Звернення ВКО “Форум екологічного порятунку Закарпаття” до голови Рахівської райради з приводу 24-рьох МГЕС у Схемі планування території Рахівського району

14 березня 2016 року, як реакція на внесення до Схеми планування території Рахівського району 24-х МГЕС, співголовами ВКО «Форум екологічного порятунку Закарпаття» було надіслане голові Рахівської районної ради таке звернення:

   

Голові Рахівської районної ради

п. Дану В. І.

 

Станкевич-Волосянчук О. І.,

Лукші О. В.,

Волошина В. М.

співголів ВКО «Форум екологічного порятунку Закарпаття»

 

 

 

Щодо 24 МГЕС у Схемі планування

Рахівського району

 

ШАНОВНИЙ ВАСИЛЮ ІВАНОВИЧУ!

 

Висловлюємо своє занепокоєння проектом рішення Рахівської районної ради, яке буде винесено на розгляд 4-ї сесії VII скликання «Про затвердження Схеми планування території Рахівського району Закарпатської області». Наше занепокоєння стосується 24 МГЕС, будівництво яких заплановане цим містобудівним документом. Ми розуміємо, що документи подібного плану дуже потрібні району для його розвитку, тому до їх розробки та затвердження потрібно підходити зважено й відповідально.

Рахівський район – це гірський район Закарпатської області, на 77,8 % вкритий лісами з розгалуженою мережею річок, які власне дають початок і формують природних стік основної водної артерії області – р. Тиси. Четверта частина території району – це природно-заповідний фонд, який забезпечує екологічну стабільність усієї східної частини області  та відіграє важливу кліматоутворюючу та водорегулюючу роль. Тому питання розвитку малої гідроенергетики у Схемі планування території повинно бути висвітлене об’єктивно й незаангажовано. Натомість цей розділ не містить жодного аналізу успіхів розвитку малої гідроенергетики в області та районі, а також даних щодо ризиків для природи та довкілля, які містить в собі ця галузь економіки.

Тому звертаємо Вашу увагу на той факт, що в умовах зниження водності у Карпатах, яка спостерігається сьогодні, мала гідроенергетика не може бути стратегічним джерелом генерації електроенергії, а радше реалізацією бізнесових інтересів окремих інвесторів на «зеленому тарифі». Це підтверджують офіційні дані Закарпатобленерго. Так, наприклад, у 2010 році при споживанні електроенергії в області до 2 млрд. кВт*год. та наявності 5 МГЕС загальною потужністю 33 МВт, Закарпаття генерувало 8 % власної енергії від загальної потреби. Вже у 2014 році при сталому споживанні електроенергії та збільшенні об’єктів генерації (7 МГЕС та 3 СЕС загальною потужністю 53 МВт) область забезпечила себе власною електроенергією лише на 7 %. Тож стає очевидним, що малі ГЕС в умовах маловоддя є нерентабельними і є вигідними для своїх власників винятково за рахунок «зеленого тарифу».

Разом з тим, МГЕСи завдають непоправної шкоди гірським річковим екосистемам. Пригребельно-дериваційні МГЕС, які будуються на наших річках, несуть цілу низку ризиків та небезпек, якими не можна нехтувати, зважаючи, що частина цих МГЕС запланована саме у межах територій природно-заповідного фонду: зокрема 5 МГЕС знаходяться на річках у межах КБЗ, або ж, які органічно пов’язані з КБЗ, ще 1 МГЕС – на р. Кісва, де іхтіологічним заказником відбувається охорона та збереження аборигенних видів риб. Такими ризиками та небезпеками є:

1.     Відсутність адекватних рибопрохідних та рибозахисних споруд, що призводить до унеможливлення нормального відтворення популяцій аборигенних видів риб, як форель струмкова, червонокнижних видів – харіуса європейського та деяких коропових риб. Нагадаємо, що із 8 працюючих сьогодні МГЕС рибоходи мають лише 3 МГЕС. З цих 3-х МГЕС повноцінний рибохід на Тур’я-Полянській МГЕС-1 з’явився лише після 1,5-річної боротьби природоохоронців із забудовниками. Абсолютно неадекватний рибохід демонструє Нижньобистрівська МГЕС на р. Ріка у Закарпатті, по якому на нерест може піднятись лише форель. Для коропових видів риби, яких у р. Ріка найбільше, такий рибохід є непридатним. Повну відсутність рибозахисних споруд демонструє Білинська МГЕС, через що у р. Ільмин вже немає риби.

2.     Штучне зариблення річок з МГЕСами у всіх випадках здійснюється винятково фореллю струмковою. Неможливість відтворення через зариблення мальком харіуса європейського та інших, передусім коропових червонокнижних видів, загострює проблему знищення аборигенної іхтіофауни у карпатських річках.

3.     Не меншу шкоду рибі завдають водосховища, утворені в результаті будівництва підпірної греблі. Такі водосховища можуть сягати до 1,5 км в довжину. Для гірської річки – це катастрофа. Адже всього 1,5-річної відсутності рибоходу та наявність водосховища площею до 0,5 га на Тур’я-Полянській МГЕС-1 було достатньо, щоб там, на річці Шипіт (басейн р. Уж) зник червонокнижний харіус європейський і з’явився агресивний інвазійний вид, як чебачок амурський. У таких водосховищах заводяться ставкова фауна – жаби, риба стоячих водойм, бобри, як зокрема на Краснянській та Нижньобистрівській МГЕСах. Відповідно зникають киснелюбні харіуси, пічкурі, марени, яльці, чисельність яких вже сьогодні викликає тривогу, і які наразі внесені до Червоної книги України.

4.     Небезпечною для риби є і деривація, адже в трубу забирається більша частина води з русла. Часто в руслі немає навіть, санітарного рівня води, який дозволяє рибі не жити, а лише животіти. За свідченнями місцевих рибалок, риба ідучи на нерест, пливе в русло, яке витікає з турбіни, а не у природне русло річки, бо там значно більший дебет води.

І насамкінець просимо згадати, що громада с. Богдан у 2013 році вже висловила своє негативне ставлення до будівництва МГЕС на річках Богдан, Щауль та Квасний. Нехтувати думкою громади, яка відчуватиме негативний вплив МГЕС на собі, Рахівська райрада не має права.

Просимо Вас взяти до уваги ці аргументи й відкликати це питання з порядку денного 4-ї сесії VII скликання Рахівської районної ради й віддати цей документ на доопрацювання. Питання будівництва будь-якої кількості МГЕС в районі повинно бути обґрунтоване і соціально-економічно, і екологічно. Якщо через до 2030 року, поки скінчиться дія «зеленого тарифу» район отримає змілілі річки без аборигенної водної фауни та купу нефункціонального бетону у вигляді МГЕС, це буде крахом не тільки економіки, але й усього довкілля.

 

Станкевич-Волосянчук О. І., к.б.н., 

президент РМЕО «ЕКОСФЕРА»,

голова Комісії з питань екології, природокористування

та охорони довкілля ГР при Закарпатській ОДА,

співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття

 

Лукша О. В., к.ф.-м.н.,

директор Міжнародного інституту глобалістики «Ноосфера»,

заступник голови ГР при Закарпатській ОДА,

співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття

 

Волошин В. М.,

голова ГР при ДЕІ у Закарпатській області,

співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття

 

 

 

Природоохоронці та громадські експерти наголошують, що 24 МГЕС у Схемі планування території Рахівського району протирічать чинному природоохоронному законодавству України та взятим Україною міжнародним зобов’язанням.

Голови двох Комісій – Комісії з питань стратегічного соціально-економічного розвитку, раціонального використання ресурсного потенціалу і реформ та Комісії з питань екології, природокористування та охорони довкілля – Громадської ради при Закарпатській ОДА звернулись до Рахівської районної влади з проханням відкликати з порядку денного на 4-ї сесії VII скликання питання «Про затвердження Схеми планування території Рахівського району Закарпатської області». У своєму звернені вони акцентували на тому, що цим документом заплановано будівництво 24 МГЕС. Цей факт грубо порушує чинне природоохоронне та містобудівне законодавство України, і головне – нівелює взяті Україною зобов’язання перед Європейським Союзам щодо збереження дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань. Для охорони рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин Рада Європи формує Пан’європейську екологічну мережу, яка в Україні представлена Смарагдовою мережею.

Об’єкти Смарагдової мережі – це такі території, на яких мешкають або тимчасово перебувають види тварин та розташовані оселища (біотопи), що охороняються Бернською конвенцією. Ця конвенція ратифікована Україною у 1996 році і має вищий правовий статус, ніж національне законодавство. Створення Смарагдової мережі в Україні та дотримання режимів господарювання у межах об’єктів цієї мережі, є обов’язковою умовою євроінтеграції нашої країни та наближує її до вступу в Європейський союз. Це означає, що нині діючі в Україні території та об’єкти природно-заповідного фонду, а також інші території, рекомендовані до включення у Смарагдову мережу в Україні, знаходяться під захистом не тільки держави Україна, але й Ради Європи. Тож будь-які владні рішення, які порушують принципи охорони та збереження дикої флори і фауни у межах об’єктів Смарагдової мережі, навіть, якщо вони мають статус офіційно номінованого кандидата на вступ в Смарагдову мережу Європи, можуть призвести до міжнародного скандалу.

Для довідки:

За результатами програми на 32-му засіданні Постійного комітету Бернської конвенції 30 листопада 2012 року 151 об’єкту ПЗФ України надано статус офіційно номінованого кандидата на вступ в Смарагдову мережу Європи. Серед них є Карпатський біосферний заповідник. В номіновані кандидати на вступ у Смарагдову мережу подано також іхтіологічні заказники «Біла і Чорна Тиса» та «Кісва» з усією придатковою системою, які знаходяться на території Рахівського району, а також річки Біла Тиса, Шопурка, Апшиця та Тиса з усією придатковою системою від верхів’я до м. Тячів, як місця проживання та нерестилищ видів, які входять до Додатку ІІ Бернської конвенції та Резолюції № 6 Бернської конвенції.

На сьогодні мова йде про охорону та заборону будь-якої господарської діяльності, яка призводить до зміни гідрологічного режиму та можливостей повноцінного існування й відтворення 1) лосося дунайського (головатиці) та чопа малого – стосується р. Чорна Тиса та придатків від верхів’я до с. Кваси, де Схемою планування Рахівського району заплановано 5 МГЕС; 2) міноги угорської, лосося дунайського та яльця-андруги європейського – стосується р. Кісва та придатків від верхів’я до с. Косівська Поляна де заплановано 1 МГЕС; 3) міноги угорської, яльця-андруги європейського, чопа малого, марени дунайсько-дністровської, бабця європейського, щипавки звичайної, пічкура дунайського та інших видів аборигенних червонокнижних риб, які охороняються на території КБЗ – стосується придатків р. Біла Тиса: р. Говерла, р. Богдан, р. Квасний та р. Тиса нижче м. Рахів: р. Бербелаш, потічків Вільховатий та Білий, де заплановано будівництво 6 МГЕС.

Наявність на річках будь-яких МГЕС призводить до зміни гідрологічного режиму цих річок. Так греблі створюють фізичну перешкоду для нерестової міграції прохідних риб, створені в результаті будівництва підпірних гребель водосховища унеможливлюють існування киснелюбних аборигенних видів риб, які підлягають охороні, і сприяють вселенню дуже небажаних адвентивних видів, що призводить до знищення усієї водної екосистеми.

Зважаючи на особливу цінність річок Рахівського району для збереження дикої водної фауни, до будівництва МГЕС потрібно підходити у кожному випадку окремо. Це означає, що довільне, без попередніх наукових досліджень та обґрунтувань планування будівництва подібних об’єктів на стадії розробки такого містобудівного документу як Схема планування території, є протиправним, безглуздим і шкідливим. Наразі цим документом вже заплановано будівництво 12 МГЕС, де подібним об’єктам взагалі не місце. Річки, на яких ці МГЕС заплановані, знаходяться під охороною не лише українського законодавства, але й європейського законодавства.

Окрім того, за позовом громадських активістів та експертів, рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року, а також Львівського апеляційного суду від 19.08.2014 року вже скасоване рішення Закарпатської обласної ради від 04.11.2011 року № 310 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій» (загалом близько 360 в усіх районах області).

 

Судове скасування цього рішення сесії облради відбулось внаслідок того, що в суді об’єктивно було доведено порушення Закарпатською облрадою 6 Законів України та Конституції України, зокрема, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про електроенергетику», ЗУ «Про місцеве самоврядування» тощо. Щодо конкретно локальної схеми розташування МГЕС у Рахівському районі до цього переліку порушень законодавства додається природоохоронне законодавство та міжнародні зобов’язання України. Тому просування локальної схеми розташування МГЕС у Рахівському районі сьогодні є нелогічним і протизаконним. Відсутність будь-яких економічних та енергетичних обґрунтувань необхідності у запланованих МГЕС в кількості 24 одиниць загальною потужністю 30-40 МВт переконує, що це є нічим іншим, як лобістськими пропозиціями бізнесу, зацікавленого винятково в отриманні надприбутків з держбюджету через механізм «зеленого тарифу».

Що таке екологічний табір “Школа у природі” в деталях

Екологічному табору «Школа у природі», який РМЕО «ЕКОСФЕРА» провадить щороку, вже 16 років. Це традиційно наметовий табір в природних умовах, однак останні 5 років ми проводили його на турбазах, тобто в більш комфортних умовах. Та цього року вирішили повернутись до старої традиції. Для цього й місце розташування табору знайшли відповідне – національний природний парк «Зачарований Край» на Іршавщині.

Цьогоріч на таборі побувало 33 учасника – діти, молодь, волонтери та працівники ЕКОСФЕРИ. Це всі ті, знає про охорону довкілля не з книжок, а через власну природоохоронну діяльність та дослідницьку роботу. Основною цільовою групою табору є школярі разом зі своїми наставниками сільської місцевості Закарпаття. Це члени учнівських моніторингових груп, які щороку ведуть моніторингові дослідження екологічного статусу водотоків своєї місцевості: річки, каналу, стариці. Ці моніторингові групи були створені ЕКОСФЕРОЮ в 2011 році у двох селах Ужгородського району – Кам’яниці та Червоному, та у трьох селах Іршавського району – Осій, Підгірне та Ільниця. ЕКОСФЕРОЮ здійснюється також і постійна науково-методична та фінансова підтримка діяльності цих моніторингових груп. Табір «Школа у природі» є ще й організаційною підтримкою, де групи та їхні наставники знову і знову можуть зустрітись, обмінятись досвідом, похвалитись здобутками та в черговий раз відтренуватись та отримати науково-методичні консультації. А ще – просто відпочити.

Але «Школа у природі» існує незалежно від діяльності моніторингових груп і є тим освітньо-практичним майданчиком, куди може потрапити кожен, хто цікавиться природоохоронним рухом, хоче навчитись жити в гармонії з природою, розкрити свої лідерські здібності, отримати нові знання, уміння, навички та проста набути нових щирих друзів, однодумців, колег. Тому до «Школи у природі» приїздять з усієї України.

Про цьогорічний табір «Школа у природі» детальніше розповідає проектний менеджер РМЕО «ЕКОСФЕРА» Катерина Станкевич-Коваль:

       Наш наметовий табір ми вирішили розташувати у дуже мальовничому місці – в НПП «Зачарований Край». Ми давно з працівниками парку обговорювали питання співпраці в еколого-освітній галузі. Тим більше, що ми працюємо з дітьми сіл, які знаходяться на території парку. Ми хотіли також показати учасникам табору Карпати, гарні місця, фауну, флору. НПП «Зачарований Край» є чудовим місцем для такої цілі.

Наразі табір «Школа у природі» є чи не єдиним табором в області, який є для дітей безкоштовним. Відповідно, працівники ЕКОСФЕРИ тут працюють на волонтерських засадах. Щодо фінансової  підтримки табору Катерина розповідає:

       Вже багато років нас підтримує Управління молоді і спорту Закарпатської ОДА, а також наші партнери з Німеччини – природоохоронна молодіжна неурядова організація JANUN з Ганноверу. Вони збирають кошти на цей табір серед своїх знайомих, друзів, однодумців і роблять це тільки для того, щоб українські діти також могли долучитись до природоохоронного руху. Так триває вже 4 роки, але ми розуміємо, що так завжди не буде і ми мусимо шукати інші джерела, інші форми фінансової підтримки цієї діяльності.

Табір «Школа у природі» завжди славився цікавою та різноманітною програмою. Тут діти могли багато чому навчитись та ще й добре відпочити. Про те, як все відбувалось цього річ, продовжує Катерина:

       Цього року табір тривав не довго, всього 5 днів. Але програма була насиченою і цікавою. Ми мали екскурсії у найбільш мальовничі куточки національного парку – на Смерековий Камінь, в Зачаровану Долину, на водоспад, стару штольню, де живуть червонокнижні види кажанів. Тренінгові заняття, конкурси, творчі завдання, спортивні та екоігри, квести, а також знайомство з методикою визначення якості води у річках методом біоіндикації – це все те, у чому могли себе випробувати учасники. А цього року у нас учасники були дуже різного віку: від дітей 7-10 років до молоді до 16 років. І всім було цікаво, всі потоваришували. Слід також відмітити, що на цьому таборі були волонтери, які виконували роль наставників і ці волонтери також виросли на цих таборах. Від Управління молоді та спорту Закарпатської ОДА на таборі була волонтерка Корпусу Миру США, і завдяки їй учасники змогли також по практикувати свою англійську мову.

Про враження від табору «Школа у природі» вже є відгуки у соціальній мережі Facebook. Волонтерка табору Марійка Юріна з с. Осій написала:

       Чарівний відпочинок разом з ЕКОСФЕРОЮ! Вже вкотре проводжу свій час з Катеринкою й Оксанкою і кожен раз – ще більш цікавіше! Я дуже рада нашій зустрічі, бо між цим була велика “перерва”. Дякую Вам, мої дорогі, за те, що Ви не забуваєте про нас, навчаєте і проводите такі чудові школи. Завдяки “Школі у природі” я знайшла нових друзів, отримала досвід роботи з дітьми, побачила майстер-клас по біоіндикації, побувала на Смерековому камені (мрія, яку вже давно хотіла здійснити), підвищила свій рівень англійської мови (завдяки красуні Джей – волонтерці Корпусу Миру США), і найголовніше: поспілкувалася з досвідченими і мудрими людьми. Дякую Вам за ці моменти: радість, сміх, щирість, дружбу, відданість, вірність… Ці спогади залишаться в моїй пам’яті назавжди!

А неодноразова учасниця «Школи у природі» з Турбова на Вінничині Оленка Габрієль відізвалась про проведені дні так:

       Мегаприємно зустрічатись з друзями, яких не бачила десять років, а провести з ними кілька днів у Карпатах, то взагалі бомбезно. Мої чудові подруги, сестрички Катруся і Оксанка продовжують свою нелегку громадську і наукову роботу в області екології і захисту довкілля, але найголовніша їх робота в тому, що вони об’єднують навколо себе розумних, завзятих, добрих і активних людей з усіх куточків України. “Школа у природі”, яку організовують мої подруги, об’єднала і здружила, в цьому році, чудових людей з Дніпровщини, Кіровоградщини, Ужгорода, Іршави, Осія і Вінниччини. Цікаве спілкування, екскурсії, заняття і ігри на природі, купання в чисті гірські річці, смачна місцева кухня – п’ять незабутніх днів подарували мені друзі. ДЯКУЮ, МОЇ ЛЮБІ ПОДРУГИ!

Волонтерка РМЕО «ЕКОСФЕРА» на таборі та студентка біофаку УжНУ Тетяна Пацкан написала:

       Чудово проведений час в “Школі у природі”!!! Дякуємо Вам за таку організацію і програму в таборі, за можливість навчатися в польових умовах, за нові знайомства та, безперечно, за смачну Закарпатську кухню)))).

А так відізвались про табір одесити:

       Вот мы и дома) ЭКОСФЕРА подарила нам 5 дней вдали от цивилизации и множество новых знакомств). Во-первых, спасибо ЭКОСФЕРЕ за эту поездку! Во-вторых – спасибо тем выпускникам экошколы, которые поехали в этот лагерь – ребята, вы просто офигенные! 
В-третьих, спасибо замечательной Джей за бесценную практику английского языка) Это очень круто)
В-четвёртых, спасибо очаровательной Марийке за её замечательность) Наше одесское братство радо новому брату). Погода может пытаться ужесточить нам условия, но это не испортит впечатлений о поездке, ведь в такой компании что дождь, что град, что грязь, что проблемы с памятью – все превращается в материал для отборного одесского юмора и искреннего безустанного смеха)

Можна вважати, що цьогоріч табір «Школа у природі» РМЕО «ЕКОСФЕРИ вдався, то ж можна готуватись до наступного сезону.

 

 

ЕКОСФЕРА вітає усіх з прийдешніми Новорічними та Різдв’яними святами

Дорогі друзі, колеги, симпатики і партнери!

Колектив РМЕО «ЕКОСФЕРА» щиро вітає усіх з прийдешнім Новим 2016 роком та Різдвом Христовим. Бажаємо усім залишити в старому році усі невдачі, проблеми, труднощі та сум. Хай новий рік принесе нам нові надії, перемоги, успіх та нові можливості. Залишаймося оптимістами та найбільшими прихильниками нашої природоохоронної справи.

Нехай наступні місяці принесуть нам справжню зиму, сніг та мороз, сміх і веселощі. На Новий рік питимемо шампанське, а на Різдво – їсти кутю та співати колядки. Щастя, здоров’я, бодробуту, гармонії, спокою та миру нам усім на нашій країні!

ЕКОСФЕРА вітає усіх з прийдешніми Новорічними та Різдв’яними святами

Дорогі друзі, колеги, симпатики і партнери!

Колектив РМЕО «ЕКОСФЕРА» щиро вітає усіх з прийдешнім Новим 2016 роком та Різдвом Христовим. Бажаємо усім залишити в старому році усі невдачі, проблеми, труднощі та сум. Хай новий рік принесе нам нові надії, перемоги, успіх та нові можливості. Залишаймося оптимістами та найбільшими прихильниками нашої природоохоронної справи.

Нехай наступні місяці принесуть нам справжню зиму, сніг та мороз, сміх і веселощі. На Новий рік питимемо шампанське, а на Різдво – їсти кутю та співати колядки. Щастя, здоров’я, бодробуту, гармонії, спокою та миру нам усім на нашій країні!

Ужгород – «Місто-Сад», від якого залишився лише спогад

Не так давно, історичний центр Закарпаття пишався своєю зеленню. Сьогодні ж, зелені зони поволі зникають з мап міста, а замість них зростають чисельні багатоповерхівки й торговельні центри. В чергу на  тотальну забудову стала і  донедавна «рекреаційна зона» парку «Перемоги», яка нині відома як Кірпічка. Активісти Кірпічки вже понад 8 місяців борються за її збереження..

Парк, розташований в центрі густозаселеного житлового кварталу, був закладений ще у 80-х роках як ландшафтний парк зі штучною водоймою у центрі, загальною площею понад 13,8 га. Інших зелених зон у цьому житловому кварталі немає. Нині не забудованою залишилось тільки 8,2 га зеленої зони, які міська рада незаконно роздала під потреби бізнесменів та інших організацій.

Зона навколо штучного водоймища, на якій планують побудувати торговельні площі, високоповерхівки та хоспіс за Державно-будівельними нормами не придатна для будівництва. Окрім того, це прямо суперечить ряду законів України та забов’язанням, які взяла на себе Україна відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Початок «Прихватизації»

Згідно з чинним Генпланом міста, який був прийнятий ще у 2004 році, територія так званої Кірпічки відноситься до «ландшафтно-рекреаційних зон» й не є призначеною для забудови.

Однак, з тих часів, багато води втекло і виявилося, що парк «Перемоги» вже зовсім і не парк. Для узаконення забудови, всупереч Генплану міста, Ужгородська міська рада створила документ під назвою «Коригування генплану м. Ужгород».

У коригуваннях Генплану міста від 2013-го року територія парку віддається повністю під забудову.

«Поступово і ледь помітно ми втратили близько 5 гектарів землі під спортивні об’єкти, 2 церкви, монастир та автостоянку по периметру парку. У 2007 році Міська рада вирішила передати в оренду ТОВ “Ужгород-маркет” (Луцьк-Київ, фінансова група “Континіум” покійного нардепа Єремєєва) 6 гектарів землі парку разом з озером», – пояснює співкоординатор протестного руху, юрист Микола Яцков.

«У 2013 році крадькома було передано 1,2 гектара Міністерству освіти та науки, і у 2014 році була спроба передати монастирю 0,9 гектара для добудови хоспісу впритул до монастиря». – продовжує юрист.

За його словами, активних будівельних робіт там ніхто не проводив, тому і ґвалту ніхто не підіймав.  Жителі поволі висаджували там дерева і не знали, що земля вже давно не належить  громаді.

У активну фазу кампанія по захисту Кірпічки увійшла в 2015-му році. У цей час активісти «Активної Громади» почали цікавитися облаштуванням зеленої зони. Одночасно з цим, розпочалась ініціатива за будівництво хоспісу. З цього часу справа знаходиться в судах Ужгорода.

Відповідно до законодавства,  забудова парку де-юре не можлива доки не буде змінено цільове призначення землі з рекреаційної до громадської. Рекреаційний статус визначений генеральним планом 2004 року і попередніми кресленнями містобудівної документації. Міська рада тільки у 2015 році почала оглядатись на генплан при видачі землі.

Законом України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» встановлено заборону зміни цільового призначення рекреаційних зон.

По-друге, забудова не можлива через наявність водного обєкту. Відсутність паспорту водного обєкту, перешкоджає визначенню в натурі охоронних зон. За Водним Кодексом України, це щонайменше 25-50 метрів від початку нахилу берегової лінії, тобто майже увесь простір, в тому числі й ділянка на яку претендує хоспіс.

«Озеро мріють засипати. Воно заважає міській владі  бо для того, щоб щось будувати, там треба робити паспорт водоймища  і визначати прибережно-захиснусмугу та водоохоронну зону. Доки паспорта ще немає, вони воліють, щоб водойма взагалі зникла», — переймається природоохоронець Оксана Станкевич.

Прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження за фактом підроблення документів службовими особами Ужгородської міськради (ч. 1 ст. 366 КК України), які надали дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду площею 6 га, що знаходиться в м. Ужгороді на території парку «Перемоги» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на підставі якого, надалі, укладено договір оренди вказаних земель. Прокуратурою також встановлено, що містобудівний документ «Коригування генплану м. Ужгорода», який ставиться на голосування, суперечить ЗУ «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» та Державним будівельним нормам».

Однак, до повної передачі парку громаді ще дуже далеко…

Погляд екологів

Зелена зона – це єдиний природній елемент, який забезпечує людині комфортні умови в плані якості середовища проживання. Оскільки  урбосередовище – специфічне, воно  створено людиною і впливає на саме довкілля.

«За відсутності зелених зон, немає кому продукувати кисень, вбирати шкідливі речовини з атмосфери. Але основною бідою є те, що міста катастрофічно втрачають воду. Опади не затримуються в ґрунті, й не випаровуються, а зникають у зливній каналізації. Рівень ґрунтових вод падає, а атмосфера перегрівається. Усі поверхні, які створюються в місті – асфальтове покриття, бетон, бруківка, дахи будівель – сприяють перегріванню повітря, тому у містах температура повітня завжди на 3-5 градусів за Цельсієм вища, ніж за містом у природному середивищі», – пояснює природоохоронець Оксана Станкевич.

Нині в світі особливо важлива концепція адаптації до змін клімату. За концепцією адаптації, створення зелених та блакитних зон, як острівців природи у мегаполісах, є чи не єдино можливим механізмом для урегульовання молого кругообігу води. Адже в містах вода не здатна піти в ґрунт через асфальтове покриття, витоптаний ґрунт на недоглянутих газонах, через відвід води у зливну каналізацію. Саме тому в мегаполісах, особливо, відчувається духота при спекотній погоді, що призводить до масових інсультів, інфарктів, умлівання і теплових ударів. Вважається, що місто, адаптоване до змін клімату, коли в ньому є багато зелених зон, річок та водоймищ.

Подібне знищення зелених зон прямо суперечить  забов’язанням, які  взяла на себе Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС. За угодою, наша держава повинна скоротити викиди шкідливих речовин в атмосферу, а  також розробити  Плани адаптації до змін клімату.

«Парки, сквери, зелені зони загального користування, які в принципі передбачені нашими Державними будівельними нормами – це необхідний елемент житлових кварталів. Від них залежить якість середовища та комфорт проживання містян, а відтак і загальне здоров’я мешканців міста. До слова, Ужгород вже два десятки років є лідером серед міст Правобережної України за забрудненням повітря. Основні забруднювачі повітря в Ужгороді – вихлопні гази автомобілів, серед яких такі канцерогени, як бензопірен та формальдегід. Канцерогенні речовини часто викликають онкозахворювання та хронічні хвороби верхніх дихальних шляхів. Цими хворобами все частіше захворівають ужгородці. Створення зелених зон в Ужгороді,  як природних фільтрів атмосфери, є однією з основних стратегій у бороться з цими недугами. В таких містах, як Ужгород, на кожного мешканця має припадати по 16 метрів квадратних зелених зон загального користування, з них –  по 6 метрів квадратних у житлових квараталах», – каже природоохоронець.

За словами еколога, заступника Національного центру України Олексій Василюка,  територія, що  має рекреаційне призначення стосується інтересів багатьох людей і  не варто віддавати її під забудову, які б інтереси люди не переслідували.

«Я так скажу про будь-яку забудову, де б це не було, крім, можливо, меж городів. Природи надто мало і її треба берегти. Знайти аргументи для забудовування я зелених зон я не можу. Окрім цього, існують норми закону і їх треба дотримуватися», – каже еколог.

Майбутнє Кірпічки

Жителі міста поволі звикають до того, що Кірпічка – місце дозвілля для громади. На зимові свята на ставку у парку утворилася штучна ковзанка, яка порадувала ужгородців. На ковзани стали, як початківці, так і бувалі гравці хокею.

«Ми готові облаштувати парк. Коли будуть вирішенні земельні питання, щоб ми не мали проблем, що це чиєсь, чи під когось, ми зможемо залучити грантові кошти по створенню нормального повноцінного парку з водоймою», – обіцяє природоохоронець Оксана Станкевич.

За словами іншої жительки міста, наразі студенти Закарпатського Художнього Інституту створюють повномасштабний проект парку. За задумом активістів, у зелений куточок Кірпічки облаштують й для людей з особливими можливостями, які поки не мають альтернативи у місті загалом.  

З часом, коли суперечка навколо знищення природи буде вичерпною, а зелений куточок перетвориться на повноцінний парк, «Місто-сад» також  розквітне з новою силою. Зберігаючи матінку-природу ніхто не програє – переможуть усі!

В Ужгороді громадські активісти оприлюднили свої узгоджені пропозиції до влади

20 січня 2016 року за ініціативи міського голови Богдана Андріїва розпочались інтенсивні переговори з учасниками ініціативи «Кірпічка» та фахівцями у сфері містобудувапння та архітектури.

Основними питаннями перемовин є приведення у відповідність до вимог законодавства існуючої містобудівної документації, ухваленої 9 листопада 2015 року. Всі сторони одностайні в тому, що зміни можливі при умові розроблення якісно нового генерального плану Ужгорода.  

Суперечливим залишається питання визначення основи для корекції містобудівної документації (у редакції 2004 року, чи у редакції 2015 року) та забезпечення дієвих гарантій збереження наявних зелених зон міста.

3 лютого 2016 року громадські активісти після тривалих дискусій пропонують  узгоджений такий алгоритм виходу із конфліктної ситуації:

ЗУСТРІЧНА  ПРОПОЗИЦІЯ

З ВРЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ

МІСТОБУДУВАННЯ В МІСТІ УЖГОРОДІ

1. Ужгородська міська рада відкликає з Держаного підприємства «Спеціальна державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» ДП «Укржбудекспертиза» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133) з проведення державної експертизи технічну документацію «Місто Ужгород.Внесення змін до генерального плану та плану зонування території міста» (корегування  2015 року), а саме: схему розташування населеного пункту в системі розселення, М 1:35000 (арх. № 190077); план існуючого використання території, М 1:5000 (арх. № 190078); схема існуючих планувальних обмежень, М 1:5000 (арх. № 190079); генеральний план (основне креслення), М 1:5000 (арх. № 190080); схема проектних планованих обмежень, М 1:5000 (арх. № 190081);  схема вулично-дорожньої мережі, М 1:5000 (арх. № 190082); схема міського та зовнішнього транспорту, М 1:5000 (арх. № 190083); схема інженерного обладнання території. Енергопостачання, М 1:5000 (арх. № 190084); схема інженерної підготовки та захисту території, М 1:5000 (арх. № 190085); пояснювальна записка. Книга,(арх. № 91225); основні положення. Брошура, (арх. № 91226); розділ «Водопостачання та каналізація». Брошура, (інв.. № 026372 дек); схема зонування території міста, М 1:5000, (арх. № 190086).

2. Позивачі змінюють заходи забезпечення позову у судовій справі з оскарження рішень сесії 09.11.2015 року в частині виключення із забезпечення рішень щодо продовження договорів ореди та заключення договорів оренди під існуючою нерухомістю.

3. За основу приймається генеральний план міста Ужгорода в редакції 2004 року та на його базі Ужгородська міська рада розробляє план зонування (від 3-місяців до 6 місяців).

4. Ужгородська міська рада окремим документом затверджує історико-культурний опорний план м.Ужгорода.

5. Ужгородська міська рада розпочинає процедуру розроблення нового генерального плану, який враховує інтереси громади та соціально-економічний розвиток Ужгорода.

Закарпаття онлайн

Енергоефективність як шлях до заощадження. Бюджетна сфера Закарпаття

Про енергоефективність в Україні говорять ще з кінця 90-х років минулого століття.Однак з того часу мало що змінилося в економіці країни, яка усі ці роки залишалась однією з найенергоємніших у світі. Мало що змінилося й у повсякденному житті звичайних громадян, які завжди скаржились на високі тарифи, але заходи з підвищення енергоефективності власних осель для яких виявлялись чомусь економічно невигідними. Останній уряд таки наважився встановити більш-менш реальну ціну на енергоносії для споживачів й енергоефективність отримала шанс стати суспільним трендом на наступне десятиліття.

Від політики держави до ситуації на місцях

Тим часом вступила в силу Угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка дає можливість Україні перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції з об’єднаною Європою. Економічна інтеграція передбачає зокрема енергоощадність та розвиток відновлювальних джерел енергії, адже об’єднана Європа вже давно оголосила свій курс на енергоефективність. Навіть, не з економічних міркувань, а з екологічних. Мова йде про скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу на 20 % до 2020 року.

На 2016 рік наша країна, здається, нарешті визначилась з пріоритетами економічного розвитку: нещодавно Петро Порошенко назвав пріоритетні галузі для економічного розвитку держави. Серед них – енергоефективність. Добрим індикатором успіхів у цьому напрямку є бюджетна сфера.

Зараз енергоефективністю намагаються займатись усі – громадяни, об’єднання громадян, ОСББ, органи влади. Уряд створює систему Державної підтримки населення та ОСББ за програмами енергозбереження. В рамках цільових Програм енергоефективності та енергозбереження органи влади, як на місцевому, так і на районному й обласному рівнях, щороку витрачають чималі кошти на заходи з енергоефективності в бюджетній сфері. Наприклад, у Закарпатській області протягом 2014 року у 30-ти загальноосвітніх школах та 16-ти дошкільних навчальних закладах  котельні переведено на тверде опалення (дрова або брикети), у 34-х ЗОШ  та 33-ти ДНЗ – на електороопалення. Також здійснено заміну вікон  у 193-х закладах, дверей – у 237-х освітніх установах. У цьому напрямку проводиться велика робота, однак важливо знати і про її результативність.

У 2015 році неурядова природоохоронна організація РМЕО «ЕКОСФЕРА» вперше здійснила оцінку енергоефективності закладів освіти у Закарпатській області, опираючись на офіційні дані про витрати енергоносіїв за 2014 рік. Були оцінені заклади освіти, які знаходяться на балансі районів, м. Ужгорода, усіх районних центрів та м. Чопа. Оцінювалось сумарне споживання електроенергії та енергоносіїв для опалення освітніх установ.  Відповідно до результатів, кожен заклад  освіти потрапив до того чи іншого класу енергоефективності (від А до G). Таким чином найбільш енергонеефективними виявились 13 % закладів освіти (класи Е, F, G). Це ті установи, які, фактично, опалюють атмосферу.

Звертає на себе увагу факт, що у частині енергонефективних установ перед опалювальним сезоном 2014-2015 років були замінені котли на альтернативне джерело (дрова чи електрику). Це дещо зменшило витрати на енергоносій у грошовому вираженні (з’явилась, наче, економія), однак жодним чином не підвищило енергоефективність закладу й тепло не зберігалось у приміщенні, а втрачалось у довкілля.

Спілкування з фахівцями відділів освіти у районах області дозволило виявити й інші факти неефективності вже проведених заходів з енергозбереження. Наслідком тендерів на продаж та монтування пластикових вікон і дверей є обрання найдешевших, відповідно, неякісних матеріалів. Адже якісний склопакет повинен бути не тільки двокамерним, але й відповідної ширини та з енергозберігаючим внутрішнім склом для теплоізоляції. Інакше заходи із заміни вікон – ніщо інше, як марнування коштів. Окрім того, встановлення склопакетів вимагає функціонування у закладах освіти систем вентиляції та рекуперації. Адже встановлення пластикових склопакетів призводить до значної ізольованості повітря в середині приміщень – припиняється обмін між свіжим повітрям і тим, що у приміщенні. Без достатнього рівня вентиляції значно підвищуються концентрації забруднюючих речовин у приміщеннях шкіл та садочків, а отже знижується його якість. Система ж рекуперації запобігає втраті тепла при вентилюванні. Однак в наших умовах є частою ситуація, коли взимку у класах пластикові вікна відкривають під час перерви для провітрювання чи взагалі для регулювання температури у жарких приміщеннях. Подібні наслідки можуть бути й після теплосанації стін. В таких випадках про енергозбереження та енергоефективність нема і мови.

Як стати енергоефективними?

Висновок у цій ситуації один – енергоефективністю в області не займаються системно. Це означає, що 1) не ведеться моніторинг щоденних витрат енергоносіїв у бюджетних установах. Тому увімкнене світло забудькуватим завгоспом у підвалі, чи відкриті вікна в душному класі на вихідні, виявляються лише рахунками за енергоносії у кінці місяця. Тоді доводиться економити наступного місяця й не отоплювати належним чином приміщення, порушуючи встановлені санітарні норми температурного режиму; 2) перед модернізацією будь-якого освітнього закладу (заміни вікон, дверей, утеплення стін чи заміни котлів) не проводяться енергоаудити, результатом яких є чітка проектна документація з аргументованим комплексом першочергових заходів та розрахунками очікуваної економії енергоресурсів. При такому підході утеплення огороджуючих конструкцій (вікон, дверей, стін) не може відбуватись без функціональної системи вентиляції та рекуперації. А заміна котлів – завжди є останній заходом з енергоефективності, а не першим, як це мало місце у багатьох освітніх закладах Закарпаття; 3) не ведеться моніторинг енерговитрат вже модернізованих закладів. Ніхто не оцінює результати проведених заходів: на скільки відсотків скоротилось споживання енергоносія після заміни вікон, утеплення стін, ізоляції труб, по яких іде тепло? Чи досягнутий очікуваний результат? Чи може взагалі не було жодних прогнозованих розрахункових очікувань, а просто здійснювались заходи, бо були виділені на це кошти?

Наприклад, у м. Ужгороді найбільш енергонеефективним освітнім закладом у 2014 році виявився ДНЗ № 28 (клас G) через віддаленість котельні й втрати тепла під час транспортування теплотрасою. У 2015 році ДНЗ № 28 був переведений на твердопаливний котел, для чого була збудована власна котельня. Втирати на енергоносії скоротились, але зросли на заробітну платню працівникам, адже для функціонування котельні було створено 8 нових робочих місць.  Чи є економія коштів? Це будуть знати після закінчення опалювального сезону. Однак, можливо, дешевшим заходом було утеплення теплотраси? Чи аналізувався таких сценарій вирішення проблеми?

Як показує світова практика, будь-яким заходам з енергозбереження, які потребують значних коштів, передує проста і зрозуміла організаційна та мотиваційна робота, яка не потребує великих затрат. Наприклад, впровадження системи муніципального енергоменеджменту, початковою ланкою якого є енергомоніторинг. Метою енергомоніторингу є виявлення нецільового використання енергії, попередження аварійних ситуацій, оцінка ефективності впровадження енергозберігаючих заходів. А далі – виявлення найбільш проблемних бюджетних установ, проведення енергоаудиту, розгляд різних сценаріїв підвищення енергоефективності, обрахунки, пошук коштів, здійснення робіт і знову моніторинг. Але головне у цій справі – робота з людьми, просвіта та мотивація. Умотивованими в енергозбереженні повинні бути усі – від працівників конкретних бюджетних установ до начальників управлінь, у віданні яких вони є.

Однак механізми мотивації працівників бюджетної сфери економити енергоносії у нас сьогодні відсутній. Наприклад, директори шкіл скаржаться, що їм не вигідно економити, бо наступного року їм просто «уріжуть» ліміти. Тобто кошти, які мали б бути спрямовані на оплату енергоносіїв для їхньої школи, спрямують в іншу школу, де дирекція про економію не дбала. Тож ніхто собі сам таку «свиню» не підкладе. А повинно бути навпаки – школа, яка зуміла зекономити енергоресурси, ретельно слідкуючи за кожною лампочкою, що даремно світить вдень, не допускаючи протікання унітазів, що є поширеним явищем, чи вчасно увімкнула економний режим опалення при потеплінні, або ж проявила ініціативу й залучила якийсь енергоосвітній грант для формування енергоощадної поведінки школярів, повинна отримати заохочення. Наприклад, у вигляді пергочергової заміни вікон на якісні склопакети, систему рекуперації тощо. Тоді енергоефективність у бюджетній сфері буде енергоефективною.

Сьогодні в Україні вже кілька десятків міст впровадили систему енергоменеджменту й у кожній міській раді працює енергоменеджер. Піонерами у цій сфері є Львів, Славута, Кам’янець-Подільський. У 2016 році в Ужгородській міській раді розпочато опрацювання впровадження в бюджетних закладах міста енергомоніторингу. Енергомоніторинг дозволяє без будь-яких капітальних затрат заощаджувати до 10 % енергоспоживання, що обчислюється для такого міста, як наше, сотнями тисяч гривень. Ці кошти можна спрямувати на конкретні заходи з підвищення енергоефективності закладів бюджетної сфери. Таким чином економія енергоресурсів вивільняє бюджетні кошти для подальших заходів з економії енергоресурсів. Це – невичерпний ресурс на найближчі 10 років і цим гріх не скористатись.

 

Пташиний світ озера на «Кірпічці» в Ужгороді

Пташиний світ озера на «Кірпічці» в Ужгороді

Чи знаєте ви, що в Ужгороді живе більше 100 видів птахів? З них більше десятка – це водно-болотяні птахи, життя яких невід’ємно пов’язане з водою. Птахи – найяскравіші, найпомітніші та найчарівніші представники тваринного світу у містах. Шматочок дикої природи серед тотальної та щільної забудови викликає радість і захват. Поява нових видів птахів у скверах чи на міських водоймах завжди привертає увагу людей, викликає добрі емоції, бажання піклуватись про них та показати їх дітям. Птахи та зелені зони, в яких вони замешкали, є важливими елементами живої  природи урбанізованих ландшафтів. Вони відіграють не тільки важливу екологічну та соціальну роль в життєдіяльності міста, але й виконують функцію естетичного виховання населення.

Foto 9У місті Ужгороді є кілька водойм: р. Уж, дериваційний канал, який є частиною Ужа, Радванське озеро (кар’єр), Чорні озера біля аеропорту та інші. Серед них озеро біля колишнього цегельного заводу по вул. Заньковецької між ЗОШ № 12 та ЗОШ № 15 в самому серці житлового кварталу, відомому в місті під назвою «Кірпічка». Озеро виникло в результаті забору глини для цегельного заводу – котлован із щільним глинистим дном заповнився водою. Згодом його населили живі організми: проросли водні на навколо водні рослини, завелася риба, раки, молюски, комахи та земноводні, прилетіли птахи.

Вже два десятки років у заростях рогозу виводять своїх пташенят лиска та водяна курочка – невеличкі птахи з помітним чорним та чорно-бурим оперенням. Для Ужгорода – це осілі птахи: вивівши пташенят, вони не відлітають у вирій, а залишаються у нас зимувати. Лиску легко можна відрізнити за білим дзьобом та білою шкірястою бляшкою на лобі. У курочки водяної дзьоб яскраво червоний на початку і жовтий або зелений у кінці. Ці птахи охоче заселяють природні та штучні водойми, з добре зароснутими берегами рогозом, очеретом, осокою чи іншими рослинами. Лиска і курочка водяна – всеїдні птахи. В їхніх багатий раціон входять молоді пагони, суцвіття, листя, плоди багатьох водних та наземних рослин. З охотою вони також поїдають рачків, молюсків, комах, пуголовків та мальків риб, не гребують і падлом. Курочка водяна внесена до переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні у Закарпатській області.

 

Foto 8Нещодавно тут загніздились і крижні – качки, яких у великій кількості можна бачити і на р. Уж. Не щорічними, скоріше рідкісними є випадки гніздування на цьому озері бугайчика. Бугайчик – птах обережний, полохливий і потаємний, активний в сутінках та вночі. Самець має сіро-чорне забарвлення, а самиця та молодь – строкато-буре. Гнізда мостять у заростях рогозу. Сусідів птах не любить, у кожної пари є своя ділянка, на якій вони живуть і гніздяться, тому на озері гніздиться завжди лише одна пара.На зимівлю відлітають до країн Африки, в Іран та Ірак. Живиться комахами, жабами та дрібною рибою. Здобич ловить на мілководді серед заростей берегової рослинності. У глибоких місцях підстерігає здобич, сидячи на гілці дерева, що росте на березі, або на трав`янистих рослинах, охопивши пальцями кілька стеблин.Побачити його на озері можна під час вечірніх прогулянок, а бо почути з початком сутінок. Чисельність цього птаха в Україні, на жаль, є невеликою через знищення середовища його існування. Вид занесений до Бернської, Боннської конвенцій та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища (SPEC 3). Охороняється Директивою Європейського союзу з охорони диких птахів (CEE 1) та Угодою з охорони афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA).

Foto 4Гніздовим птахом озера на «Кірпічці» є також очеретянка велика – прудкий рудувато-бурий птах розміром з шпака з характерною різкою піснею, деякі трелі якої нагадують квакання жаб. Це перелітний птах, який зимує в країнах Африки. Гніздиться переважно у заростях рогозу чи очерету. Співає, сидячи на стеблі цих рослин. Харчується жуками, бабками, мухами та іншими комахами. Очеретянка велика – незмінна супутниця водойм із зароснутими берегами водяною рослинністю. Також внесена до переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні у Закарпатській області.

На озеро кварталу «Кірпічка» часто прилітають лебеді-шипуни. Щороку в різний період сюди навідуються то пари, то цілі сім’ї – пари з ще нестатевозрілими але вже дорослими пташенятами. Статево ще незрілих особин вирізняють сірувате забарвлення оперення та темний дзьоб. Натомість статево зрілі птахи є сніжно-білими, з червоним дзьобом, в основі якого характерний чорний наріст. Ці величні птахи є тимчасовими гостями міста Ужгорода завдяки його водоймам. Тут вони не гніздяться, але залюбки прилітають і зимою, і влітку перепочити та похарчуватись.

Foto 7aТимчасово під час тривалої міграції час від часу залітає на озеро перепочити попелюх. Це дика качка, розміром зі звичного нам крижня. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова і шия каштаново-руді; майже весь тулуб і верхні покривні пера крил світло-сірі, з тонкою і густою темною поперечною смугастістю.Населяє відкриті, глибокі озера, порослі очеретомрогозом, великі водосховища, ставки, значно рідше — річки з глибокими плесами та старицями з високою водною та навколо водною рослинністю. Для гніздівлі наше озеро для нього не підходить, однак для кількаденного відпочинку є цілком привабливим.

Таким цікавим і різноманітним є світ птахів невеличкого мальовничого озера в самому центрі зеленої зони в густонаселеному кварталі Ужгорода. Воно збирає довкола себе не тільки птахів міста, які тут не живуть, але регулярно прилітають попити води в спекотний день. Воно приваблює мешканців довколишніх багатоповерхівок. Сюди ідуть люди, щоб відпочити, позасмагати, прогулятись берегом, милуючись водою та птахами, які плавають на воді. Хтось тут купається, рибалки вудять рибу, а діти плюскаються на мілководді, ганяючи мальків та кидаючи камінці. Це жива природна екосистема, багата яскравими соковитими барвами та життєвою енергією, яка скрашує наше сіре буденне урбанізоване життя. Коли озера не стане, відлетять птахи у пошуках іншої домівки. Сюди перестануть приходити рибалки й бігати довкола діти. Чи замінять їм цю радість спілкування з природою черговий бетонно-скляний торгівельно-розважальний центр та інші лобійовані тут міською радою споруди? Напевно ні. Ніщо не може замінити плюскіт води, тріпотіння пташиних крил та щасливий дитячий сміх, тому ми повинні зберегти озеро на «Кірпічці» для себе, для наших дітей, для птахів.

Оксана Станкевич-Волосянчук, к.б.н.,

президент РМЕО «ЕКОСФЕРА»

Ужгородська «Кірпічка» як ілюстрація корупційних схем у «Коригуваннях генплану м. Ужгород»

Ужгородська «Кірпічка» як ілюстрація корупційних схем у «Коригуваннях генплану м. Ужгород»

12208811 924679950958705 182651144340449139 nВсе почалося з «Кірпічки». Вже близько п’яти місяців Ініціативна група громадян «Кірпічка» робить все можливе і неможливе, щоб зберегти середовище свого існування, а саме – єдиного серед багатоповерхових житлових кварталів міста масиву зеленої зони загального користування, який ще за радянських часів було відведено для облаштування ландшафтного парку ім. 40-річчя Перемоги. Із 13,8 га, враховуючи штучну водойму, на сьогодні залишилось лише 7 га зеленої зони. Однак і та, за новими містобудівними документами «Коригуванням генплану м. Ужгорода» та планом зонування території м. Ужгород, іде під тотальну забудову. Зеленим зонам за цими документами тут місця немає.

Сьогодні місто живе за генпланом від 2004 року. За цим генпланом – місто ще досить зелене і необтяжене багатоповерхівками у зелених зонах та на прибудинкових територіях. Все вже не зовсім так у реальності: у деяких, колись зелених, двориках прибудинкових територій у житлових кварталах раптом виросли багатоповерхівки. Територій зелених зон також поменшало – там з’явились заклади громадського харчування, культові споруди. Звісно, незаконно, бо в супереч чинному генплану. Тож для прикриття своїх незаконних рішень Ужгородській міській раді необхідно терміново внести зміни до чинного генплану. Так народився документ «Коригування генплану м. Ужгород». Його завданням є не вирішення проблемних питань промислових зон міста, розвитку транспорту та інфраструктури чи сучасного житлового будівництва та реконструкції застарілого житла, не визначення стратегії майбутнього розвитку міста на десятиліття. Його завданням є – узаконити те, що є незаконним. І все.

 

Gr 1Ужгородська міська рада прийняла б «Коригування генплану м. Ужгород» ще у червні цього року, але найшла коса на камінь, точніше, на «Кірпічку». Рішення про затвердження «Коригування генплану м. Ужгород», яке було прийняте сесією міської ради з порушенням чинного законодавства, було оскаржено в суді. Аж до 20 жовтня 2015 року діє ухвала суду про заборону Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії щодо затвердження корегувань до генерального плану Ужгорода. Прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження за фактом підроблення документів службовими особами Ужгородської міськради (ч. 1 ст. 366 КК України), які надали дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду площею 6 га, що знаходиться в м. Ужгороді на території парку «Перемоги» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на підставі якого, в подальшому, укладено договір оренди вказаних земель. Прокуратурою також встановлено, що містобудівний документ «Коригування генплану м. Ужгорода», який ставиться на голосування, суперечить ЗУ «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах»та Державним будівельним нормам.Від Ініціативної групи громадян «Кірпічка» надіслано відкрите звернення до голови Закарпатської ОДА Г. Г. Москаля з проханням допомоги у пошуку іншої альтернативної ділянки в Ужгороді під будівництво госпісу в тому числі на території вивільнених медичних закладів, а також ініціювати розвиток мережі комунальних госпісів з відповідним цільовим фінансуванням на 2016-2020 роки. Розпочата робота з фахівцями водного господарства щодо збереження штучної водойми у центрі парку «Перемога» та виготовлення паспорту водойми, який захистить цей водний об’єкт від незаконних будівництв та здачі в оренду в супереч чинному законодавству.

Тим часом мешканці кварталу «Кірпічка» протягом червня-вересня регулярно й наполегливо демонструють владі міста, що територія котловану – це не місце для корупційних земельних оборудок, а місце для відпочинку громадян. Тут було проведено фестиваль, масові акції з прибирання території, облаштування її та розчистки джерел. Узгоджено з управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради план розташування лавочок та урн для сміття  і незабаром ці лавочки з урнами будуть розставлені на свої місця. Активістами Ініціативної групи «Кірпічка» розглядаються можливості встановлення інклюзивного майданчика на території парку Перемоги для дітей, зокрема дітей з особливими потребами. Це стане особливим подарунком для них та їхніх батьків, адже для таких дітей в Ужгороді не пристосований жоден дитячий майданчик. При цьому усі сподіваються на створення сучасного парку у центрі густонаселених житлових кварталів, якого так не вистачає місту.

 

Оксана Станкевич-Волосянчук,

член Ініціативної групи «Кірпічка»

 

Довідка: Ініціативна група Кірпічка https://www.facebook.com/kirpichka є проявом самоорганізації місцевих жителів кварталу поблизу озера та неформальним об’єднанням громадських організацій міста. Цілями громадянської кампанії є збереження парку «Перемога» у місті Ужгороді. Парк розташований в центрі густозаселеного житлового кварталу. Він був закладений ще у 80-х рр. як ландшафтний парк із штучною водоймою у центрі відомою в народі як «Кірпічка», де мешкає понад 7000 ужгородців із загальною площею понад 13,8 га. Інших зелених зон у цьому житловому кварталі немає. На сьогодні, не забудованою залишилось тільки 7 га зеленої зони. У коригуваннях 2013 року до генерального плану міста територія парку віддається повністю під забудову. Юридичної основи для відновлення (реновації) парку не буде після ухвалення міською радою такого рішення.