Природоохоронці та громадські експерти наголошують, що 24 МГЕС у Схемі планування території Рахівського району протирічать чинному природоохоронному законодавству України та взятим Україною міжнародним зобов’язанням.

Голови двох Комісій – Комісії з питань стратегічного соціально-економічного розвитку, раціонального використання ресурсного потенціалу і реформ та Комісії з питань екології, природокористування та охорони довкілля – Громадської ради при Закарпатській ОДА звернулись до Рахівської районної влади з проханням відкликати з порядку денного на 4-ї сесії VII скликання питання «Про затвердження Схеми планування території Рахівського району Закарпатської області». У своєму звернені вони акцентували на тому, що цим документом заплановано будівництво 24 МГЕС. Цей факт грубо порушує чинне природоохоронне та містобудівне законодавство України, і головне – нівелює взяті Україною зобов’язання перед Європейським Союзам щодо збереження дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань. Для охорони рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин Рада Європи формує Пан’європейську екологічну мережу, яка в Україні представлена Смарагдовою мережею.

Об’єкти Смарагдової мережі – це такі території, на яких мешкають або тимчасово перебувають види тварин та розташовані оселища (біотопи), що охороняються Бернською конвенцією. Ця конвенція ратифікована Україною у 1996 році і має вищий правовий статус, ніж національне законодавство. Створення Смарагдової мережі в Україні та дотримання режимів господарювання у межах об’єктів цієї мережі, є обов’язковою умовою євроінтеграції нашої країни та наближує її до вступу в Європейський союз. Це означає, що нині діючі в Україні території та об’єкти природно-заповідного фонду, а також інші території, рекомендовані до включення у Смарагдову мережу в Україні, знаходяться під захистом не тільки держави Україна, але й Ради Європи. Тож будь-які владні рішення, які порушують принципи охорони та збереження дикої флори і фауни у межах об’єктів Смарагдової мережі, навіть, якщо вони мають статус офіційно номінованого кандидата на вступ в Смарагдову мережу Європи, можуть призвести до міжнародного скандалу.

Для довідки:

За результатами програми на 32-му засіданні Постійного комітету Бернської конвенції 30 листопада 2012 року 151 об’єкту ПЗФ України надано статус офіційно номінованого кандидата на вступ в Смарагдову мережу Європи. Серед них є Карпатський біосферний заповідник. В номіновані кандидати на вступ у Смарагдову мережу подано також іхтіологічні заказники «Біла і Чорна Тиса» та «Кісва» з усією придатковою системою, які знаходяться на території Рахівського району, а також річки Біла Тиса, Шопурка, Апшиця та Тиса з усією придатковою системою від верхів’я до м. Тячів, як місця проживання та нерестилищ видів, які входять до Додатку ІІ Бернської конвенції та Резолюції № 6 Бернської конвенції.

На сьогодні мова йде про охорону та заборону будь-якої господарської діяльності, яка призводить до зміни гідрологічного режиму та можливостей повноцінного існування й відтворення 1) лосося дунайського (головатиці) та чопа малого – стосується р. Чорна Тиса та придатків від верхів’я до с. Кваси, де Схемою планування Рахівського району заплановано 5 МГЕС; 2) міноги угорської, лосося дунайського та яльця-андруги європейського – стосується р. Кісва та придатків від верхів’я до с. Косівська Поляна де заплановано 1 МГЕС; 3) міноги угорської, яльця-андруги європейського, чопа малого, марени дунайсько-дністровської, бабця європейського, щипавки звичайної, пічкура дунайського та інших видів аборигенних червонокнижних риб, які охороняються на території КБЗ – стосується придатків р. Біла Тиса: р. Говерла, р. Богдан, р. Квасний та р. Тиса нижче м. Рахів: р. Бербелаш, потічків Вільховатий та Білий, де заплановано будівництво 6 МГЕС.

Наявність на річках будь-яких МГЕС призводить до зміни гідрологічного режиму цих річок. Так греблі створюють фізичну перешкоду для нерестової міграції прохідних риб, створені в результаті будівництва підпірних гребель водосховища унеможливлюють існування киснелюбних аборигенних видів риб, які підлягають охороні, і сприяють вселенню дуже небажаних адвентивних видів, що призводить до знищення усієї водної екосистеми.

Зважаючи на особливу цінність річок Рахівського району для збереження дикої водної фауни, до будівництва МГЕС потрібно підходити у кожному випадку окремо. Це означає, що довільне, без попередніх наукових досліджень та обґрунтувань планування будівництва подібних об’єктів на стадії розробки такого містобудівного документу як Схема планування території, є протиправним, безглуздим і шкідливим. Наразі цим документом вже заплановано будівництво 12 МГЕС, де подібним об’єктам взагалі не місце. Річки, на яких ці МГЕС заплановані, знаходяться під охороною не лише українського законодавства, але й європейського законодавства.

Окрім того, за позовом громадських активістів та експертів, рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року, а також Львівського апеляційного суду від 19.08.2014 року вже скасоване рішення Закарпатської обласної ради від 04.11.2011 року № 310 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій» (загалом близько 360 в усіх районах області).

 

Судове скасування цього рішення сесії облради відбулось внаслідок того, що в суді об’єктивно було доведено порушення Закарпатською облрадою 6 Законів України та Конституції України, зокрема, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про електроенергетику», ЗУ «Про місцеве самоврядування» тощо. Щодо конкретно локальної схеми розташування МГЕС у Рахівському районі до цього переліку порушень законодавства додається природоохоронне законодавство та міжнародні зобов’язання України. Тому просування локальної схеми розташування МГЕС у Рахівському районі сьогодні є нелогічним і протизаконним. Відсутність будь-яких економічних та енергетичних обґрунтувань необхідності у запланованих МГЕС в кількості 24 одиниць загальною потужністю 30-40 МВт переконує, що це є нічим іншим, як лобістськими пропозиціями бізнесу, зацікавленого винятково в отриманні надприбутків з держбюджету через механізм «зеленого тарифу».

Що таке екологічний табір “Школа у природі” в деталях

Екологічному табору «Школа у природі», який РМЕО «ЕКОСФЕРА» провадить щороку, вже 16 років. Це традиційно наметовий табір в природних умовах, однак останні 5 років ми проводили його на турбазах, тобто в більш комфортних умовах. Та цього року вирішили повернутись до старої традиції. Для цього й місце розташування табору знайшли відповідне – національний природний парк «Зачарований Край» на Іршавщині.

Цьогоріч на таборі побувало 33 учасника – діти, молодь, волонтери та працівники ЕКОСФЕРИ. Це всі ті, знає про охорону довкілля не з книжок, а через власну природоохоронну діяльність та дослідницьку роботу. Основною цільовою групою табору є школярі разом зі своїми наставниками сільської місцевості Закарпаття. Це члени учнівських моніторингових груп, які щороку ведуть моніторингові дослідження екологічного статусу водотоків своєї місцевості: річки, каналу, стариці. Ці моніторингові групи були створені ЕКОСФЕРОЮ в 2011 році у двох селах Ужгородського району – Кам’яниці та Червоному, та у трьох селах Іршавського району – Осій, Підгірне та Ільниця. ЕКОСФЕРОЮ здійснюється також і постійна науково-методична та фінансова підтримка діяльності цих моніторингових груп. Табір «Школа у природі» є ще й організаційною підтримкою, де групи та їхні наставники знову і знову можуть зустрітись, обмінятись досвідом, похвалитись здобутками та в черговий раз відтренуватись та отримати науково-методичні консультації. А ще – просто відпочити.

Але «Школа у природі» існує незалежно від діяльності моніторингових груп і є тим освітньо-практичним майданчиком, куди може потрапити кожен, хто цікавиться природоохоронним рухом, хоче навчитись жити в гармонії з природою, розкрити свої лідерські здібності, отримати нові знання, уміння, навички та проста набути нових щирих друзів, однодумців, колег. Тому до «Школи у природі» приїздять з усієї України.

Про цьогорічний табір «Школа у природі» детальніше розповідає проектний менеджер РМЕО «ЕКОСФЕРА» Катерина Станкевич-Коваль:

       Наш наметовий табір ми вирішили розташувати у дуже мальовничому місці – в НПП «Зачарований Край». Ми давно з працівниками парку обговорювали питання співпраці в еколого-освітній галузі. Тим більше, що ми працюємо з дітьми сіл, які знаходяться на території парку. Ми хотіли також показати учасникам табору Карпати, гарні місця, фауну, флору. НПП «Зачарований Край» є чудовим місцем для такої цілі.

Наразі табір «Школа у природі» є чи не єдиним табором в області, який є для дітей безкоштовним. Відповідно, працівники ЕКОСФЕРИ тут працюють на волонтерських засадах. Щодо фінансової  підтримки табору Катерина розповідає:

       Вже багато років нас підтримує Управління молоді і спорту Закарпатської ОДА, а також наші партнери з Німеччини – природоохоронна молодіжна неурядова організація JANUN з Ганноверу. Вони збирають кошти на цей табір серед своїх знайомих, друзів, однодумців і роблять це тільки для того, щоб українські діти також могли долучитись до природоохоронного руху. Так триває вже 4 роки, але ми розуміємо, що так завжди не буде і ми мусимо шукати інші джерела, інші форми фінансової підтримки цієї діяльності.

Табір «Школа у природі» завжди славився цікавою та різноманітною програмою. Тут діти могли багато чому навчитись та ще й добре відпочити. Про те, як все відбувалось цього річ, продовжує Катерина:

       Цього року табір тривав не довго, всього 5 днів. Але програма була насиченою і цікавою. Ми мали екскурсії у найбільш мальовничі куточки національного парку – на Смерековий Камінь, в Зачаровану Долину, на водоспад, стару штольню, де живуть червонокнижні види кажанів. Тренінгові заняття, конкурси, творчі завдання, спортивні та екоігри, квести, а також знайомство з методикою визначення якості води у річках методом біоіндикації – це все те, у чому могли себе випробувати учасники. А цього року у нас учасники були дуже різного віку: від дітей 7-10 років до молоді до 16 років. І всім було цікаво, всі потоваришували. Слід також відмітити, що на цьому таборі були волонтери, які виконували роль наставників і ці волонтери також виросли на цих таборах. Від Управління молоді та спорту Закарпатської ОДА на таборі була волонтерка Корпусу Миру США, і завдяки їй учасники змогли також по практикувати свою англійську мову.

Про враження від табору «Школа у природі» вже є відгуки у соціальній мережі Facebook. Волонтерка табору Марійка Юріна з с. Осій написала:

       Чарівний відпочинок разом з ЕКОСФЕРОЮ! Вже вкотре проводжу свій час з Катеринкою й Оксанкою і кожен раз – ще більш цікавіше! Я дуже рада нашій зустрічі, бо між цим була велика “перерва”. Дякую Вам, мої дорогі, за те, що Ви не забуваєте про нас, навчаєте і проводите такі чудові школи. Завдяки “Школі у природі” я знайшла нових друзів, отримала досвід роботи з дітьми, побачила майстер-клас по біоіндикації, побувала на Смерековому камені (мрія, яку вже давно хотіла здійснити), підвищила свій рівень англійської мови (завдяки красуні Джей – волонтерці Корпусу Миру США), і найголовніше: поспілкувалася з досвідченими і мудрими людьми. Дякую Вам за ці моменти: радість, сміх, щирість, дружбу, відданість, вірність… Ці спогади залишаться в моїй пам’яті назавжди!

А неодноразова учасниця «Школи у природі» з Турбова на Вінничині Оленка Габрієль відізвалась про проведені дні так:

       Мегаприємно зустрічатись з друзями, яких не бачила десять років, а провести з ними кілька днів у Карпатах, то взагалі бомбезно. Мої чудові подруги, сестрички Катруся і Оксанка продовжують свою нелегку громадську і наукову роботу в області екології і захисту довкілля, але найголовніша їх робота в тому, що вони об’єднують навколо себе розумних, завзятих, добрих і активних людей з усіх куточків України. “Школа у природі”, яку організовують мої подруги, об’єднала і здружила, в цьому році, чудових людей з Дніпровщини, Кіровоградщини, Ужгорода, Іршави, Осія і Вінниччини. Цікаве спілкування, екскурсії, заняття і ігри на природі, купання в чисті гірські річці, смачна місцева кухня – п’ять незабутніх днів подарували мені друзі. ДЯКУЮ, МОЇ ЛЮБІ ПОДРУГИ!

Волонтерка РМЕО «ЕКОСФЕРА» на таборі та студентка біофаку УжНУ Тетяна Пацкан написала:

       Чудово проведений час в “Школі у природі”!!! Дякуємо Вам за таку організацію і програму в таборі, за можливість навчатися в польових умовах, за нові знайомства та, безперечно, за смачну Закарпатську кухню)))).

А так відізвались про табір одесити:

       Вот мы и дома) ЭКОСФЕРА подарила нам 5 дней вдали от цивилизации и множество новых знакомств). Во-первых, спасибо ЭКОСФЕРЕ за эту поездку! Во-вторых – спасибо тем выпускникам экошколы, которые поехали в этот лагерь – ребята, вы просто офигенные! 
В-третьих, спасибо замечательной Джей за бесценную практику английского языка) Это очень круто)
В-четвёртых, спасибо очаровательной Марийке за её замечательность) Наше одесское братство радо новому брату). Погода может пытаться ужесточить нам условия, но это не испортит впечатлений о поездке, ведь в такой компании что дождь, что град, что грязь, что проблемы с памятью – все превращается в материал для отборного одесского юмора и искреннего безустанного смеха)

Можна вважати, що цьогоріч табір «Школа у природі» РМЕО «ЕКОСФЕРИ вдався, то ж можна готуватись до наступного сезону.

 

 

Дощова вода повинна залишатись у місті

Наслідки зміни клімату сьогодні стали відчутними у всіх куточках світу, а особливо у великих містах. Міське середовище створює особливий мікроклімат, адже тут переважають штучні поверхні (асфальт, бетон) над природними (водойми, газони). Як наслідок міста перенагріваються. Спостерігається забруднення та зменшення вологості повітря. Всі ці фактори спричиняють додатковий дискомфорт для жителів міста. Особливо вразливими є люди похилого віку та люди з низьким достатком, що не можуть, наприклад, придбати кондиціонер. В сучасних умовах міській владі доводиться вживати заходів з адаптації до зміни клімату, починаючи від утримання зливової каналізації в належному стані, закінчуючи забезпеченням доступу до якісної медичної допомоги та вчасного оповіщення населення про стихійні погодні явища. Але, крім технічних заходів життєво важлива кількість та якість «зелених» і «блакитних зон» міста.

Із зеленими зонами у місті Ужгороді цілковита біда. Ми не одноразово повідомляли про різке зменшення зелених зон у місті через жадібність забудовників. Навіть у Києві звернули увагу на нашу проблему http://zakarpattya.net.ua/News/156029-Troie-nardepiv-zvernulysia-v-HPU-z-pryvodu-zemelnoi-bezdiialnosti-prokuratury-Uzhhoroda-DOKUMENT

Згідно з ДБН 360-92** у місті Ужгороді повинно бути 192 га зелених зон загального користування. З них 72 га – у житлових кварталах при нормі 6 кв.м. на людину. Станом на 01 листопада 2015 року у місті всього було лише 73,48 га зелених зон загального користування, з них у житлових кварталах не більше 17 га.

Нещодавно, на виконкомі Ужгородської міської влади своїм рішенням заборонили скид дощових та снігових стічних вод до мереж господарсько-побутової каналізаційної системи міста. У мікрорайонах міста, де наявна роздільна система каналізації та здійснюється нове будівництво, категорично заборонили скидання в міську господарсько-побутову каналізаційну мережу нормативно чистої, дренажної, поливально-мийної та дощової і снігової води.    

Цілком мудре рішення з огляду на перевантаженість очисних споруд міста Ужгорода, і, головне – з огляду на катастрофічні втрати води містом, як середовищем існування його мешканців. Прісні дощові, снігові та дренажні води, замість того, щоб затримуватись у місті й позитивно впливати на його мікроклімат, безповоротно скидаються через каналізацію в річку й засолюються, потрапляючи у море-океан. Стрімке засолення прісних вод, засуха та перегрівання атмосфери – це ті виклики перед людством, які створює урбанізація, від яких потерпає саме людство і які тільки підсилюються під впливом глобальних змін клімату.

«Блакитні зони» – новий термін в урбаністиці, що виник за аналогією «зелених зон» у містах, таких життєво необхідних для комфортного, якісного та здорового проживання їхніх мешканців. Блакитні зони міста включають в себе водойми, розташовані у межах міста – річки, ставки, водосховища, стариці. Для міського ландшафту наявність водойм є щастям. І з естетичної точки зору, і з рекреаційної, і з екологічної. Водойми, або блакитні зони, у містах – це ті депо вологи, які здатні якісно та позитивно впливати на мікроклімат у місті. Зелені зони у містах розкидані рідкими острівцями. Вони не можуть повноцінно вбирати вологу, яка надходить у місто дощами та снігом, й випаровувати її, знижуючи температуру атмосферного повітря та пом’якшуючи мікроклімат. Асфальтове покриття, відкритий ґрунт та сотні гектарів поверхонь дахів відбивають сонячне проміння й перегріваються, нагріваючи водночас атмосферне повітря у місті. Тому у містах температура повітря завжди на кілька градусів вища, ніж поза містом. Це особливо важливо влітку, коли температури високі і це критично для певних груп населення. Водойми ж пом’якшують мікроклімат міста й збирають довкола себе містян у спекотні дні.

В Ужгороді є кілька гарних водойм. Передусім це наша річка Уж, яка ділить місто навпіл. Завдяки старим кар’єрам та близьким ґрунтовим водам Ужгород може похвалитись ще такими водоймами, як «Чорні озера» в району аеропорту, «Кар’єр» в районі Радванки, «Кірпічка» в центрі парку Перемоги поблизу шкіл № 12, № 15. Були невеликі рукотворні водойми й поблизу парку Боздоський, на вулиці Кавказькій однак наразі вони заболочуються.  

Падіння рівня поверхневих та ґрунтових вод протягом останніх 10 років спостерігається по усіх Карпатах. Ужгород не є винятком. Минулоріч у літню спеку змілілий до краю Уж був несхожим сам на себе. Через критично  низький рівень води, річка майже повністю заросла водною рослиною – уруттю. Зміліли й озера Ужгорода. Рівень води «Кірпічки» впав на кілька метрів. Такою є тенденція по усій Європі. Сьогодні в жодній країні ЄС ніхто не дозволить собі марнувати дощову воду, а тим більше змішувати її з каналізаційними стоками. Коригуваннями генерального плану м. Ужгород також передбачено будівництво мережі труб та колекторів для збору дощової води для недопущення змішування її з каналізаційною у тій частині міста, де наразі це відбувається. Скидати її планується знову ж таки у річку Уж. Це не правильно.

Сьогодні в країнах Євросоюзу дощову воду в населених пунктах збирають у стоячі водойми – існуючі, чи спеціально для цього створені – для затримки цієї води у містах. У кварталах садибної забудови жоден новий будинок не може бути уведений в експлуатацію, поки в садибі не буде розміщений підземний або наземний резервуар для збору дощової води, яка потім використовується у господарстві в якості технічної: для поливу, миття, зливу у санвузлах. У зелених зонах створюються невеличкі штучні водойми з водною та навколоводною рослинністю, підживлюючи їх саме дощовими водами, відводячи їх саме туди.

З огляду на все вище згадане безглуздо виглядає ідея міської влади, до речі, взята з Коригувань генплану м. Ужгорода щодо будівництва доріг з пірсами для забору води у випадку пожеж з існуючих водойм (Кірпічка та на вул. Еньківська) http://zakarpattya.net.ua/News/158754-Dlia-zruchnoho-napovnennia-pozhezhnykh-mashyn-vodoiu-v-Uzhhorodi-obladnaiut-pozhezhni-pirsy. За умови відсутності постійного, стабільного та надійного джерела поповнення цих водойм, такі плани приречені на неуспіх.

З практичної точки зору, міські водойми повинні слугувати для рекреації, естетики міських зелених зон, для пом’якшення мікроклімату міста як захід адаптації до наслідків глобальних змін клімату. Саме тому міській владі слід подбати про захист та раціональне використання блакитних зон міста. Перш за все, необхідно паспортизувати усі водні об’єкти міста, здійснити їх очистку та передбачити прийом дощової й талої води.

Для протипожежної безпеки у місті повинна діяти розгалужена підземна мережа комунікацій з резервуарами, доступ до яких повинен здійснюватись через гідранти. Таким чином місто буде гармонійним, комфортний, безпечним і якісним середовищем для його мешканців. Містом, у якому хочеться жити.

ЕКОСФЕРА вітає усіх з прийдешніми Новорічними та Різдв’яними святами

Дорогі друзі, колеги, симпатики і партнери!

Колектив РМЕО «ЕКОСФЕРА» щиро вітає усіх з прийдешнім Новим 2016 роком та Різдвом Христовим. Бажаємо усім залишити в старому році усі невдачі, проблеми, труднощі та сум. Хай новий рік принесе нам нові надії, перемоги, успіх та нові можливості. Залишаймося оптимістами та найбільшими прихильниками нашої природоохоронної справи.

Нехай наступні місяці принесуть нам справжню зиму, сніг та мороз, сміх і веселощі. На Новий рік питимемо шампанське, а на Різдво – їсти кутю та співати колядки. Щастя, здоров’я, бодробуту, гармонії, спокою та миру нам усім на нашій країні!

ЕКОСФЕРА вітає усіх з прийдешніми Новорічними та Різдв’яними святами

Дорогі друзі, колеги, симпатики і партнери!

Колектив РМЕО «ЕКОСФЕРА» щиро вітає усіх з прийдешнім Новим 2016 роком та Різдвом Христовим. Бажаємо усім залишити в старому році усі невдачі, проблеми, труднощі та сум. Хай новий рік принесе нам нові надії, перемоги, успіх та нові можливості. Залишаймося оптимістами та найбільшими прихильниками нашої природоохоронної справи.

Нехай наступні місяці принесуть нам справжню зиму, сніг та мороз, сміх і веселощі. На Новий рік питимемо шампанське, а на Різдво – їсти кутю та співати колядки. Щастя, здоров’я, бодробуту, гармонії, спокою та миру нам усім на нашій країні!

Ужгород – «Місто-Сад», від якого залишився лише спогад

Не так давно, історичний центр Закарпаття пишався своєю зеленню. Сьогодні ж, зелені зони поволі зникають з мап міста, а замість них зростають чисельні багатоповерхівки й торговельні центри. В чергу на  тотальну забудову стала і  донедавна «рекреаційна зона» парку «Перемоги», яка нині відома як Кірпічка. Активісти Кірпічки вже понад 8 місяців борються за її збереження..

Парк, розташований в центрі густозаселеного житлового кварталу, був закладений ще у 80-х роках як ландшафтний парк зі штучною водоймою у центрі, загальною площею понад 13,8 га. Інших зелених зон у цьому житловому кварталі немає. Нині не забудованою залишилось тільки 8,2 га зеленої зони, які міська рада незаконно роздала під потреби бізнесменів та інших організацій.

Зона навколо штучного водоймища, на якій планують побудувати торговельні площі, високоповерхівки та хоспіс за Державно-будівельними нормами не придатна для будівництва. Окрім того, це прямо суперечить ряду законів України та забов’язанням, які взяла на себе Україна відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Початок «Прихватизації»

Згідно з чинним Генпланом міста, який був прийнятий ще у 2004 році, територія так званої Кірпічки відноситься до «ландшафтно-рекреаційних зон» й не є призначеною для забудови.

Однак, з тих часів, багато води втекло і виявилося, що парк «Перемоги» вже зовсім і не парк. Для узаконення забудови, всупереч Генплану міста, Ужгородська міська рада створила документ під назвою «Коригування генплану м. Ужгород».

У коригуваннях Генплану міста від 2013-го року територія парку віддається повністю під забудову.

«Поступово і ледь помітно ми втратили близько 5 гектарів землі під спортивні об’єкти, 2 церкви, монастир та автостоянку по периметру парку. У 2007 році Міська рада вирішила передати в оренду ТОВ “Ужгород-маркет” (Луцьк-Київ, фінансова група “Континіум” покійного нардепа Єремєєва) 6 гектарів землі парку разом з озером», – пояснює співкоординатор протестного руху, юрист Микола Яцков.

«У 2013 році крадькома було передано 1,2 гектара Міністерству освіти та науки, і у 2014 році була спроба передати монастирю 0,9 гектара для добудови хоспісу впритул до монастиря». – продовжує юрист.

За його словами, активних будівельних робіт там ніхто не проводив, тому і ґвалту ніхто не підіймав.  Жителі поволі висаджували там дерева і не знали, що земля вже давно не належить  громаді.

У активну фазу кампанія по захисту Кірпічки увійшла в 2015-му році. У цей час активісти «Активної Громади» почали цікавитися облаштуванням зеленої зони. Одночасно з цим, розпочалась ініціатива за будівництво хоспісу. З цього часу справа знаходиться в судах Ужгорода.

Відповідно до законодавства,  забудова парку де-юре не можлива доки не буде змінено цільове призначення землі з рекреаційної до громадської. Рекреаційний статус визначений генеральним планом 2004 року і попередніми кресленнями містобудівної документації. Міська рада тільки у 2015 році почала оглядатись на генплан при видачі землі.

Законом України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» встановлено заборону зміни цільового призначення рекреаційних зон.

По-друге, забудова не можлива через наявність водного обєкту. Відсутність паспорту водного обєкту, перешкоджає визначенню в натурі охоронних зон. За Водним Кодексом України, це щонайменше 25-50 метрів від початку нахилу берегової лінії, тобто майже увесь простір, в тому числі й ділянка на яку претендує хоспіс.

«Озеро мріють засипати. Воно заважає міській владі  бо для того, щоб щось будувати, там треба робити паспорт водоймища  і визначати прибережно-захиснусмугу та водоохоронну зону. Доки паспорта ще немає, вони воліють, щоб водойма взагалі зникла», — переймається природоохоронець Оксана Станкевич.

Прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження за фактом підроблення документів службовими особами Ужгородської міськради (ч. 1 ст. 366 КК України), які надали дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду площею 6 га, що знаходиться в м. Ужгороді на території парку «Перемоги» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на підставі якого, надалі, укладено договір оренди вказаних земель. Прокуратурою також встановлено, що містобудівний документ «Коригування генплану м. Ужгорода», який ставиться на голосування, суперечить ЗУ «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» та Державним будівельним нормам».

Однак, до повної передачі парку громаді ще дуже далеко…

Погляд екологів

Зелена зона – це єдиний природній елемент, який забезпечує людині комфортні умови в плані якості середовища проживання. Оскільки  урбосередовище – специфічне, воно  створено людиною і впливає на саме довкілля.

«За відсутності зелених зон, немає кому продукувати кисень, вбирати шкідливі речовини з атмосфери. Але основною бідою є те, що міста катастрофічно втрачають воду. Опади не затримуються в ґрунті, й не випаровуються, а зникають у зливній каналізації. Рівень ґрунтових вод падає, а атмосфера перегрівається. Усі поверхні, які створюються в місті – асфальтове покриття, бетон, бруківка, дахи будівель – сприяють перегріванню повітря, тому у містах температура повітня завжди на 3-5 градусів за Цельсієм вища, ніж за містом у природному середивищі», – пояснює природоохоронець Оксана Станкевич.

Нині в світі особливо важлива концепція адаптації до змін клімату. За концепцією адаптації, створення зелених та блакитних зон, як острівців природи у мегаполісах, є чи не єдино можливим механізмом для урегульовання молого кругообігу води. Адже в містах вода не здатна піти в ґрунт через асфальтове покриття, витоптаний ґрунт на недоглянутих газонах, через відвід води у зливну каналізацію. Саме тому в мегаполісах, особливо, відчувається духота при спекотній погоді, що призводить до масових інсультів, інфарктів, умлівання і теплових ударів. Вважається, що місто, адаптоване до змін клімату, коли в ньому є багато зелених зон, річок та водоймищ.

Подібне знищення зелених зон прямо суперечить  забов’язанням, які  взяла на себе Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС. За угодою, наша держава повинна скоротити викиди шкідливих речовин в атмосферу, а  також розробити  Плани адаптації до змін клімату.

«Парки, сквери, зелені зони загального користування, які в принципі передбачені нашими Державними будівельними нормами – це необхідний елемент житлових кварталів. Від них залежить якість середовища та комфорт проживання містян, а відтак і загальне здоров’я мешканців міста. До слова, Ужгород вже два десятки років є лідером серед міст Правобережної України за забрудненням повітря. Основні забруднювачі повітря в Ужгороді – вихлопні гази автомобілів, серед яких такі канцерогени, як бензопірен та формальдегід. Канцерогенні речовини часто викликають онкозахворювання та хронічні хвороби верхніх дихальних шляхів. Цими хворобами все частіше захворівають ужгородці. Створення зелених зон в Ужгороді,  як природних фільтрів атмосфери, є однією з основних стратегій у бороться з цими недугами. В таких містах, як Ужгород, на кожного мешканця має припадати по 16 метрів квадратних зелених зон загального користування, з них –  по 6 метрів квадратних у житлових квараталах», – каже природоохоронець.

За словами еколога, заступника Національного центру України Олексій Василюка,  територія, що  має рекреаційне призначення стосується інтересів багатьох людей і  не варто віддавати її під забудову, які б інтереси люди не переслідували.

«Я так скажу про будь-яку забудову, де б це не було, крім, можливо, меж городів. Природи надто мало і її треба берегти. Знайти аргументи для забудовування я зелених зон я не можу. Окрім цього, існують норми закону і їх треба дотримуватися», – каже еколог.

Майбутнє Кірпічки

Жителі міста поволі звикають до того, що Кірпічка – місце дозвілля для громади. На зимові свята на ставку у парку утворилася штучна ковзанка, яка порадувала ужгородців. На ковзани стали, як початківці, так і бувалі гравці хокею.

«Ми готові облаштувати парк. Коли будуть вирішенні земельні питання, щоб ми не мали проблем, що це чиєсь, чи під когось, ми зможемо залучити грантові кошти по створенню нормального повноцінного парку з водоймою», – обіцяє природоохоронець Оксана Станкевич.

За словами іншої жительки міста, наразі студенти Закарпатського Художнього Інституту створюють повномасштабний проект парку. За задумом активістів, у зелений куточок Кірпічки облаштують й для людей з особливими можливостями, які поки не мають альтернативи у місті загалом.  

З часом, коли суперечка навколо знищення природи буде вичерпною, а зелений куточок перетвориться на повноцінний парк, «Місто-сад» також  розквітне з новою силою. Зберігаючи матінку-природу ніхто не програє – переможуть усі!

В Ужгороді громадські активісти оприлюднили свої узгоджені пропозиції до влади

20 січня 2016 року за ініціативи міського голови Богдана Андріїва розпочались інтенсивні переговори з учасниками ініціативи «Кірпічка» та фахівцями у сфері містобудувапння та архітектури.

Основними питаннями перемовин є приведення у відповідність до вимог законодавства існуючої містобудівної документації, ухваленої 9 листопада 2015 року. Всі сторони одностайні в тому, що зміни можливі при умові розроблення якісно нового генерального плану Ужгорода.  

Суперечливим залишається питання визначення основи для корекції містобудівної документації (у редакції 2004 року, чи у редакції 2015 року) та забезпечення дієвих гарантій збереження наявних зелених зон міста.

3 лютого 2016 року громадські активісти після тривалих дискусій пропонують  узгоджений такий алгоритм виходу із конфліктної ситуації:

ЗУСТРІЧНА  ПРОПОЗИЦІЯ

З ВРЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ

МІСТОБУДУВАННЯ В МІСТІ УЖГОРОДІ

1. Ужгородська міська рада відкликає з Держаного підприємства «Спеціальна державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» ДП «Укржбудекспертиза» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133) з проведення державної експертизи технічну документацію «Місто Ужгород.Внесення змін до генерального плану та плану зонування території міста» (корегування  2015 року), а саме: схему розташування населеного пункту в системі розселення, М 1:35000 (арх. № 190077); план існуючого використання території, М 1:5000 (арх. № 190078); схема існуючих планувальних обмежень, М 1:5000 (арх. № 190079); генеральний план (основне креслення), М 1:5000 (арх. № 190080); схема проектних планованих обмежень, М 1:5000 (арх. № 190081);  схема вулично-дорожньої мережі, М 1:5000 (арх. № 190082); схема міського та зовнішнього транспорту, М 1:5000 (арх. № 190083); схема інженерного обладнання території. Енергопостачання, М 1:5000 (арх. № 190084); схема інженерної підготовки та захисту території, М 1:5000 (арх. № 190085); пояснювальна записка. Книга,(арх. № 91225); основні положення. Брошура, (арх. № 91226); розділ «Водопостачання та каналізація». Брошура, (інв.. № 026372 дек); схема зонування території міста, М 1:5000, (арх. № 190086).

2. Позивачі змінюють заходи забезпечення позову у судовій справі з оскарження рішень сесії 09.11.2015 року в частині виключення із забезпечення рішень щодо продовження договорів ореди та заключення договорів оренди під існуючою нерухомістю.

3. За основу приймається генеральний план міста Ужгорода в редакції 2004 року та на його базі Ужгородська міська рада розробляє план зонування (від 3-місяців до 6 місяців).

4. Ужгородська міська рада окремим документом затверджує історико-культурний опорний план м.Ужгорода.

5. Ужгородська міська рада розпочинає процедуру розроблення нового генерального плану, який враховує інтереси громади та соціально-економічний розвиток Ужгорода.

Закарпаття онлайн