Мешканці басейну р. Тиса часто потерпають від паводків. Навіть сезонна й очікувана повінь, в умовах інтенсивних опадів або швидкого танення снігу, може завершитись руйнівним паводком. Особливо страждають села низинних районів, куди збігаються води самої р. Тиса та її приток.

Найбільшим паводком, який завдав значні збитки та приніс людські жертви, був паводок 1998 року. Протягом 4-5 листопада 1998 року по всій території області пройшли дуже сильні і тривалі зливові дощі з максимальною інтенсивністю 8-10 мм/год. Кількість опадів у верхів’ях басейну р. Тиса досягла 150-277 мм, що перевищило 2-3 місячних норм. В басейнах р. Латориця сума опадів склала 80-140 мм, р. Уж – 50-80 мм. Зауважимо, що вкритий зрілим лісом гірських схил здатен утримати не більше 100 мм опадів… Звісно, якщо лісу на схилі немає, то вода стікає по схилу струмками та річечками, формуючи паводок…

За останнє 20-тиліття Басейнове управління водних ресурсів р. Тиса здійснило реконструкцію дамби вздовж р. Тиса у Виноградівському районі, зокрема у

Потрібно ззначити, що Королеву, як і Вилоку, постійно загрожували повені та небезпеки іншого походження. Лише протягом 70-ти років з 1718 по 1788 рік королівчани пережили: 1718 – засуха (неврожай), 1739 – мор, 1743 – велика повінь, 1771 – тиф, 1778 – великі морози привели до неврожаю.

Одна із найбільших повеней була в 1869 році, коли Тиса знищила частину села. Ще більшою була повінь в 1913 році, коли було затоплено майже все село. У червні 1928 року черговий паводок. Чимало руйнувань мали місце у 1947 році. Вже в наш час, у 1998 році , вода піднялася вище за чотириметрову дамбу, поступала через дренажний люк, прорвала насип.

Через два з половиною роки, в березні 2001 року, Королево зазнало ще одного паводку. Хоч ця повінь і була потужнішою за попередню, вона не спричинила значних руйнувань.

Не можна сказати, що впродовж усього часу не робилося нічого, щоб регулювати розливи ріки. Ще в 1790 році починають робити запруди. На початку ХІХ століття були проведені значні роботи зі зміцнення і нарощення захисних споруд та загат. В період з 1939 по 1944 рік угорська влада намагалася наростити дамбу, правда, робили це за допомогою тачок. Висота дамби була 1,5-2 м.

У 50-х роках минулого століття завершили реконструкцію старої дамби, використовуючи бульдозер , насували грунт і утрамбовували його. Але в 1998 році і чотириметрова дамба виявилася замалою. Зразу після паводку, який повністю знищив 158 будинків і пошкодив ще 219, було виділено будматеріалів на 7 млн. 760 тис. грн., надано грошової допомоги більше ніж 6 млн. грн. Залізничникам повезло найбільше – замість будинків, які знесла вода, їм побудували красені котеджі. Держава активізувала роботи з берегоукріплення, що дало можливість з найменшими втратами витримати паводок у березні 2001 року.

У серпні 2019 року Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса (БУВР Тиси) розпочало реалізацію проєкту в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського Інструменту Сусідства (ЄІС) Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020 під назвою «Зміцнення транскордонної безпеки спільними заходами, спрямованими на запобігання паводків та затоплення внутрішніми водами у межиріччі  річок Тиса і Тур» (HUSKROUA/1701/LIP/003).

Мета проєкту – посилення транскордонного управління водними ресурсами та зменшення ризиків збитків від паводків у межах Батарської меліоративної системи.

Проєкт спрямований на зміцнення стабільності регіонів на прикордонній території України та Угорщини шляхом впровадження комплексної протипаводкової діяльності, що призведе до посилення адаптації до кліматичних змін та покращення спільного управління стихійними лихами в басейні р. Тиса.

Внаслідок реалізації інфраструктурної діяльності, населені пункти з обох сторін кордону будуть захищені від 100-річного паводка. Крім того, комплекс проведених заходів дозволить змінити режим водопостачання під час паводків та засушливих періодів.

Діяльність Проєкту зосереджена у Виноградівському районі Закарпатської області, Україна. Значна частина заходів відбудеться в рамках проєкту і на угорській території Батарської меліоративної системи, в регіоні Саболч-Сотмар-Берег.

Робота проєкту зосереджена на таких основних напрямках:

  • Захист населених пунктів та територій від шкідливого впливу паводків по обидва боки кордону шляхом вдосконалення системи протипаводкового захисту

Реалізація комплексу заходів з протипаводкового захисту по обидва боки кордону – реконструкція дамби р.Тиса, будівництво берегоукріплення, реконструкція магістральних каналів, будівництво гідротехнічних споруд, розширення системи моніторингу, розвиток центрів з протипаводкового захисту – значно покращить сучасний стан системи захисту від паводків та затоплення внутрішніми водами у межиріччі річок Тиса і Тур. Ці заходи є пріоритетними в рамках спільної Українсько-Угорської Протипаводкової Програми та відповідають Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону.

  • Покращення екологічного стану Батарської системи шляхом проведення реконструкції каналів

Через географічне положення та вплив зміни клімату цільова територія проєкту потерпає від частих засушливих періодів. Роботи з реконструкції каналів змінять водний режим для обводнення каналів та відновлення староріч під час меженних рівнів, а також покращать протипаводковий захист. Такі заходи є особливо важливими, враховуючи розташування цінних природно-заповідних територій на цільовій території.

  • Підвищення обізнаності населення щодо захисту від паводків та збереження природи

Проєкт передбачає комунікаційні заходи, спрямовані на створення взаємних відносин між зацікавленими сторонами щодо організації протипаводкового захисту. Фахівці проведуть навчальні тренінги зі школярами для підвищення екологічних знань молоді та заохочення їх до бережливого ставлення до водних ресурсів та охорони природи.

Партнери проєкту – Верхнє-Тисайська дирекція водного господарства, Угорщина; Виноградівське міжрайонне управління водного господарства, Виноградівська районна державна адміністрація, громадська організація «ЕКОСФЕРА».

Інфраструктурні роботи, які планується здійснити в рамках проєкту на території спільної Батарської меліоративної системи, передбачають реалізацію заходів, які матимуть транскордонний вплив.

На території України ці роботи включають наступне:

  • Реконструкція лівобережної дамби р.Тиса довжиною 9,56 км між селами Теково та Гетеня
  • Будівництво Центру протипаводкового захисту в с. Тисобекень Виноградівського району з інтеграцією у спільну українсько-угорську систему моніторингу паводкової ситуації АІВС-Тиса
  • Придбання експлуатаційного та лабораторного обладнання

На території Угорщини ці роботи включають:

  • Відновлення 6,7 км меліоративних каналів
  • Реконструкція Центру протипаводкового захисту в с. Шонкад
  • Встановлення водомірного посту

У давнину річка Уж розгалужувалася на три рукави, які створювали дельту. Перший із них протікав у напрямку сіл Дравці – Баранинці – Геєвці, другий – до Минаю – Тарнівців, третій – до с. Бежовці (Словаччина), що підтверджується грамотою від 17 квітня 1355 року. Сліди цих рукавів можна побачити й сьогодні, а по них неважко встановити початкові русла Ужа. Саме їх зміна є однією з причин частих повеней, від яких особливо потерпали низовинні частини міста, зокрема Далаго (нині Галаго), Болотина, Мочар (район вул. Берчені).

Велика повінь в Ужгороді відбулася 1867 року. Водою знесло купіль із мінеральною водою, котра знаходилася на правобережжі міста (нині тут автостанція Перечинського напрямку та банно-пральний цех). А найбільше постраждала лівобережна частина – шкіряний ряд (нині Київська набережна). Ще більша повінь мала місце 1893 року. Тоді в серпні бурхливі води Ужа зруйнували дерев’яний пішохідний міст, який знаходився трохи нижче, ніж нинішній. Новий залізний, що став пішохідно-транспортним, збудували в 1896-1897 роках.

Author

Write A Comment