Бьордвотчинг – це найбільш дружній до природи вид сталого туризму, який стрімко розвивається у всьому світі і який лише зараз починає свій розвиток в Україні. Про поняття бьордвотчингу, його особливості, прояви й розвиток на Закарпатті говоримо з кандидаткою біологічних наук, доценткою кафедри зоології Ужгородського національного університету, експерткою з питань екології й охорони довкілля Оксаною Станкевич-Волосянчук.
– Що таке бьордвотчинг і чим він відрізняється від «звичайного» відпочинку на природі?
– Бьордвотчинг – це дуже популярний сьогодні вид діяльності, який кваліфікується, імовірніше, як туризм. Він пов’язаний із подорожами, мандрівками, екскурсіями, фотосесіями, метою яких є спостереження за птахами. Бьордвотчер-початківець може обмежуватись відвідинами місцин у своєму регіоні, де зможе побачити якнайбільшу кількість видів птахів із метою набуття навичок їх визначення, спостереження видів у їхньому природному середовищі, фотографування й просто проведення часу в колі сім’ї чи друзів на природі.
Досвідчений бьордвотчер готовий долати кілометри та кордони задля того, щоб побачити, почути чи/і сфотографувати якийсь рідкісний вид птаха, й це може бути їхня єдина зустріч у житті.
Бьордвотчинг – це не орнітологія. Бьордвотчинг – це відпочинок, розвага, хоч й інтелектуальна та сповнена розуміння природи. Орнітологія – це науковий вид діяльності. Орнітолог може бути і, зазвичай, є бьордвотчером, але бьордвотчер не є орнітологом, хоча допомогу досвідчених бьордвотчерів часто використовують у наукових дослідженнях.
Бьордвотчери – це любителі, а птахи й час, проведений у природі разом із ними, – це гоббі. Професійні орнітологи займаються дослідженнями птахів – конкретного виду, популяції чи цілих угруповань птахів – у середовищі їхнього існування. Водночас фокус цих досліджень може бути різний, але в основі завжди є зв’язки птахів з іншими компонентами екосистеми.
Чим відрізняється бьордвотчинг від інших видів активного туризму та рекреації? Тим, що це добре підготовлений турист до зустрічі з головним для нього об’єктом у природі – із птахами. Бьордвотчери, як правило, це – люди, які з повагою ставляться до природи та її мешканців. Вони не залишають після себе банки пива, недоїдений шашлик і купу пластику. Для них важливо непомітно прийти й піти, залишивши для себе та інших бьордвотчерів можливість зустрічі з видами птахів, для яких збережені природні екосистеми стали останнім прихистком.
– Які є прояви бьордвотчингу і які особливості кожного з них?
– Бьордвотчинг – багатогранна діяльність. Це й туризм та відпочинок, це й еколого-освітній напрям, до якого часто залучають школярів і студентів. Бьордвотчинг як навчально-практична діяльність вже кілька років поспіль впроваджується нашою організацією «Екосфера». Орнітологічні екскурсії для школярів зі мною, як орнітологом, ми зазвичай проводимо влітку вздовж р. Уж у межах Ужгорода та вздовж р. Тиса на Виноградівщині. Такі ж екскурсії на ставах Форнош і Сальва ми плануємо провести цьогоріч для школярів Мукачівської та Виноградівської територіальних громад. Ця діяльність запланована в межах проєкту «Створення орнітологічних заказників для збереження водно-болотних угідь на Закарпатті».
Але бьордвотчинг не обмежується лише цими двома аспектами. Усе частіше бьордвотчинг застосовується для психологічної реабілітації людей, які цього потребують. Наприклад, ветерани. Звісно, такий метод реабілітації підходить не для всіх, але для тих, кому він годиться, він є ефективним. Спілкуючись із птахами, людина «відпускає» свої болі, розслабляється й забуває про те, що її гнітить. Уся справа в гормонах щастя, які виділяються мозком, передовсім дофамін й ендорфін. Тож після кожного виходу в природу з біноклем і фотоапаратом людина відчуває себе щасливою…
Дані про птахів – їхнє поширення, численність, сезонну динаміку, зібрані бьордвотчерами, часто використовують науковці. У країнах Західної Європи, Великої Британії, Канади та США бьордвотчери залучаються до масових обліків птахів із метою моніторингу їхньої численності та й для вивчення шляхів міграції. У нас в Україні, на жаль, поки що дуже мало кваліфікованих бьордвотчерів. Але й ті що є, вносять свої дані, підтверджені фотографіями, у такі відкриті бази даних, як iNaturalist та UkrBin. Тож це ще один аспект бьордвотчингу.
І наостанок – найпопулярнішими місцями відвідин бьордвотчерів, ясна річ, є місця найбільших скупчень птахів, зокрема рідкісних. Це, зазвичай, орнітологічні заказники, території Natura 2000/Смарагдової мережі, Рамсарські угіддя, важливі пташині території (IBA). Тобто це природоохоронні території, де ці птахи знаходяться під охороною. Тому бьордвотчинг і супутня туристична інфраструктура розвивається саме навколо таких об’єктів. Адже природні території, де є багато птахів, але вони не захищені законом, згодом зазнають господарського впливу, деградують і птахи їх залишають. Тож заповідання часом може бути навіть умовою успішного розвитку бьордвотчингу.
– Чому бьордвотчинг вважається одним із найбільш сталих видів туризму?
– Як я вже казала, тому що він базується на знаннях про природу та правильною взаємодією з природою. Бьордвотчери не влаштовують на природі галас, пікніки чи вилов тварин. Вони спостерігають за птахами на відстані, щоб не сполохати їх, не заважати їхньому ритму життя, висиджуванню чи годуванню пташенят. Вони спостерігають за птахами здалеку в бінокль, монокль або підзорну трубу. Бьордвотчери також часто є колекціонерами побачених птахів. Вони їх фотографують на різні камери, знімають відео. Серед них є гарні фотографи-анімалісти. Саме тому важливо розвивати мережу маршрутів, які ведуть до спеціально збудованих веж спостереження, звідки птахів краще видно й водночас їм не завдається шкода.
– Чи можете навести приклади, коли спостереження за птахами вже сприяє економічному розвитку територій?
– Як показує світова практика, бьордвотчинг має значний вплив як на економічне, так і на екологічне життя. Це один із видів активного відпочинку людей, який може стати стимулом до розвитку бізнесу. Наприклад, у США й Англії існують десятки туристичних компаній, які спеціалізуються на влаштуванні турів для бьордвочерів. Для багатьох національних парків, зокрема в Німеччині, такий вид туризму є важливим джерелом грошових надходжень. Люди приїздять великими компаніями, сім’ями або ж малими групами, щоб побачити птахів. Бьордвотчери залишають гроші в громадах, на території яких знаходяться національні парки чи інші природоохоронні території. Адже людям, які приїхали, потрібно якнайменше ночівля та їжа. А якщо люди приїхали здалека, то вони хочуть ще й ближче познайомитись із місцевістю. Отже, відвідують місцеві визначні місця – замки, музеї, події, купують місцеві продукти й сувенірну продукцію. Усе, як у туризмі.
В Україні, на жаль, цей вид туристичної діяльності ще не розвинений. Ми знаходимось на початках. Українці починають цікавитись птахами. В останні роки я спостерігаю формування спільнот бьордвотчерів в Україні. Деякі природоохоронні території почали розбудову власної інфраструктури для бьордвотчерів, передусім – оглядові вежі для спостереження. Такі вежі побудовано в Галицькому національному природному парку на Бурштинському водосховищі, Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику, в деяких інших територіях ПЗФ.
У Закарпатській області таких облаштованих місць для бьордвотчерів поки що немає. ГО «Екосфера» планує встановити таку вежу на березі ставу Форнош у Мукачівській ТГ. Ми не безпідставно вважаємо, що оглядова вежа, з якої можна буде спостерігати за птахами, стане туристичним магнітом і поштовхов для розвитку туристичної інфраструктури в найближчих селах Форнош, Дерцен, Барбово та Макарьово. Це дуже цікаві села з погляду природних й історичних цінностей, а також етнокультурних традицій. Бьордвотчинг допоможе відкрити цей куточок низинного Закарпаття і для закарпатців, і для інших туристів-бьордвотчерів з України та світу.
– Які саме природні території в Україні найбільш привабливі для бьордвотчерів і яке місце водно-болотних угідь у цьому переліку?
– Водно-болотні угіддя, стави, дельти великих річок, заплави, морські узбережжя, лагуни й лимани зазвичай є найбільш популярними місцями для бьордвотчерів, бо там одночасно можна бачити багато видів птахів, часто рідкісних, які знаходяться під охороною. У такі місця бьордвотчери їздять спеціально у відповідний сезон.
Також особливими місцями є токовища глушців і тетеруків у лісах, або степові ділянки, де можна спостерігати дрохву. По усій Європі ці види є рідкісними й охороняються законодавством.
Для початківців я раджу, все-таки, починати з водно-болотних угідь і водойм.
– Яка роль проєкту «Створення орнітологічних заказників для збереження водно-болотних угідь на Закарпатті» у розвитку бьордвотчингу в регіоні? Як його реалізація може вплинути на популяризацію екотуризму та формування екологічної культури серед місцевих мешканців і туристів?
– Власне, наш проєкт покликаний поєднати всі аспекти бьордвотчингу – туристичний, науковий, освітній, реабілітаційний і природоохоронний. Освітні заходи мають на меті познайомити школярів найближчих сіл із водно-болотними угіддями – ставами Форнош і Сальва, з їхньою кліматичною роллю, з птахами, які там живуть. Туристичний та реабілатаційний – спрямовані на облаштування зручних місць для спостереження за птахами, зокрема встановлення оглядової вежі, щоб бьордвотчери й просто випадкові відвідувачі змогли побачити птахів здалека. Наукові дослідження покликані підготувати підґрунтя для створення на цих ставах орнітологічних заказників, заповідний статус яких вберігатиме птахів від втрати їхнього середовища існування.
Принагідно нагадаю, що оновлена Державна стратегія регіонального розвитку до 2027 року в напрямі «Захист та відновлення навколишнього природного середовища» передбачає завдання – стимулювання розвитку економічного середовища навколо природоохоронних територій та лісів, зокрема визначення економічного механізму їх сталого використання, а також сфери зайнятості населення на цих територіях.
Туризм – це завжди про підвищення зайнятості місцевого населення. А природоохоронні території – це не про обмеження, а про нові можливості для місцевих громад, які можуть розвивати бізнеси, спрямовані на таких дружніх до природи туристів, як бьордвотчери.
– Наприкінці поділіться, будь ласка, 3 основними порадами для бьордвотчерів-початківців, завдяки яким вони зможуть правильно й без шкоди стежити за птахами.
– Початківцям раджу на перші рази скористатись послугами гідів. Це можуть бути орнітологи, досвідчені бьордвотчери чи знавці місцевої орнітофауни. Гід вам покаже місця, де і яких птахів ви можете побачити в той чи той сезон; розповість про птахів, яких ви бачите.
Також обов’язково треба мати бінокль, за бажанням фотоапарат. Якщо немає бінокля, тим більше варто скористатись послугами гіда, який може такий бінокль надати.
Ще важливо пам’ятати, що ви їдете в цю подорож, щоб отримати радість, відчути себе щасливим від спілкування із птахами. Тому ваш настрій – це головне.
Фото Оксани Станкевич-Волосянчук
Фото з оглядовою вежою взято тут.
