Закарпаття вимагає скасування «зеленого тарифу» для малої гідроенергетики! Хроніка антигесівського протистояння.

Плани будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка у Хустському та Міжгірському районах, а також на р. Шопурка у Рахівському районі Закарпаття збурили громади та природоохоронну громадськість краю.

Збурена Хустщина

Напружене протистояння громад і районної влади у Хустському районі, яка просуває ці амбітні плани забудовників, триває вже більше місяця (з 20 червня). Все почалося з розпоряджень голови Хустської РДА Н. Павлія № 194 від 23.05.2016, № 560 від 12.12.2016 та № 145 від 25.04.2017 про розроблення детальних планів території для будівництва каскаду із 6-ти ГЕС на р. Ріка у селах Березово, Горінчово, Липча, Кошельово та Іза. Офіційна фірма-забудовник – ТОВ «Ріка Енерго». Відомо також, що ще одна МГЕС готується до будівництва у селі Верхній Бистрий Міжгірського району.

У 2014 році у с. Нижній Бистрий Хустського району вже була побудована МГЕС на р. Ріка потужністю 2 МВт. Цей гідрогенеруючий об’єкт був побудований ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ще на етапі розробки проекту керівництвом цієї фірми було проігноровано усі зауваження фахівців біологів та екологів щодо мінімізації впливу на екосистему р. Ріка. Оцінка впливу на довкілля була здійснена неякісно і непрофесійно, про що є експертний висновок фахівців Інституту рибного господарства НААН України http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=292:pro-shcho-movchat-lobisty-ta-zabudovnyky-mini-hes-na-hirskykh-richkakh-zakarpattia&Itemid=158. В результаті ГЕС стала фізичною перешкодою для нересту риби https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/, причиною пересихання та заростання чагарником основного русла після греблі, а також катастрофічного паводку під час льодоходу у 2017 році http://goloskarpat.info/society/5894508311cb7/?utm_content=03142.

Спостерігаючи екологічне лихо на р. Ріка, причиною якого стала Нижньобистрівська ГЕС, громади долини р. Ріка, які живуть нижче за течією, виступили категорично проти будівництва каскаду із ще 5 ГЕС, про що заявили публічно на громадських слуханнях (с. Березово, с. Кошельово та с. Липча), на загальних зборах села (с. Березово, с. Горінчово) та на сесіях сільських рад (с. Іза, с. Горінчово, с. Кошельово). Тим не менше забудовники разом із сільським головою с. Березова Б. Біляком, де громадські слухання вже відбулися аж два рази (восени 2016 року та взимку 2017 року), вдалися до фальсифікації чергових громадських слухань 10 липня за закритими дверима, не пустивши до залу більшість мешканців села, які були проти будівництва ГЕС. В результаті обурені мешканці с. Березова перекрили трасу Хуст-Долина на 8 годин. Переляканий сільський голова Б. Біляк видав розпорядження про проведення ще одних громадських слухань 23 липня.

Однак вже 20 липня голова Хустського міськрайонного суду М. Довжанин переніс розгляд справи по суті правомірності розпорядження голови села Б. Біляка, яким той визнав попередні слухання такими що не відбулись і призначені нові на 23 липня, а 14 липня зупинив дію розпорядження в рамках забезпечення позову забудовників ТОВ “Ріка Енерго”. Тобто по факту мешканцям с. Березово було відмовлено у волевиявленні на громадських слуханнях 23 липня. 

Однак вже 20 липня голова Хустського міськрайонного суду М. Довжанин переніс розгляд справи по суті правомірності розпорядження голови села Б. Біляка, яким той визнав попередні слухання такими що не відбулись і призначені нові на 23 липня, а 14 липня зупинив дію розпорядження в рамках забезпечення позову забудовників ТОВ “Ріка Енерго”. Тобто по факту мешканцям с. Березово було відмовлено у волевиявленні на громадських слуханнях 23 липня.

У відповідь мешканці долини р. Ріка 21 липня зустрілись із головою Закарпатської ОДА Г. Москалем, який за день до того своїм розпорядження скасував усі три розпорядження голови Хустської РДА щодо розроблення детальних планів під будівництво каскаду ГЕС на р. Ріка. А 25 липня на президії Хустської райради було винесено питання щодо заборони спорудження міні-ГЕС у районі, за наслідками чого апарату ради доручено розробити і внести відповідний проект рішення на розгляд сесії райради 28 липня. Тим часом проти будівництва каскаду ГЕС на р. Ріка хустянами було зібрано близько 3 тис. підписів мешканців долини цієї річки.

Затишшя перед грозою у Рахівському районі

Тим часом інакше розгортались події у Рахівському районі. Підготовка детальних планів земельних ділянок для будівництва каскаду із 7 ГЕС на р. Шопурка у селищах Кобилецька Поляна та Великий Бичків проходили без зайвого шуму. Інформація ніде не поширювалась, офіційна інформація про каскад ГЕС з’явилась лише за місяць до проведення публічних громадських слухань. У Кобилецькій Поляні забудовником виступило ТОВ «Гідроресурс-Шопурка», а у В. Бичкові – ТОВ «Альтернатив Електрик». Як було заявлено директором ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» Б. Кинівим на громадських слуханнях у Кобилецькій Поляні, ГЕСи, які плануються до будівництва у межах населеного пункту будуть такими ж, як і проблемна ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині. До речі, ТОВ «Гідроресурс-Шопурка» є одним із підприємств холдингу «АКВАНОВА».

Усі 7 ГЕС на р. Шопурка були схвалені громадськими слуханнями у Кобилецькій Поляні та В. Бичкові на початку липня. При цьому в результаті досліджень Інституту гідробіології НАН України р. Шопурка була визнана цінною в екологічному розумінні гірською річкою, практично не зміненою діяльністю людини, яка може слугувати еталоном гірської річкової екосистеми! Тут проживає 7 червонокнижних видів риб та 5 червонокнижних видів земноводних, в тому числі лосось дунайський, який є особливо охоронюваний в ЄС та внесений до списків Резолюції № 6. Звісно, що каскад ГЕС повністю зарегулює її і перетворить цю річку на систему водосховищ.

Тим часом 20 липня в черговий раз було винесено на розгляд сесії Рахівської районної ради корупційну Схему планування Рахівського району, якою заплановано 24 ГЕС на заповідних річках Рахівщини. Ще у 2016 році ця Схема… була недопущена до голосування через корупційну складову, як було встановлено антикорупційною експертизою між комісійного об’єднання Громадської Ради при Закарпатській ОДА http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=247:pryrodookhorontsi-ta-hromadski-eksperty-naholoshuiut-shcho-24-mhes-u-skhemi-planuvannia-terytorii-rakhivskoho-raionu-protyrichat-chynnomu-pryrodookhoronnomu-zakonodavstvu-ukrainy-ta-vziatym-ukrainoiu-mizhnarodnym-zoboviazanniam&Itemid=158. Однак, не внісши рекомендованих змін у цю Схему…, це питання знову було винесено на голосування. Та обурені громади Рахівщини разом з природоохоронцями краю змусили зняти  з порядку денного цю Схему планування Рахівського району та направити її на доопрацювання http://zakarpattya.net.ua/News/172270-Cherez-zaplanovani-24-mini-HES-deputaty-Rakhivshchyny-znialy-z-poriadku-dennoho-pytannia-pro-zatverdzhennia-Skhemy-planuvannia-terytorii-raionu!

Обласна влада солідарна з громадами Закарпаття

Першим свідченням підтримки Закарпатської обласної влади громад області у їхньому прагненні не дозволити забудувати річки краю гідроелектростанціями, стало розпорядження голови Закарпатської ОДА від 20 липня 2017 про скасування розпоряджень голови Хустської РДА про розробку детальних планів територій за межами населених пунктів під будівництво каскаду із 5 ГЕС на р. Ріка. У понеділок 24 липня 2017 представники ініціативної групи від Хустщини Микола Аннишинець, Олег Лукша, Віталій Грегор передали голові Закарпатської обласної ради Михайлові Рівісу резолюцію учасників мітингу “Хустщина проти ГЕС”, під якою підписались 2864 мешканців району. Цією резолюцією мешканців Хустщини звертаються до народних обранців прийняти звернення до ВРУ про скасування «зеленого тарифу» для малої гідроенергетики, як такої, яка стоїть у прямому конфлікті із питаннями охорони природи.

Близько 13 % території нашого краю – це території та об’єкти природно-заповідного фонду. До складу цих об’єктів належать також річки області. Ще більша кількість річок характеризуються високим різноманіття флори і фауни, зокрема червонокнижної, і є дуже цінними в екологічному сенсі, однак не входять до об’єктів ПЗФ.

 

У 2016 році 4 закарпатські річки – р. Ріка, р. Тересва, річки Чорна та Біла Тиса – увійшли до складу Смарагдової мережі України у складі НПП «Синевир» та Карпатського біосферного заповідника http://www.ekosphera.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=287:liutyi-2017&Itemid=151. Законопроект про господарську діяльність на об’єктах Смарагдової мережі згідно зі спеціально розробленими менеджмент планами якраз зараз готується МінПрироди України. Новоприйнятий закон України «Про оцінку впливу на довкілля» ще не набрав чинності. Але якраз саме ці річки знаходяться у фокусі забудовників ГЕС. Тож гесники поспішають негайно все забудувати, чи хоча б «застовпити» місця, адже закон не матиме зворотної дії.

Відомо, що вже зараз розробляються проекти будівництва ГЕС на притоках р. Тересва у с. Руська Мокра та с. Німецька Мокра Тячівського району. Такі ж проекти плануються у селах Ганичі, Дубове та Калини на р. Тересва. Не дивлячись, що ця річка вже зараз має природоохоронний статус іхтіологічного заказника «Усть Чорна». Недобросовісні оцінки впливу на навколишнє природне середовище, виконані різними ліцензійованими фірмами, які не проходять державну екологічну експертизу, нівелюють усі законодавчі застереження щодо будівництва будь-яких гідротехнічних споруд на заповідних річках.

Тому другим пунктом резолюції «Хустщина проти ГЕС» є створення профільної комісії облради для вивчення  впливу на навколишнє середовище вже побудованої скандальної міні-ГЕС на р. Ріка у Нижньому Бистрому, оскільки є очевидними порушення на стадії виконання оцінки впливу на довкілля, будівництва та експлуатації цієї ГЕС з усіма негативними наслідками для людей та природи.

Срібна Земля бореться за збереження своєї срібної мережі річок та річечок. Адже це саме те, чого вже немає у розвинених країнах ЄС. Саме це і є наше справжнє багатство…

 

 

Для довідки: станом на 2017 рік у Закарпатті працюють 9 ГЕС: Теребле-Ріцька ГЕС (р. Теребля), Оноківська ГЕС та Ужгородська ГЕС(р. Уж), Білинська ГЕС (р. Ільмин – притока р. Тиса) , Краснянська ГЕС (р. Краска – притока р. Тересва), ГЕС «Шипіт-1» та ГЕС «Шипіт-2» (р. Шипіт, басейн р. Уж), Нижньобистрівська ГЕС (р. Ріка), Лопушанська ГЕС (р. Лопушанка – притока р. Тересва). З них 6 побудовані у період 2006-2016 роки.

Чому енергозбереження в освітніх установах Закарпатської області не призводить до підвищення їх енергоефективності?

Вже другий рік поспіль РМЕО «ЕКОСФЕРА» здійснює оцінку енергоефективності закладів освіти у Закарпатській області. Оцінюються сумарні річні витрати енергоносіїв (електроенергії та тепла) на  метр квадратний приміщення. Аналіз отриманих результатів приводить до невтішних висновків: основною проблемою підвищення енергоефективності закладів бюджетної сфери є відсутність зацікавленості в енергозбереженні.

Енергоносії та зарплати бюджетників є захищеними статтями місцевих бюджетів. Навіть, коли не вистачатиме в бюджеті коштів ні на що, зарплати та суми, витрачені на енергоносії будуть виплачені. Зокрема через субвенції від держави. А от жодних дієвих стимулів для підвищення енергоефективності своїх приміщень адміністрації бюджетних установ не мають. Тому, часто в опалювальний сезон при плюсових температурах у приміщеннях дитячих садків, наприклад в Ужгороді, через «перетопи» вікна відкриті практично увесь день, й разом з приміщеннями на повну опалюється ще й атмосфера. А можна було б просто зменшити подачу газу й вийшла б економія бюджетних коштів. В енергонеефективних приміщеннях при дії щомісячних лімітів адміністрація освітніх установ, наприклад в Мукачеві, знаходить інший шлях – знижує санітарну температуру, тобто діти в таких установах просто мерзнуть.

Ілюстрацією до цього твердження є порівняльний аналіз результатів оцінки енергоефективності освітніх установ у трьох містах обласного значення Закарпатської області, на балансі міських бюджетів у яких є і школи, і дитячі садочки – Мукачева, Берегова й Хуста. Наприклад, в Мукачеві в опалювальний сезон у 45 % загальноосвітніх шкіл холодно. Це школи, які за шкалою енергоефективності потрапили у клас А і В, що є дуже високою оцінкою енергоефективності. Однак саме цей високий результат свідчить про те, що тут регулярно не дотримується санітарна температура приміщень й відповідний рівень комфорту для навчання. Адже старі довоєнні, а також радянські приміщення апріорі не є високоенергоефективними. Практики свідчать, що лише після комплексу усіх заходів з енергозбереження у таких будівлях можна досягти енергоефективність не вище класу С. Але весь комплекс енергозберігаючих заходів у школах чи дитячих садочках не було проведено у жодному місті Закарпаття. Завжди щось робиться частинами: то вікна-двері замінять і часто не на найякісніші, а на найдешевші, що в результаті не призводить до бажаного ефекту; то стіни утеплять, але залишать неутепленим цоколь, дах. Про індивідуальні теплові пункти в котельнях чи систему вентиляції та рекуперації взагалі майже ніколи не згадується і не робиться. А це в сумі дає до 35 % заощадження тепла. То ж всюди, де показники енергоефективності після обрахунків виходять на класи А-С (для Мукачева – це ще 45 % шкіл та 65 % ДНЗ), мова йде про банальні «недотопи», а не про енергоефективність.

Такою ж ситуація є і в Берегові, де у 42 % закладах освіти (3-х школах та 4-х дитячих садочках) холодно (енергоефективність класу В), і ще у 33 % – не дотримується санітарна температура (енергоефективність класу С). При чому найхолодніше у ДНЗ, де котельні працюють на дровах. У дитячих садочках № 1, № 16 та № 17 енерговитрати дуже високі. Міській владі на це слід звернути увагу, бо ці садочки опалюють ще й атмосферу (класи Е та F).

У Хусті погано опалюються заклади освіти, куди централізовано подається тепло, вимірюване Гкал. Це ЗОШ № 6 (енергоефективність класу А), ЗОШ № 5, гімназія-інтернат, ДНЗ № 2 та ДНЗ № 7 (енергоефективність класу В). Загалом в Хусті енергоносії для закладів освіти використовують економно (за оцінкою енергоефективності низькоенергоефективних закладів класів Е-G немає), але не обов’язково, що ефективно. Для такої оцінки потрібен окремий енергоаудит приміщень.

Ще одна помилка, якої припускаються відповідальні особи при плануванні та проведенні заходів з енергозбереження у закладах освіти – це ігнорування енергоаудиту. Але саме через енергоаудит можна чітко встановити проблеми того чи іншого приміщення, визначити, що саме потрібно замінити у конструкціях будівлі, і як підвищити її енергоефективність.

 

Те, що підвищення енергоефективності установ, які знаходяться на балансі міських та сільських рад, є вигідним для місцевих бюджетів, повинні розуміти голови міських та сільських рад разом з депутатами. Адже економія коштів на енергоносіях дає можливість витрачати їх на інші потреби, у межах того ж бюджетного кошику захищених статей. Наприклад, премій для директорів, вчителів та вихователів освітніх установ, де адміністрація підвищила енергоефективніть свого закладу, не знизивши комфорт перебування у приміщенні за рахунок зниження санітарної температури. Це гарний стимул. А контролювати температурні показники та рівень витрат енергоносіїв у кожній бюджетній установі можна впровадивши систему муніципального енергоменеджменту через програмне середовище “Енергобаланс”, як це вже зроблено у м. Ужгороді цьогоріч. Залишається сподіватись, що у 2017 вона в обласному центрі запрацює, що відчують і школярі та дошкільнята, і місцевий бюджет, звідки не вилітатимуть кошти у повітря.

Зелена зупинка у місті Ужгороді

Проект спорудження «зеленої зупинки» у м. Ужгороді впроваджується РМЕО «ЕКОСФЕРА» та Ужгородською міською радою.

Що це таке і для чого?

«Зелена зупинка» – це автобусна зупинка у місті, яка слугує привабливою та зрозумілою моделлю для  демонстрації нових підходів у сучасній урбаністиці. А саме – створення дружнього для людини урбосередовища.

«Зелена зупинка», як міні-модель, демонструватиме приклади вертикального озеленення у місті – озеленення рослинами-ліанами, які заплітатимуть задню стінку конструкції зупинки, та озеленення даху сукулентними рослинами. А також ця зупинка пропагуватиме використання ВДЕ – сонячних батарей для генерації електроенергії, з врахуванням того, що Ужгород – найбільш сонячне місто Західної України. Від сонячної батареї, встановленої на зупинці, буде працювати вуличний ліхтар, який освітлюватиме цю зупинку у темну пору дня.

Усе, що демонструватиме «зелена зупинка» можна застосовувати в сучасному будівництві будинків садибного типу та багатоповерхових житлових будинків чи офісів. А також при створенні благоустрою громадського простору, скверів та прибудинкових територій.

Користь від «зеленої стінки» в урболандшафті

Одна з найбільш цінних якостей вертикального озеленення – це можливість ефективного поєднання живої природи із житловими та громадськими спорудами. Використання витких рослин на стінах будівель регулює їх тепловий режим, сприяє зменшенню нагріву стін, особливо на південних сторонах. Крім того, кудряві рослини зменшують ступінь проникнення в будівлі пилу, зволожують повітря, знижують силу вітру і рівень шуму, створюючи тим самим більш м’які і сприятливі кліматичні умови в приміщеннях.

Для озелененої стінки «зеленої зупинки» в Ужгороді буде використано вічнозелену в’юнку жимолость.

"Зелена стінки" - тип вертикального озеленення

Користь від «зеленого даху» на будинках:

  • Діючи як теплоізолятор, озеленений дах знижує потреби і в обігріві, і в кондиціонуванні приміщень. Це економить витрати, а в неопалюваних приміщеннях (майстернях, гаражах, собачих будках або курятниках) створює більш комфортний мікроклімат;
  • Живі рослини покращують стан повітря на ділянці, виробляючи кисень як продукт фотосинтезу;    
  • Зменшується загальна запиленість повітря, так як додатковий рослинний покрив на дахах здатний затримувати пил;    
  • Ґрунтовий шар здатний увібрати надлишкову вологу в дощовий період, знижуючи швидкість стоку зливових вод з даху;    
  • Діючи як природний фільтр, ґрунт очищає стоки, що, відповідно, зменшує ерозію і забруднення ґрунту на ділянці;   
  • Покращується звукоізоляція покрівлі;   
  • Спокійно переносячи різкі температурні коливання, ультрафіолетове випромінювання, град, зливи, озеленені дахи служать довше звичайних;   
  • Навіть невибагливі місцеві рослини здатні додатково залучити до вашого двору птахів та метеликів;   
  • Зелені дахи збільшують як загальну привабливість ділянки, так і вартість нерухомості.

Для озеленення даху «зеленої зупинки» в Ужгороді буде використано очитки різних видів

"Зелений дах" - тип вертикального озеленення

Користь від сонячних батарей

Сонячні батареї генерують електроенергію від енергії сонця. Ужгород – найсонячніший обласний центр Західної України. Тут середньорічний рівень інсоляції вище 3, а в літні місяці – вище 5. Використовуючи енергію сонця, можна електрифікувати ті об’єкти та райони (вулиці, сквери) міста, які наразі не є електрифікованими, або ж де підключення до централізованої електромережі є проблематичним.

Використання енергії сонця в сучасній урбаністиці

 

Де буде розміщена «зелена зупинка» в Ужгороді?

«Зелена зупинка» буде розташована по проспекту Свободи навпроти колишньої «Філателії»

Наразі зупинка є такою

Як можна долучитись до спорудження зеленої зупинки?

Кожен бажаючий може долучитись до спорудження цієї зупинки. Для цього треба купити кілька горщиків з квітами і прийти на акцію зі спорудження «зеленої зупинки» та посадити там свої рослини. Якщо ж Ви не можете взяти в акції участь особисто, Ви можете перечислити кошти на рахунок РМЕО «ЕКОСФЕРА», зазначивши призначення платіжу, як «пожертва на «зелену зупинку».

Реквізити: РМЕО “ЕКОСФЕРА” код 25444011, 

p/p 2600701282369 в ПАТ КРЕДОБАНК

МФО 325365

 

Рослини, які будуть використані при споруджені «зеленої зупинки»:

вічнозелена вюнка жимолость

очиток скельний

очиток лозовидний

очиток несправжній

очиток Евереста

 Зелений дах

 

Слідкуйте за новинами на сторінці РМЕО «ЕКОСФЕРА» у Facebook – там буде повідомлено про день проведення акції.

Програми з енергозбереження приречені бути програмами освоєння бюджетних коштів

До таких висновків спонукають результати дворічного оцінювання енергоефективності закладів освіти у Закарпатській області. Для оцінки енергоефективності брались показники сумарних річних витрат енергоносіїв (електроенергії та тепла) на  метр квадратний приміщення та використовувалась шкала оцінки класу енергоефективності від А до G.

Не дивлячись на щорічні витрати місцевих та районних бюджетів на заходи з енергозбереження у загальноосвітніх школах та дитячих садочках області, які проводились у рамках районних та місцевих програм з енергозбереження та енергоефективності, ці інвестиції мало вплинули на ефективну економію енергоносіїв та відповідне заощадження бюджетних коштів. Якщо порівняти стан енергоефективності закладів освіти у містах та містечках Закарпаття в сезон 2014-2015 та 2015-2016 років, то можна сміливо сказати, що у переважній більшості з них заощадження бюджетних витрат на енергоносії досягаються «урізанням» так званих лімітів. А по-простому: у школах та дитячих садках області – холодно.

Така ситуація, наприклад, у майже половині закладів освіти міст Мукачева, Берегова, Виноградова, Хуста. В малих містечках як Іршава, холодними є усі дитячі садки, що фінансуються з міського бюджету. Не дотримується санітарна температура й в половині дитячих садків Перечина, Рахова, Воловця, Великого Березного. Про таку ситуацію свідчать результати оцінки енергоефективності приміщень цих закладів освіти, адже більшість з них «вийшли» у класи В та С, а в Мукачеві, навіть, у клас А. Однак старі довоєнні та радянські приміщення шкіл і дитячих садків апріорі не можуть бути високоенергоефективними. Практики кажуть, що лише після комплексу усіх заходів з енергозбереження у таких будівлях можна досягти енергоефективність не вище класу С. Та весь комплекс енергозберігаючих заходів у школах чи дитячих садочках не було проведено у жодному населеному пункті Закарпаття. Завжди щось робиться частинами: то вікна-двері замінять, то стіни утеплять, але залишать неутепленим цоколь, дах. Про індивідуальні теплові пункти у котельнях чи систему вентиляції та рекуперації взагалі майже ніколи не згадується і не робиться. А це в сумі дає до 35 % заощадження тепла. Тож високий клас енергоефективності у таких будівлях свідчить радше про «недотопи», аніж про енергоефективність.

Ще однієї помилки припускаються комунальники, коли для підвищення енергоефективності закладів освіти вдаються до заміни джерела тепла на альтернативне. У Закарпатті це – дрова та пелети. Так, через нижчу вартість твердого палива в області сьогодні, місцеві бюджети відчувають економію енергоносіїв у грошовому еквіваленті. Однак при цьому енергоефективність приміщень не змінюється. Вони і далі продовжують споживати велику кількість дров, як це має місце у селах, наприклад, Тячівського району, або ж там залишається і надалі холодно, як наприклад в Іршаві, Берегові та Перечині. При цьому котельня на дровах вимагає від 4-х до 8-ми додаткових робочих місць із заробітною платою. Витратною частиною також є і заміна котла. Чи є такі заходи з енергозбереження справді енергоефективними та заощадливими для місцевих бюджетів, навряд чи хтось з комунальників рахував. Підозрюємо, що результати були б не однозначні.

Дещо інша ситуація в обласному центрі Ужгороді та у містечку Свалява. Тут ситуація у закладах освіти більш комфортна, останні два роки діти у школах та садках не мерзнуть. Однак і тут заклади освіти енергоефективними назвати не можна. Близько третини котелень садочків у Сваляві та більше половини котелень садочків в Ужгороді опалюють не лише приміщення, але й атмосферу. Це заклади освіти, віднесені до рівня енергоефективності класів EG. Часто-густо взимку при плюсовій температурі назовні в садочках Ужгорода настільки тепло, що вікна цілий день залишаються відкритими в положенні «провітрювання».

Виходить, що адміністрація освітніх закладів ніяк не зацікавлена в економії енергоносіїв і все, що її може змусити до заощадження, то це «заганяння у рамки» лімітів. В такому випадку, як можна бачити з аналізу, це призводить до зниження комфорту перебування у приміщеннях школи та дитячих садочків через хронічний холод. Незацікавленими або ж катастрофічно необізнаними та непоінформованими виглядають і керівники органів місцевого самоврядування та відповідних управлінь РДА. Енергозбереження є й залишається суттєвою статей витрат, однак результатом є не енергоефективність, а ефективне освоєння бюджетних коштів. Передбачаємо, що ситуація може погіршитись наступного опалювального сезону, коли з державного бюджету більше не надходитимуть трансфери на покриття витрат на енергоносії і ця стаття буде фінансуватись виключно з місцевих бюджетів.

Однак, при існуванні стабільної та усталеної практики здійснення безсистемних та хаотичних заходів з енергозбереження у закладах освіти, яку ми спостерігаємо наразі, проблема «недотопів» та «перетопів» залишиться ще на довго. Лікування цієї хвороби можливе через започаткування практики обов’язкового проведення енергоаудиту перед плануванням будь-яких заходів з енергозбереження в освітніх установах та відмови від тендерів на пластикові вікна, двері, котли й інші комплектуючі, де орієнтиром для вибору є ціна, а не якість. Однак такі новоуведення, зокрема з тендером, потребують законодавчих змін. Для таких міст у Закарпатті, як Мукачево, Берегово та Хуст, на балансі яких знаходяться не тільки садочки, а й школи, а також інші бюджетні установи, значно вигідніше було б запровадити систему муніципального енергоменеджменту, де щоденному моніторингу енерговитрат будуть підлягати усі бюджетні установи, а місто, в результаті матиме повний аналіз стану своїх бюджетних приміщень та чіткий план підвищення їх енергоефективності. Така система через програмне середовище “Енергобаланс”, сподіваємось, вже запрацює з 2017 року в Ужгороді. Пізніше цей інструмент буде актуальним і для малих міст та селищ. А от що робити з районами, яким підпорядковуються сільські школи та школи райцентрів? Цю проблему зможе вирішити лише децентралізація та створення об’єднаних громад. Лише громада є зацікавленою ефективно управляти своїми ресурсами та досягати енергоефективності своєї господарки.

Як зробити бюджетні установи енергоефективними?

 

Це питання стане особливо актуальним з нового 2017 року, коли держава припинить виплачувати субвенції місцевим бюджетам на енергоносії. А сьогодні саме ця стаття витрат є особливо затратною.

Нинішні законодавчі реалії пропонують кілька механізмів підвищення енергоефективності в бюджетній сфері. Перше – це впровадження системи муніципального енергоменеджементу, яка дозволяє здійснювати щоденний моніторинг енерговитрат (тепла, електроенергії та води) у кожній бюджетній установі та реагувати у випадку неоправданих перевитрат. Через систему енергоменежменту впроваджується також практика діагностики енергоефективності приміщень через енергоаудит.

Друге – це створення ринку енергосервісних компаній (ЕСКО). У 2015 році ВРУ прийняла Закон України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації», тобто по суті про енергосервісні (ESCo) компанії, які дозволяють їм працювати з бюджетними установами. Органи місцевого самоврядування, які сьогодні не можуть здійснити модернізацію бюджетних приміщень за кошти бюджети, тим самим підвищивши їхню енергоефективність, можуть скористатись послугами енергосервісних компаній, які, згідно угоди, укладеної між ОМС та компанією, отримуватимуть дивіденди із заощаджених енергоносіїв після виконаних робіт з нерегозбереження.

Третє – Угода Мерів. Угода Мерів – провідна ініціатива, започаткована Європейським Союзом, котра охоплює місцеві та регіональні органи влади, які беруть на себе добровільні зобов’язання підвищувати енергоефективність та нарощувати використання відновлювальних джерел енергії на своїх територіях. Слідуючи цим зобов’язанням підписанти Угоди прагнуть скоротити власні викиди СО2 щонайменше на 20% до 2020 року, сприяючи, таким чином, розвитку екологічно орієнтованої економіки та підвищенню якості життя.

Після підписання Угоди Мерів орган місцевого самоврядування протягом року повинен розробити та затвердити сесією місцевої ради План Дій Сталого Енергетичного Розвитку.

 

Про це та про оцінку енергоефективності закладів освіти у м. Берегові інформацію можна отримати з презентації

Кооперація в енергетиці

18-19 листопада 2016 року село с. Нижнє Селище на Хустщині Закарпатської області відвідали представники громад Косівщини, Тисмениччини з Прикарпаття та закарпатської Берегівщини, які цікавляться позитивним досвідом діяльності сільськогосподарських кооперативів, а також започаткування ініціатив кооперації в енергетичній сфері. Відвідини відбулись у рамках навчального візиту на тему «Активізація громади та кооперативний рух».

Співорганізаторами заходу виступили РМЕО “ЕКОСФЕРА” (Ужгород) та СОК “Селиський маєток” (Нижнє Селище).

Протягом двох днів навчального візиту його учасники змогли ознайомитись з майже усіма родзинками Н. Селища та місцевим продуктом, який виробляється саме тут: Селиською сироварнею, ГО «Селиський добробут», ГО «Молоток», які працюють не тільки з проектами, спрямованими на розвиток інфраструктури села, але й на інституційний розвиток громади. Адже тут вирує спортивне та культурне життя не менш активно, ніж в Ужгороді. Саме тут існує чудовий дитячий театр «Чіга-Біга», група з фаєр-шоу «Fire Village», фестиваль «Селиська співанка», дитячий фестиваль «Птах», відомий у європі гурт «Селиські Гудаки» кубки з волейболу та інші невеликі, тому менш відомі, культурні ініціативи.

Однак найціннішим досвідом є досвід кооперації задля збереження традицій господарювання у Карпатах та виробництва якісного місцевого продукту харчування. Це продемонстрував учасникам навчального візиту СОК «Селиський маєток». Цей сільськогосподарський обслуговуючий кооператив об’єднує кілька десятків сімей, які вже сьогодні змогли відродити вівчарню, де вирощують овець, корів та свиней, виготовляють овечий сир, соки, створюють нові виробничі потужності та будують спільні підвали для зберігання овечих сирів.

 

Ще одним перспективним напрямком у своїй роботі члени кооперативу бачать діяльність в сфері відновлювальної енергетики. Вже сьогодні кооператив придбав установку для подріблення деревних відходів та відходів, які утворюються в результаті обрізки садів. Це дозволить дитячому садочку та школі Нижнього Селища повністю перейти на опалення біомасою в піролізних котлах. Також в найближчій перспективі роботи кооперативу є будівництво біогазової установки для виробництва біометану та органічних добрив на базі відходів з вівчарні, а також встановлення СЕС для генерації електроенергії.

 

Проти МГЕС усією громадою

Цієї осені забудовники МГЕС на річках Карпат розбурхали мешканців усієї долини р. Ріка в Хустському районі області. Місцевим мешканцям стали відомі плани будівництва трьох МГЕС на річці – у с. Березово, у с. Горінчово та у с. Липча. Досвід з МГЕС у с. Нижній Бистрий, яка знаходиться вище за течією, сформував у громад Горінчова та Березова чітку позицію – допустити таке будівництво в жодному разі не можна. В цьому громади одностайні. Та чи прислухається до їхньої думки районна влада?

«Відтоді, як побудували міні ГЕС у Нижньому Бистрому, у нашому селі зникла вода», – скаржиться мешканець с. Горінчово. – «Якщо вони побудують таку міні ГЕС і у нас в селі, то ми не матимемо води в колодязях взагалі. Ми не хочемо у себе в селі жодних ГЕС, хай дадуть нам спокій. Нас і так задавили тарифами, а всі гроші на нашій річці зароблятимуть ті самі олігархи. Нам залишать сухе русло та сухі колодязі».

Такі настрої побутують у селах Березово та Горінчова Хустського району, розташованих у долині р. Ріка. Вище за течією у с. Нижній Бистрий у кінці 2014 року  запрацювала міні ГЕС, потужністю у 2,2 МВт. Забудовники ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» на початку хвалилися передовими італійськими технологіями, потім оскандалилися неякісною оцінкою впливу на довкілля http://bryhynets.com/index.php?nma=depros&fla=stat&nums=1230&c=Ministrovi_ekologiyi_ta_prirodnih_resursiv_Ukrayini_MohnikuA_V, запізнілими іхтіологічними та гідробіологічними дослідженнями та відмовою будувати обвідний канал-рибохід для коропової риби, як радили зробити фахівці-іхтіологи. А зараз ми маємо порушену гірську річкову екосистему і р. Ріку у Нижньому Бистрому не впізнати. Вище греблі на 1,2 км тягнеться 4,5 метрової глибини акумулююче водосховище, яке повністю змінює гідрологічних режим та характер гірської річки. Тут вода майже стояча, дно замулене, у воді, за відсутності природної аерації, не вистачає кисню. На берегах, огороджених металевою сіткою, накопичились гори сміття, яке працівники МГЕС після останньої повені так і не прибрали.

 

Рибохід у тілі  4-х метрової греблі розрахований тільки на лососеву рибу, однак одразу за греблею в основному руслі річки залишається води лише на тонюсінький потічок. Це та вода, яка пробивається крізь греблю вузьким рибоходом. Частину води дериваційною трубою з русла відводять на турбіну. Тут дебет води значно більший, ніж у природньому руслі Ріки, тому, наприклад, харіус європейський – червонокнижний вид України – ідучи на нерест не пливе основним руслом у рибохід, а впирається  в потік води, який виходить із турбіни, й не може рухатись далі. Тут він стає легкою здобиччю браконьєрів. За словами місцевих спортивних рибалок за два роки функціонування Нижньобистрівської МГЕС вище греблі популяція харіуса європейського помітно виснажилась. Є ризик повної втрати цього виду для р. Ріка, де до будівництва МГЕС жила дуже потужна  її популяція. Це свідчить про нефункціональність рибоходу – риба, яка могла б його подолати, просто туди не допливає. «Раніше Ріка була багата на рибу», – кажуть місцеві рибалки, – «після будівництва ГЕС тут рідко коли щось можна зловити». Випадок із масовою гибеллю підуста, який ішов на нерест у 2014 році, став відомим на рівні Уряду країни http://ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/

Підпірна гребля спиняє потік води у р. Ріка, акумулюючи воду у водосховищі, що відчутно впливає на рівень ґрунтових вод у селах, розташованих нижче за течією. Саме на це скаржаться мешканці сіл Березово та Горінчово. «Наші колодязі живляться ґрунтовими водами, тому наявність у них води прямо залежить від рівня води у річці. – пояснює сільський голова с. Горічово Михайло Іванович Григанич. – «Якщо забудовники побудують греблю вище нашого села, а електростанцію – нижче, як заплановано, то русло Ріки буде сухим, як ми це бачимо у Нижньому Бистрому. Ми залишимось і без риби, і без води. Допустити цього ми не можемо», – продовжує він.

Такого самого типу МГЕС, як у Нижньому Бистрому, будувати береться  ТОВ «Ріка Енерго». Рішення про заборону будівництва МГЕС на території свого села мешканці с. Горінчово прийняли одноголосно на загальних зборах села. Громадських слухань, як це вимагає ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» не було. «Я про так звані громадські слухання дізнався з оголошення у газеті «Вісник Хустщини». Однак у той день мене не було у селі, громада ніким не була повідомлена. До мене особисто ніхто з приводу будівництва МГЕС не підходив і не розмовляв», – каже сільський голова с. Горінчово Михайло Григанич. За таких обставин залишається лише дізнатись, чи не існує фіктивного протоколу цих слухань. Адже за наявності такого документу забудовник забезпечив би собі «зелене світло» для початку будівництва. Тим часом у с. Березово громадські слухання таки відбулись, на яких селяни також різко виступили проти будівництва МГЕС http://thesame.tv/video/2q287.400658922153dded6042925c5619

Однак, як здається, тема остаточно не закрита. З проектною документацією МГЕС представники забудовника місцеву громаду не знайомили. Селяни бояться, що рішення буде прийнято Хустською РДА без них, адже саме там дали дозвіл ТОВ «Ріка Енерго» на розроблення детального плану території для будівництва МГЕС, а також подали оголошення про проведення громадських слухань у громадах у газету. «Ми зберемо підписи по селу і засвідчимо, що громада не згідна з будівництвом МГЕС, – каже одна з мешканок с. Горінчово. – «А як не допоможе і тут з’являться бульдозери, то ми готові захищати свою річку усім селом!», – емоційно продовжує вона.

 

«У р. Ріка живе десяток червонокнижних видів риби, частина з яких також внесена до міжнародних охоронних списків, а також до Резолюції № 6 Бенської конвенції. Тому ця річка подана разом з іншими об’єктами Смарагдової мережі України на затвердження у Раду Європи. Очікуємо, що з грудня цього року об’єкти Смарагдової мережі в Україні будуть охоронюваними також і Євросоюзом». – коментує ситуацію еколог Оксана Станкевич-Волосянчук з РМЕО «ЕКОСФЕРА».

Від бажання будувати на р. Ріка МГЕСи забудовники, звісно, не відмовляться. Місцеві громади своє слово вже сказали. Залишилось зрозуміти роль та позицію у цій справі Хустської РДА. Логічно було б стати на позиції громад й відмовити забудовнику. Але чи станеться так – побачимо.

Дощова вода повинна залишатись у місті

Наслідки зміни клімату сьогодні стали відчутними у всіх куточках світу, а особливо у великих містах. Міське середовище створює особливий мікроклімат, адже тут переважають штучні поверхні (асфальт, бетон) над природними (водойми, газони). Як наслідок міста перенагріваються. Спостерігається забруднення та зменшення вологості повітря. Всі ці фактори спричиняють додатковий дискомфорт для жителів міста. Особливо вразливими є люди похилого віку та люди з низьким достатком, що не можуть, наприклад, придбати кондиціонер. В сучасних умовах міській владі доводиться вживати заходів з адаптації до зміни клімату, починаючи від утримання зливової каналізації в належному стані, закінчуючи забезпеченням доступу до якісної медичної допомоги та вчасного оповіщення населення про стихійні погодні явища. Але, крім технічних заходів життєво важлива кількість та якість «зелених» і «блакитних зон» міста.

Із зеленими зонами у місті Ужгороді цілковита біда. Ми не одноразово повідомляли про різке зменшення зелених зон у місті через жадібність забудовників. Навіть у Києві звернули увагу на нашу проблему http://zakarpattya.net.ua/News/156029-Troie-nardepiv-zvernulysia-v-HPU-z-pryvodu-zemelnoi-bezdiialnosti-prokuratury-Uzhhoroda-DOKUMENT

Згідно з ДБН 360-92** у місті Ужгороді повинно бути 192 га зелених зон загального користування. З них 72 га – у житлових кварталах при нормі 6 кв.м. на людину. Станом на 01 листопада 2015 року у місті всього було лише 73,48 га зелених зон загального користування, з них у житлових кварталах не більше 17 га.

Нещодавно, на виконкомі Ужгородської міської влади своїм рішенням заборонили скид дощових та снігових стічних вод до мереж господарсько-побутової каналізаційної системи міста. У мікрорайонах міста, де наявна роздільна система каналізації та здійснюється нове будівництво, категорично заборонили скидання в міську господарсько-побутову каналізаційну мережу нормативно чистої, дренажної, поливально-мийної та дощової і снігової води.    

Цілком мудре рішення з огляду на перевантаженість очисних споруд міста Ужгорода, і, головне – з огляду на катастрофічні втрати води містом, як середовищем існування його мешканців. Прісні дощові, снігові та дренажні води, замість того, щоб затримуватись у місті й позитивно впливати на його мікроклімат, безповоротно скидаються через каналізацію в річку й засолюються, потрапляючи у море-океан. Стрімке засолення прісних вод, засуха та перегрівання атмосфери – це ті виклики перед людством, які створює урбанізація, від яких потерпає саме людство і які тільки підсилюються під впливом глобальних змін клімату.

«Блакитні зони» – новий термін в урбаністиці, що виник за аналогією «зелених зон» у містах, таких життєво необхідних для комфортного, якісного та здорового проживання їхніх мешканців. Блакитні зони міста включають в себе водойми, розташовані у межах міста – річки, ставки, водосховища, стариці. Для міського ландшафту наявність водойм є щастям. І з естетичної точки зору, і з рекреаційної, і з екологічної. Водойми, або блакитні зони, у містах – це ті депо вологи, які здатні якісно та позитивно впливати на мікроклімат у місті. Зелені зони у містах розкидані рідкими острівцями. Вони не можуть повноцінно вбирати вологу, яка надходить у місто дощами та снігом, й випаровувати її, знижуючи температуру атмосферного повітря та пом’якшуючи мікроклімат. Асфальтове покриття, відкритий ґрунт та сотні гектарів поверхонь дахів відбивають сонячне проміння й перегріваються, нагріваючи водночас атмосферне повітря у місті. Тому у містах температура повітря завжди на кілька градусів вища, ніж поза містом. Це особливо важливо влітку, коли температури високі і це критично для певних груп населення. Водойми ж пом’якшують мікроклімат міста й збирають довкола себе містян у спекотні дні.

В Ужгороді є кілька гарних водойм. Передусім це наша річка Уж, яка ділить місто навпіл. Завдяки старим кар’єрам та близьким ґрунтовим водам Ужгород може похвалитись ще такими водоймами, як «Чорні озера» в району аеропорту, «Кар’єр» в районі Радванки, «Кірпічка» в центрі парку Перемоги поблизу шкіл № 12, № 15. Були невеликі рукотворні водойми й поблизу парку Боздоський, на вулиці Кавказькій однак наразі вони заболочуються.  

Падіння рівня поверхневих та ґрунтових вод протягом останніх 10 років спостерігається по усіх Карпатах. Ужгород не є винятком. Минулоріч у літню спеку змілілий до краю Уж був несхожим сам на себе. Через критично  низький рівень води, річка майже повністю заросла водною рослиною – уруттю. Зміліли й озера Ужгорода. Рівень води «Кірпічки» впав на кілька метрів. Такою є тенденція по усій Європі. Сьогодні в жодній країні ЄС ніхто не дозволить собі марнувати дощову воду, а тим більше змішувати її з каналізаційними стоками. Коригуваннями генерального плану м. Ужгород також передбачено будівництво мережі труб та колекторів для збору дощової води для недопущення змішування її з каналізаційною у тій частині міста, де наразі це відбувається. Скидати її планується знову ж таки у річку Уж. Це не правильно.

Сьогодні в країнах Євросоюзу дощову воду в населених пунктах збирають у стоячі водойми – існуючі, чи спеціально для цього створені – для затримки цієї води у містах. У кварталах садибної забудови жоден новий будинок не може бути уведений в експлуатацію, поки в садибі не буде розміщений підземний або наземний резервуар для збору дощової води, яка потім використовується у господарстві в якості технічної: для поливу, миття, зливу у санвузлах. У зелених зонах створюються невеличкі штучні водойми з водною та навколоводною рослинністю, підживлюючи їх саме дощовими водами, відводячи їх саме туди.

З огляду на все вище згадане безглуздо виглядає ідея міської влади, до речі, взята з Коригувань генплану м. Ужгорода щодо будівництва доріг з пірсами для забору води у випадку пожеж з існуючих водойм (Кірпічка та на вул. Еньківська) http://zakarpattya.net.ua/News/158754-Dlia-zruchnoho-napovnennia-pozhezhnykh-mashyn-vodoiu-v-Uzhhorodi-obladnaiut-pozhezhni-pirsy. За умови відсутності постійного, стабільного та надійного джерела поповнення цих водойм, такі плани приречені на неуспіх.

З практичної точки зору, міські водойми повинні слугувати для рекреації, естетики міських зелених зон, для пом’якшення мікроклімату міста як захід адаптації до наслідків глобальних змін клімату. Саме тому міській владі слід подбати про захист та раціональне використання блакитних зон міста. Перш за все, необхідно паспортизувати усі водні об’єкти міста, здійснити їх очистку та передбачити прийом дощової й талої води.

Для протипожежної безпеки у місті повинна діяти розгалужена підземна мережа комунікацій з резервуарами, доступ до яких повинен здійснюватись через гідранти. Таким чином місто буде гармонійним, комфортний, безпечним і якісним середовищем для його мешканців. Містом, у якому хочеться жити.

Чи є енергоефективними ужгородські дитячі садочки?

Одним із шляхів заощадження енергетичних ресурсів, які щороку дорожчають, є енергоефективність. Особливо це важливо для бюджетної сфери, адже енергоносії входять до захищених статей видатків місцевих бюджетів. Чим ці видатки нижчі, тим більше грошей залишається для розвитку місцевих громад. Енергоефективність будівель визначається класом енергоефективності від А до G, де А означає високу енергоефективність, а G, відповідно, найнижчу. У Німеччині, до прикладу, кожна будівля – бюджетна установа чи житловий будинок – має свій паспорт енергоефективності, де зазначений її клас, а отже, і рівень споживання електроенергії, тепла, води.

Подібну оцінку енергоефективності освітніх закладів у Закарпатській області вже другий рік поспіль здійснює РМЕО «ЕКОСФЕРА». На основі питомих показників щомісячних витрат електроенергії та об’ємів природного газу/дров/гкал на 1 м2 приміщення визначається клас енергоефективності тієї чи іншої освітньої установи.

Минулого 2015 року у всіх дитячих садочках м. Ужгорода, де раніше цього не було зроблено, були замінені вікна на пластикові енергозберігаючі. Маючи результати оцінки енергоефективності за минулий опалювальний сезон 2014-2015 років, цікаво було порівняти, як змінилась енергоефективність приміщень дитячих садочків в обласному центрі після їхнього утеплення завдяки заміні вікон на енергозберігаючі в сезон 2015-2016.

У м. Ужгороді працюють 23 ДНЗ. Вони розташовані у приміщеннях радянської та ще дорадянської доби, тому годі сподіватись на їхню високу енергоефективність класів A і B. За результатами оцінки енергоефективності приміщень дитячих садків до класу С в опалювальний сезон жовтня 2014 – квітня 2015 року потрапили ДНЗ № 7, № 20, № 29 та № 36. Енергоефективність класу С таких приміщень, як правило, досягається після проведення усіх заходів з енергозбереження, тому не відомо, чи витримувалась у цих дитячих садках у цей опалювальний сезон санітарна температура 21 0С. Не даремно у сезон 2015-2016 років енерговитрати на рівні класу С збереглися лише у двох дитячих навчальних закладах – № 20 та № 36. Енергоефективність дитячих садочків № 7 та № 29 цієї зими була оцінена класом D, як і у садочках № 6, № 8, № 19 та № 38. Енергоефективність цих чотирьох ДНЗ залишилась на рівні опалювального сезону 2014-2015 років. Однак енергоефективність ДНЗ № 21, № 39, № 40 та № 42 знизилась у сезон 2015-2016 року порівняно з попереднім з класу D до класу E та класу F (ДНЗ № 42). Це несподівана тенденція в умовах теплої зими, де найхолоднішим місяцем був січень, але витрати у цьому місяці на опалення, порівняно з груднем та лютим, у переважній більшості дитячих навчальних закладах були найменші. Та ще й з огляду на заміну вікон та центральних вхідних дверей, яка була проведена у всіх дитячих садках міста у 2015 році, а деякі садочки, як № 6, мають ще й утеплений фасад. Погіршилися показники енергоефективності порівняно з минулим сезоном і у ДНЗ № 1 (з класу Е до класу G), ДНЗ № 12, № 15, № 16 та № 26 (з класу Е до класу F). Підвищилась енергоефективність лише у ДНЗ № 6 (з класу E до класу D), ДНЗ № 31 (з класу G до класу Е) та ДНЗ № 2 (з класу G до класу F). Цьогоріч у ДНЗ № 1 було завершено будівництво автономної котельні, що дає надію про підвищення енергоефективності цього садочка, а отже, й суттєву економію бюджетних коштів.

Порівнявши енергоефективність приміщень дитячих навчальних закладів двох опалювальних сезонів з врахуванням проведених за кошти міського бюджету заходів з енергозбереження цих приміщень у 2015 році, можна зробити висновок, що питомі показники витрат енергоносіїв в деяких випадках, навіть, погіршились. В деяких випадках можна говорити про те, що у садочках мали місце перетопи, коли у приміщеннях ставало настільки тепло, що доводилось зимою тримати вікна у постійному режимі провітрювання, а це суперечить правилам енергозбереження. Однак основною помилкою при здійсненні будь-яких заходів з енергозбереження в бюджетних установах є повна відсутність першої ланки енергоменеджменту – енергоаудиту. Тому заходи проводяться без врахування специфіки приміщень та оцінки тепловтрат. Таким чином дитячі садочки з дуже низькою енергоефективністю (класи EG) в Ужгороді складають 60 % цих закладів, а кошти платників податків викидаються на вітер.

Однак для Ужгорода є добра новина – у 2016 році у місті запроваджується система енергоменеджменту. Енергоменеджер міста через програмне середовище “Енергобаланс” контролюватиме витрати енергоносіїв – тепла, електроенергії та води – в усіх бюджетних установах міста. Це дозволить негайно реагувати на перевитрати на окремих об’єктах, виявляти причини перевитрат й швидко ліквідовувати їх. Завданням енергоменеджменту є також підвищення енергоефективності бюджетних установ через проведення енергоаудитів та послідовних заходів з утеплення та усунення “коридорів” втрат тепла, заміну ламп розжарювання на лампи ЛЕД, а також зміну систему поведінки людей. Сподіваємось, що ця система запрацює вже у 2017 році, а Ужгород матиме шанс стати першим енергоефективним містом в області.

Заява громадських активістів міста Ужгорода щодо стратегчного планування та стратегічного управління містом

За підсумками зустрічі з міським головою Ужгорода, що відбулася 27 лютого у форматі звіту за 100 днів перебування при владі в обласному центрі Закарпаття, активісти об’єдналися в спільноту Ініціатива “Ужгород 2040”, яка має на меті розробку стратегії розвитку міста.

Про це йдеться у заяві за підписом кількох громадських організацій, що її отримала редакція Закарпаття онлайн.
 

Заява

В Ужгороді склалась загрозлива ситуація з просторовим плануванням внаслідок відсутності стратегії соціально-економічного розвитку міста адекватної потребам часу та управлінського механізму.

Незважаючи на окремі випадки застосування планувальних інструментів довгострокового характеру, Ужгородською міською радою в окремих галузях муніципального управління, управління розвитком міста на цей час є несистемним, тобто у врядуванні міста відсутній довгостроковий планувальний інструмент, який зміг би інтегрувати та узгодити окремі галузеві чи функціональні програми в єдину стратегію, керовану з єдиного управлінського центру.

Таким чином, окремі програми чи проекти не можуть бути взаємно узгодженими, – значна кількість програм сформована без всякої системи і тим більше взаємозв’язку, та, крім того, всі вони сформовані без визначення основних пріоритетів розвитку міста, що призводить до нераціонального використання стратегічних ресурсів громади і втрати часу.

Ужгородська міська рада не має у своєму розпорядженні системного інструмента стратегічного управління розвитком міста, а відтак не може планувати вкладання стратегічних ресурсів території у стратегічно визначені та прийняті пріоритети розвитку, що створює загрозу розпорошення ресурсів, скерування їх не на пріоритетні проекти та втрату часу.

Запровадження системи стратегічного управління дозволить ліквідувати такі загрози, сконцентрувати ресурси на пріоритетні проекти в рамках прийнятої довготермінової стратегії розвитку.

Територіальна громада отримає перспективне бачення розвитку міста, його основні пріоритети, а значить кожен суб’єкт підприємницької діяльності зможе «вписати» свій бізнес-план в загальноміську стратегію, узгодивши бізнес-інтереси з суспільними та отримавши максимальне сприяння міської влади у розвитку свого бізнесу.

Громадські організації зможуть скоректувати власні стратегічні плани у відповідності із суспільними пріоритетами, тим самим ефективніше здійснюючи власну суспільну місію. Громадяни отримають ясну перспективу розвитку свого міста, що дозволить їм сформувати і професійну, і особисту перспективу.

Група стратегічного планування отримає нову методологію групової діяльності, інноваційні методи розв’язання проблем та вироблення стратегічних рішень і зможе використовувати їх у своїй управлінській практиці як у складі групи, так і індивідуально. Сформований персонал управління Стратегією отримає знання та навички стратегічного аналізу і прогнозу, що дозволить йому ефективно керувати впровадженням стратегічного плану та вносити необхідні корективи.

За наслідками відкритої зустрічі з міським головою Богданом Андріївим 27.02.2016 року, ми, представники громадських організацій ініціаторів такої зустрічі, зафіксували готовність до спільного та конструктивного діалогу. Водночас, ми визначили для себе, що маємо принципові розбіжності з міським головою щодо стратегічного управління розвитком міста Ужгорода на довгостроковій основі як мінімум до 2040 року.

У зв’язку з цим, ми створюємо коаліційне об’єднання громадських організацій – Ініціатива “Ужгород 2040” для рішучого просування потрібної для міста управлінської моделі в контексті реформи децентралізації та більш ширшої автономії місцевого самоврядування.

 

Учасники ініціативи:

Регіональне молодіжне екологічне об’єднання «Екосфера»

Інститут Республіка

Агентство сприяння сталому розвитку карпатського регіону «ФОРЗА»

Інститут міста Ужгорода

 

Карпатське агентство прав людини «Вестед»