Тривалість кампанії: 2015 – по цей час.
Проблема: парк Перемоги у м. Ужгороді був закладений у 80-х роках на місці глиняного кар’єру цегляного заводу у центрі спального масиву. Кар’єр був відпрацьований, завод закритий. На дні кар’єру утворилось озеро, наповнене ґрунтовими водами. Схили чаші кар’єру, згідно розробленого проекту, було розбито на алеї, майданчики, різні функціональні зони. Тоді ж, у кінці 80-х, була проведена перша посадка дерев силами двох шкіл, які знаходяться на краю кар’єру. Загальна площа парку повинна була становити 13,8 га. Вже тоді у кінці 80-х міською радою було виділено ділянку землі парку площею 1 га під будівництво баптиської церкви. Наступили 90-ті роки, про парк забули. Пізніше близько 4 га площі парку було відведено під будівництво кортів, а у 2000-х роках ще на 1 га площі «виріс» католицький монастир. Однак весь цей час містяни активно використовували цю територію для прогулянок, відпочинку, засмагання, купання, катання на велосипедах, санках та ковзанах. Парк заріс деревами-самосівками, люди протоптали алеї, доріжки.
У 2009 році ми дізнались, що на місці 8-9 га парку, які залишились, планується будівництво торгівельного центру. Тоді, разом з небайдужими мешканцями мікрорайону нами була проведена Акція «Посади своє дерево», в результаті якої у парку було висаджено 150 саджанців дерев. Протягом 3-х років майже усі висаджені дерева були знищені невідомими.
У 2015 році Ужгородська міська рада оприлюднила для обговорення коригування до Генерального плану м. Ужгорода, де на місці парку вже не було зеленої зони загального користування, а була зона забудови приміщеннями громадського обслуговування. Так розпочалася машстабна кампанія з захисту парку Перемоги – відома під назвою #Кірпічка.
Кампанія #Кірпічка не впроваджувалась однією організацією. Це громадянська ініціатива, яка об’єднала громадські організації «Екосфера», «Інститут Республіка», «ProUrbo», «Ужгородська громадська рада», активних громадян мікрорайону, деяких журналістів та депутатів міської ради довкола ідеї зберегти у серці найгустонаселенішого спального району міста зелений «острівець», перлиною якого було озеро, заселене різними водоплавними та навколо водними птахами. Кампанія мала кілька гострих пікових фаз, коли у міські раді активно лобіювались різні проекти забудови парку багатоповерховими житловими кварталами, госпісом та торгівельним центром. Під тиском громадської думки міська рада вимушена була відмовитись від усіх цих проектів.
Результат: у 2016 році через суд скасовано коригування Генерального плану міста Ужгорода 2015 року й актуалізовано Генеральний план 2005 року. Повернено парку Перемоги статусу «зеленої зони загального користування» через розробку й прийняття різних стратегічних документів: Перспективний план озеленення міста Ужгорода до 2025 року, Стратегія розвитку міста Ужгорода до 2030 року, План дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату м. Ужгорода до 2030 року. У 2019 році виграно усі суди між орендарем земельної ділянки у парку та Ужгородською міською радою (ГО «Екосфера» виступала на боці міської ради), яка відмовилась орендарю пролонгувати угоду оренди. Територія парку повернулась повністю в управління громади міста. Наразі обговорюється детальний план території кварталу міста, до якого входить парк. За цим документом на території 8,5 га у місті знаходиться парк. Існують домовленості з міською владою про те, що як тільки буде затверджений ДПТ, місто виділить на благоустрій парку 500 тис. грн.
