природоохоронною неурядовою організацією SOSNA (м. Кошіце), а далі продовжена й розвинена самостійно. Методика проведення досліджень також перейнята у словацьких колег. 

Ведуться роботи з виявлення джерел забруднення води (промисловість – хімічні складові, як, наприклад, феноли з комбінатів лісохімії; сільське господарство – пестициди, нітрати, нітрити, фосфати з ґрунту, стоки з тваринницьких ферм; населенні пункти та шляхи – каналізаційні стоки, сміттєзвалища, автодороги та залізничні полотна) та заходи з мінімізації впливу на річку або ж їх повної ліквідації.

За допомогою переносних хімічних лабораторій фірми MERK, здійснюємо аналізи проб води на наявність у ній біогенних речовин – нітритів, нітратів, фофатів, амонію. При цьому застосовується колориметричний метод визначення якості води за цими показниками, та метод титрування. Вивчаємо фізичні характеристики води – температура, кислотність, запах, прозорість. Якість води визначається за 5-ти бальною шкалою оцінки згідно з чинним європейським стандартом.

Паралельно ведеться вивчення видового складу мешканців водойм – гідробіонтів, а також водних та навколоводних птахів та ссавців. У визначення якості води у річках застосовується також біоіндикаційний метод.

До цієї діяльності залучаються студенти та учні шкіл. Простота методики визначення якості води дозволяє брати участь у дослідженнях також дітям, які, таким чином, залучаються до наукової та природоохоронної роботи.

Для залучення шкіл до цієї роботи фахівцями ЕКОСФЕРИ були розроблений навчальний курс щодо вивчення водних екосистем «Піклуймося про нашу річку!», викладений у двох частинах одноіменного навчально-методичного посібника. Це видання містить теоретичний курс та практичні заняття у терені. Акцент у цьому виданні робиться на дослідженнях хімічних параметрів якості води.

Роботи, виконані учнями, неодноразово представлялися на конкурсах наукових робіт у рамках МАН (малої академії наук) і займали призові місця. Студентські курсові та дипломні роботи також отримували високі оцінки на студентських та наукових конференціях.

У 2011-2012 роках був розроблений ще один навчальний курс “Досліджуємо водні екосистеми”, викладений в одноіменному навчально-методичному посібнику. Посібник містить теоретичну та практичну частини, а також детальну методику проведення екологічних досліджень водних екосистем методом біоіндикації.

Hidro1Labor

2. Робота з природоохоронними територіями

Протягом 2008-2009 років під егідою WWF-DCP (Світовий фонд дикої природи – Дунайсько-Карпатська програма) у партнерстві з американською консалтинговою організацією Shelterwood System (США, штат Вермонт) у рамках проекту «Збереження та сталий розвиток природних ресурсів в Українських Карпатах» (фінансованим урядом Норвегії) фахівці ЕКОСФЕРИ здійснювали оцінку транскордонної співпраці між природоохоронними територіями трилатерального міжнародного біосферного резервату “Східні Карпати”: “Ужанським” НПП та “Надсянським” РЛП з українського боку, Бещадським парком народовим, Цісьнянсько-Ветлінським ландшафтним парком та ЛП “Долина Сяну” з польського боку та національним парком “Полоніни” з боку Словаччини. 

DSC04905P3319896

Оцінка проводилась згідно Стандарту (Базові стандарти транскордонної співпраці (EUROPARK)), розробленого фахівцями асоціації національних парків Європи EUROPARK  та методичних рекомендацій МСОП (IUCN) “Транскордонна співпраця заповідних територій” (Гамільтон та інші, 1996) / “Transborder Protected Area Cooperation” (Hamilton et al., 1996). 

У травні 2009 року Shelterwood System у партнерстві з ЕКОСФЕРОЮ під егідою WWF-DCP провели міжнародний семінар за участі представників усіх парків, що входять до складу МБР “Східні Карпати”, представників управлінь екології відповідних територіальних одиниць України, Польщі та Словаччини та природоохоронних НУО цих країн. На семінарі були представлені результати оцінки транскордонної співпраці – Пріоритети транскордонної співпраці між національними парками МБЗ Східні Карпати – між природоохоронними територіями трьох країн у межах МБР “Східні Карпати” та напрацьовані пропозиції щодо її поліпшення та активного розвитку.

P5150225P5150215

Результатом семінару стала Резолюція Міжнародного серінару ECBR (UA), погоджена з усіма ключовими учасниками семінару з українського, словацького та польського боку, представлена в подальшому урядам України, Словаччини та Польщі.

3. Вивчення видової біології в умовах антропогенного ландшафту та поширення у межах області лелеки білого (Ciconia ciconia) та лелеки чорного (C. nigra)

Хто не знає лелеку білого? Бузька – символу миру на землі і злагоди в сім’ях? Птаха, котрого традиційно зображують з немовлям у дзьобі, про котрого змалечку чують діти у відповідь на запитання “а звідки я взявся”? Птаха, гніздо з пташенятами на крівлі будинку котрого символізує щастя й добробут в домі? Так, лелеку білого знають і люблять усі. Та чи є ми, люди, безпечними сусідами для лелеки? Чи почувається цей птах цілком комфортно, облюбувавши собі ту чи іншу солом’яну стріху, або ж загніздившись на вербі понад річкою біля села? Чому виникає потреба говорити про необхідність в охороні цього виду?

Для України лелека білий далеко не рідкісний птах: популяції лелек в Україні та Східній Польщі складають 60 % від усієї європейської популяції цього виду. Щороку більшу частину свого життя, включаючи найвідповідальнішу – період парування, насиджування та підняття пташенят на крило – лелека білий проводить на нашій землі. Власне тому саме на нас з вами лягає відповідальність не тільки за чисельність виду у нашій країні, але й за загальний стан популяції у світовому масштабі. Адже відомо, що за останні 100 років чисельність лелек у Європі катастрофічно знизилась, і лише з початком 90-х років минулого століття вона поступово починає зростати. Однак від нас залежить, чи настане той день, коли опустіє останнє гніздо лелеки білого, а його образ залишиться лише в українських піснях.

Лелека білий у природі практично не має ворогів. Звичайно трапляється, коли лелечині яйця або молоді птахи стають жертвами хижаків чи “нахабства” чужих самців, котрі пробують захопити “сімейне вогнище” гніздової пари. Також вони можуть гинути від паразитів і хвороб. Чисельність цих птахів регулюється і погодними умовами – вологе літо більш сприятливе для розмноження лелеки, ніж засушливе, бо птах легше знаходить собі й пташенятам поживу. Тому й виводок може складатися з 3-4 особин, в той час, як за посушливих умов лелека може прогодувати не більше 1-2 пташенят. Але такі коливання чисельності не впливають на загальний стан популяції. Природа сама регулює приріст лелеки і нічим не загрожує його існуванню. Значно небезпечнішим для лелек є вплив на нього людини та її діяльності. Прямий чи опосередкований, він завжди несе загрозу знищення.

Життя лелеки білого пов’язано з водно-болотяними угіддями: переважно там птах знаходить для себе поживу. Тому різке скорочення популяції цього виду часто пов’язане з скороченням або й повним знищенням середовища його існування. Різноманітні меліоративні заходи, як осушення боліт чи спрямлення русел річок, розорення лук, перетворення ландшафтів, а також інтенсивне ведення сільського господарства з використанням отрутохімікатів – все це дуже негативно вплинуло на лелек. Вони втратили не тільки місця гніздівлі й кормову базу. Знаходячись на вершині трофічної піраміди, замикаючи ланцюг живлення, лелека отримує найбільшу дозу пестицидів – небезпечних отрут, які мігрують по усіх харчових зв’язках, накопичуючись в тканинах рослин і тварин. Якщо концентрація цих речовин перевищує допустимі норми, це може призводити до хвороб і фізичної загибелі птахів. А лелека – дуже корисний птах! Мало хто знає, що лелека належить до тих птахів, які знищують сарану; крім того, він живиться мишами, полівками та інколи зміями.

leleka_biliy23

Лелека білий досить приязно ставиться до людей. Втрачаючи природні місця існування, лелеки довірливо селяться поблизу людських осель, переважно в сільській місцевості, де ще збереглися “неокультурені” береги річок, ставки, старі дерева, зручні для побудови гнізд, старі будинки з комином чи солом’яною або очеретяною стріхою. Але і тут їм не уникнути постійного турбування з боку людини: сучасні сільські хати переважно мають крівлю з нових штучних матеріалів, старі дерева відживають свій вік і їх зрубують, трапляються випадки умисної руйнації гнізд необачними господарями, так просто, “щоб не заважали”. З появою ліній електропередач, лелеки охочіше почали будувати свої гнізда на стовпах ЛЕП. Але саме тут їх чатує найбільша небезпека. Щороку лелека, відбудовуючи своє гніздо, нагромаджує на стовпі все більше нових гілок. Гніздо часто посувається, створюючи аварійну ситуацію. Стається замикання, гнізда охоплюються полум’ям, пташенята гинуть, населений пункт залишається без електроенергії. Не рідкісними є випадки каліцтва пташенят линвами, шнурами, яких багато залишається на полях та поблизу осель, і які заносяться в гніздо птахами при його побудові разом з сіном чи соломою (із 100 пташенят таким чином калічаться 9). Так, улюблений птах в населений пунктах потрапляє у пастки, створені, хоч і не навмисно, людьми.

Кожної весни лелеки прилітають в наш край на гніздівлю. Долаючи тисячі кілометрів, з південної та центральної Африки, де вони зимують, через Малу Азію та Середземне море лелеки летять до знайомих місць. Кожна пара повертається до свого гнізда, а молоді лелеки селяться поблизу, підшуковуючи для себе зручні засоби. Для лелеки білого характерний стійкий гніздовий стереотип. Це означає, що лелеченя, котре виросло у гнізді на солом’яній стрісі чи на дереві, шукатиме для гніздівлі такі ж умови. Інше, батьки котрого гніздилися та стовпах ЛЕП чи водонапірних баштах, тобто на штучних спорудах, будуватиме своє гніздо, керуючись саме цим досвідом. Тому дуже важливо зберігати для лелек можливості в гніздуванні використовувати природні опори – стовбури дерев, або ж дахи будинків. При цьому варто допомогти лелекам успішно загніздитись і вивести потомство, вживши запобіжних заходів щодо випадків знищення гнізд. Ми можемо зробити це, виготовляючи й встановлюючи деревні платформи чи просто колеса від старих возів та стріхах, на деревних стовпах чи стовбурах старих дерев, приваблюючи туди нових пернатих поселенців. Якщо ж лелека у нашому населеному пунктів має гніздо на стовпі ЛЕП, ми можемо виготовити металеву платформу, яка в загальних рисах буде нагадувати дерев’яне колесо. Прикріпивши її над проводами і намостивши туди сіна й соломи, ми створимо безпечні умови для лелеки в гніздуванні й виведенні пташенят.

Ciconia nigra

Сьогодні ЕКОСФЕРА започаткувала програму вивчення фенології, гніздової біології та поширення лелеки білого й лелеки чорного на території Закарпаття. Програма здійснюється за власні кошти організації, тому нами постійно ведеться пошук спонсорів та однодумців.

4. Розробка і видання науково-популярних, навчально-методичних та довідкових видань, а також наукових публікацій на тему вивчення, проведення громадського екологічного моніторингу та охорони водних екосистем, охорони біологічного та ландшафтного різноманіття, менеджменту природоохоронних територій.

За 12 років роботи у напрямку екологічних досліджень, менеджменту природоохоронних територій та вивчення біорізноманіття фахівцями ЕКОСФЕРИ було написано й опубліковано 3 навчально-методичних посібника: “Піклуймося про нашу річку!” у двох томах (2001), “Наземні хребетні України та їх охоронні категорії” (2005), “Досліджуємо водні екосистеми” (2012).

Wasser1Wasser2

Також написані й опубліковані наукові статті: Раритетна орнітофауна міста Ужгород (2007), Загальний огляд проблем охорони довкілля у Закарпатській області: стан та перспектва (2007).

За час діяльності ЕКОСФЕРИ у галузі наукових досліджень та екологічного моніторингу було здійснено 4 проекти за фінансового сприяння фондів EKOPOLIS, Карпатський Фонд, ISAR-Єднання, ENPI Cross-border Cooperation Programme HSRU та під егідою WWF-DCP