На сьогодні більшість вірусологів планети дійшли висновку, що вірус SARS-CoV-2, який у побуті називають корона вірусом-19, не був створений штучно у лабораторії. Це добра й одночасно погана для нас новина. Добра тому, що можемо бути впевненими:  у тому, що сталося, немає всесвітньої змови й що ніхто на пандемії не збирався зібрати політичні чи фінансові дивіденди. Погана тому, що стає зрозуміло – людська цивілізація впритул наблизилась до межі, яку переступати не можна.

В чому полягає ця межа? Для розуміння цього питання необхідно повернутись до історії людства, до початків виникнення цивілізації як такої та еволюції  стосунків природи та людської цивілізації.

Найточніше та найбагатогранніше це питання розкрито у книзі американського еволюційного біолога, професора географії та фізіології Каліфорнійського університету Джареда Даймонда «Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами». У цій книзі досліджені географічні, біологічні, технологічні та соціальні фактори, завдяки яким цивілізаційний розвиток людських суспільств на різних континентах протікав з фатально різною швидкістю. На її сторінках Даймонд пояснює, як розвиток сільського господарства паралельно з одомашненням тварин став головною умовою для створення цивілізацією зброї та хвороб. Так, хвороб!

Хвороби, раніше не притаманні людській популяції, не раз спустошували цілі міста, країни та континенти. У книзі «Плуг, мор і нафта» всесвітньо відомий палеокліматолог Вільям Радимен вказує на кореляцію між пандеміями і падінням вмісту СО2 в атмосфері планети продовж останніх 2-х тисячоліть. Наприклад, пандемії в часи Середніх віків призвели до падіння концентрації СО2 на 10 частин на мільйон, спричинивши Малий льодовиковий період (1300-1900). Це означає, що в результаті хвороб – чуми, віспи – чисельність народонасення суттєво впала, занепали ферми, як потужні джерела парникових газів, припинились масштабні рубки лісів, природа почала відновлюватись й заново займати захоплені в неї людиною території.

Але все-таки, як хвороби пов’язані з розвитком цивілізації і прогресу? На це питання нам дає відповідь масштабна пандемія на Американському континенті, яка спустошила корінне населення Америки від Канади до Аргентини. Учасниками загарбання та цілковитого знищення розвинутих цивілізацій Південної та Центральної Америки європейцями були віспа, грип, вірусний гепатит, дифтерія, кір, паротит, висипний тиф, а пізніше – скарлатина, холера та бубонна чума. Хвороби до Америки прибували не лише з людьми, але й на свинях, коровах та інших європейських свійських тваринах. Тобто, усі ці відомі нам з дитинства хвороби, від більшості з яких ми обов’язково щеплюємо себе та своїх дітей, прийшли до нас від тварин. Тварин, які були одомашнені на Євразійському континенті і для Америки були не відомі. Від усіх названих хвороб у європейців вже був певний імунітет, оскільки практика тісного контакту з тваринами, аж до проживання спільно в одному приміщенні, побутувала у європейській та близькосхідній культурах здавна. Доколумбівські цивілізації Америки не знали тісного співжиття з тваринами – лами й гуанако є напівдомашніми тваринами, які ніколи не жили з людьми. Можливо, саме тому жодна «американська» хвороба не спустошила європейські міста?

Ми живемо у ХХІ ст., де від мікроб і вірусів нас захищає медицина. Однак і у наш час планетою раз-по-раз промайне пандемія:

SARS-CoV – корона вірус, який спричинив епідемію світового масштабу у 2002-2004 роках. Тоді захворіло більше 8 тис. осіб, 774 з них померли. Вірус виник у Китаї і поширився у країнах Південної Азії

H5N1 – підтип вірусу грипу А, який став причиною спалаху атипової пневмонії в Азії у 2003-2008 роках. Це вірус, яким хворіють птахи – особливо сприйнятливими до вірусу є кури та індички. З 2003 по 2005 цим вірусом були інфіковані 112 людей, з них 57 померли.

H1N1 — підтип вірусу грипу А. Штам цього підтипу вірусу A/H1N1 став причиною спалаху свинячого грипу у 2009 році, частково — грипу в 2005-2006 роках. Також штам цього вірусу викликав епідемію Іспанського грипу у 1918 році.

MERS-CoV – коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому. Відомий з 2012 року в Азії, походить з Близького Сходу. З 2012 по 2020 рік ВООЗ зареєстровано 2538 підтверджених випадків захворювання, 871 з яких є смертельними.

Вірус Ебола – спричинює геморагічну гарячку Ебола. Основне місце поширення – Африка. Відома з 1976 року. Первинне поширення – сільська місцевість. Відсоток смертності – до 50 %.

SARS-CoV-2 – корона вірус, який спричинив масштабну пандемію у всьому світі у 2019 році, яку ми переживаємо зараз.

Усі ці хвороби є зоонозними, тобто, походять від тварин. Чи то при контакті з дикими тваринами на «мокрих» ринках Китаю, як це вже було не раз за останні 20 років. Чи то при контакті з дикими тваринами під час полювання та споживання напівсирого м’яса у тропічних лісах чи саванах, як це мало місце з Еболою в Африці. Кожного разу мова йде про надто близький контакт. Ми критично скоротили площі середовища, в якому можуть існувати дикі тварини. На місці тропічних лісів насадили пальмові плантації. Розорали степи, розбудували мегаполіси, сегментували магістралями природні ландшафти. Загнали весь дикий свій у крихітні резервації, однак продовжуємо впритул контактувати з ним. Природа нагороджує нас за це новими й новими хворобами, досі нечуваними, незнаними. Такими, які здатні пронестись пандемією по планеті, забрати людські життя, обрушити світову економіку, похитнути наш звичний спосіб життя, вплинути на політики та політиків. Настав час переосмислити наше відношення до природи, до планети. Подумати, як наше співіснування зробити гармонійним та безпечним. Про це хотілось би поміркувати, але в іншій публікації.

Author

Write A Comment