Стратегією розвитку міста Ужгорода до 2030 року передбачено налагодження системи збору органічних відходів від населення і до 2030 року планується, що цією системою буде охоплено не менше половини населення. При правильній організації системи сортування та поводження з відходами, органічні відходи не потраплять на сміттєзвалища та стануть сировиною для виготовлення якісного добрива. Така практика поводження з біовідходами дозволить скоротити протягом 5 років кількість сміття, що потрапляє на сміттєзвалище, до 40 %. Міські клумби отримають безкоштовне добриво. Мешканці перестануть спалювати  сухе листя забруднюючи повітря у місті.

Саме з цією метою у грудні 2019 року ГО «Екосфера» розпочала роботу над проектом «Компостуй – Землю врятуй!», який фінансується за кошти ЄС. Партнерами у цьому проекті виступають Агенція розвитку Ужгорода та Агенція з підтримки регіонального розвитку міста Кошіце (Словаччина). Пілотним об’єктом проекту обрано ужгородський НВК «Пролісок», який має давній досвід компостування органіки, опалого листя, скошеної трави. Тобто те, що в інших подібних закладах в Ужгороді викидають у загальний сміттєвий контейнер або спалюють, в цьому навчальному закладі успішно використовують. Компост застосовують для вирощування власної городини і ягід, якими потім  послуговуються, готуючи  обіди для дітей. У «Проліску» наразі використовується дерев’яний компостер. У рамках проекту ГО «Екосфера» допомагає навчальному закладу оптимізувати процес компостування, використати ще й інші види компостерів, а також дробильну машину, яка подрібнюватиме відходи обрізки дерев.

А що робити мешканцям багатоповерхівок та приватного сектору? Як зацікавити ОСББ займатись компостуванням на своїй прибудинковій території? Презентуємо вам п’ять життєвих історій про успішний досвід компостування у багатоквартирних будинках та на присадибних ділянках у містах.

Що таке компостування? За допомогою цього процесу побутові органічні відходи можна не викидати у загальний смітник, а використати, і отримати органічне добриво і, навіть, ґрунт. По суті, компостування є шляхом вирішення двох проблем одночасно. На локальному рівні – позбавитися більшості органічних решток і, натомість, отримати поживний ґрунт для квітів чи городини. Якщо ж подивитися на питання більш глобально – третину їжі люди викидають просто у смітник. Із маленьких домашніх смітничків рештки потрапляють до великих сміттєзвалищ. «Органіка на сміттєзвалищах є потужним джерелом викиду метану в атмосферу Землі. Цей газ сприяє посиленню парникового ефекту, а  також  створює пожежонебезпечну ситуацію на сміттєзвалищах. Таким чином, компостуючи, ми робимо свій важливий внесок у збереження навколишнього середовища», – розповідає Оксана Буртин, офіс-менеджер ГО «Екосфера»

Отож, щоб дізнатися, як правильно компостувати та які є практики, ми поговорили з людьми, які успішно займаються компостуванням в різних умовах – починаючи від  присадибних ділянок у приватному секторі, до квартир у багатоповерхівках. 

Діана Попфалуші, Львів:

Компостувати я почала 2 роки тому. Йшла я до цього ще довше, але згідно ZeroWaste піраміди: спочатку відмовилась від непотрібного, потім скоротила свої споживацькі смаки, почала більше речей перевикористовувати, обирати б/у та секонд-хенди; наступним кроком було сортування і, на завершення, розпочала облаштування компостного куточка в домі. Для чого мені компостувати? Аби максимально скоротити кількість відходів, які через мене потрапляють на сміттєзвалища. 

Органіки у нашому сміттєвому відрі, залежно від сезону, від 30 до 60%, і, як на мене, компостування – це максимально логічний крок до скорочення кількості відходів: просто компостуєш і оп! – продукуєш наполовину менше. Також для мене важливе компостування як спосіб протидії змінам клімату: органіка одна з основних причин утворення на полігонах парникового газу – метану. Органіка потрапляє на звалище, де вона змішується із іншими видами відходів, зокрема, пластиком, на всю цю суміш потрапляє сонячне проміння, дощ, і створює середовище для активного продукування метану, світова частка продукування якого від сміттєзвалищ сягає до 16%. Тому сміттєзавлища та полігони, на яких немає системи дегазації, просто бомби сповільненої дії.

Живу я у Львові – місті, яке є майже мільйонником, на 8-му поверсі. Для компостування я використовую ЕМ-контейнер. Це спеціальне відро з подвійним дном, одне з яких – те, що всередині – має багато невеликих отворів. Внизу відра є резервуар, куди збирається компостна рідина (ще відома як компостний чай), що стікає через ці отвори, та краник для зливу рідини. ЕМ-контейнер мені подарували, але їх можна придбати або зробити самостійно. Також у мій компостувальний “набір” входять бокаші – висівки з ефективними мікроелементами, які допомагають відходам не гнити, а ферментуватись; 2 менші контейнери з кришками, у які я протягом кількох днів збираю органічні рештки; і пляшка, якою я час від часу приминаю органіку.

Щодо тих речей, які можна компостувати, а які ні, то ми з колежанками розробили інфографіку. В ній майже вичерпний перелік цих речовин.

Наразі я раз на 2-3 місяці ходжу в парк і підкопую ферментовані відходи ближче до дерев і кущів. Через те, що на виході у ЕМ-контейнері не готовий компост, а просто ферментована органіка, потрібна допомога черв’яків та додаткова обробка цієї суміші ще 2-3 місяці. Тому особисто я зараз тільки віддаю добриво землі, але мрію мати зовнішній компостер, добривом з якого я могла підсипати свої вазонки чи клумби сусідів/ок.

Юля Лопушанська, Львів:

Протягом трьох останніх років я займалась проєктуванням енергоефективних систем вентиляції. Компанія співпрацювала з різними іноземними партнерами і навесні 2018 року я отримала завдання запроєктувати вентиляцію станції сортування ТПВ на одному з польських сміттєвих полігонів. І тоді стикнулась із відсутністю такої інформації в українських ДБН. Довелось шукати щось в Інтернеті. Так я натрапила на Zelenew – лабораторія ресайклінгу (переробка пластикових кришечок у предмети інтер’єру), а згодом відвідала лекції в рамках Майстерні міста і дуже активно почала цікавитись тематикою поводження з побутовими відходами.

Корисним для мене виявився онлайн-курс ВУМ «Як правильно поводитись з побутовими відходами. Практикум свідомого громадянина» (рекомендую всім його послухати), де спікеркою була дуже харизматична та позитивна екоблогерка – Маріанна Бойко. У 2018 році вона співорганізовувала візит Беа Джонсон, яка заснувала рух ZeroWaste і написала книгу «Дім – нуль відходів».

Блог Маріанни і книга Беа Джонсон стали для мене безповоротною точкою, що провокували мене не лише знати про важливість свідомого споживання, а й змусили діяти. Роздільне сортування, користування багаторазовими торбинками – це дуже добре, але наступним кроком стало компостування.

Наразі я орендую квартиру у Львові, а компостер зберігаю на балконі. У січні 2019 року я придбала базовий контейнер для компостування, так званий ЕМ-контейнер. Це звичайне відро (15 л) з подвійним дном та герметичною кришкою, в нижній частині якого є отвір, де вкручується кран для забору «компостного чаю».  Для прискорення перетворення залишків органіки в корисне добриво необхідні бокаші – це культура ефективних мікроорганізмів (ЕМ), яка вирощена на пшеничних висівках. 

Процес компостування дуже простий: закидую у відро залишки їжі, яка компостується, посипаю її бокашами, внутрішньою кришкою притискаю органіку  і закриваю верхню герметичну кришку. Через деякий час в нижній частині відра утворюється «компостний чай», який я зливаю через кран і використовую для удобрення кімнатних квітів (проте розводжу із водою через значну концентрацію). Я стараюсь не дуже часто відкривати контейнер, щоб не перешкоджати повноцінному процесу ферментації, на який впливає доступ повітря. Неприємний запах відсутній, лише компостний чай має кислий запах.

Не всі органічні залишки піддаються компостуванню в домашніх умовах. Щоб не ускладнювати сам процес, я зробила спеціальний список продуктів, які підлягають та не підлягають компостуванню.

Варто пам’ятати, що компостування у квартирі – це ще не завершений процес. Після наповнення компостера я закопую так званий «напівкомпост» неподалік від будинку або везу в село, щоб закопати на городі. Тривалість наповнення мого компостеру – приблизно 2-3 місяці і залежить від сезону.

Компостний чай дуже добре підходить для підживлення рослин та покращення родючості ґрунту. Цього року мала можливість переконатися на власному досвіді, оскільки побачила інтенсивність росту рослин після такого поливу.

Оксана Станкевич-Волосянчук, Ужгород:

Я компостую вже багато років. Спочатку у квартирі – біля неї була завжди якась присадибна ділянка. Ми просто викопували компостну яму і туди засипали все, що залишалося з кухні, і, коли вона заповнювалась, засипали її. Це були органічні рештки: лушпиння від очистки овочів, залишки їжі, навіть, маленькі кісточки. Як правило, на цих місцях потім все дуже добре росло і родило – різноманітна городина,  малина. Тоді ми, по суті, просто утилізовували ці органічні рештки, не було завдання отримати ґрунт. 

Зараз я живу у приватному будинку, в нас є своя присадибна ділянка, сад і я дуже хотіла мати компостер. Цього року ми встановили пластиковий компостер у куті саду. Цей компостер має об’єм 420 літрів і туди ми поміщаємо органічні рештки не тільки з кухні, але й всі садові відходи: опале листя, скошена трава, опалі фрукти – яблуко, сливи, груші. Є обрізка з дерев, кущів – я, наприклад, часто обрізаю троянди і всі ці обрізки йдуть в компостер. 

Раз на два-три місяці я купую бактерії для компосту, розвожу у воді та поливаю ними цей компост. Вони прискорюють сам процес. Також, коли паде дощ, я відкриваю кришку компостера, адже для правильного компостування потрібна волога. До речі, що цікаво, кожного разу ми його майже до верху заповнюємо, але органіка швидко просідає. На осінь, до речі, ми вже маємо ґрунт. А почали компостувати у лютому. На весну планую за його допомогою формувати грядки. Щодо тих речей, які не викидаю в компостер – це кістки, вони не перегнивають і також жирні продукти – олію наприклад. 

Компостування – це відповідь на запитання – що робити людям, у яких є сад, присадибна ділянка. У Закарпатті, зокрема в Ужгороді, мешканці традиційно спалюють опале листя та сухостій, щедро пригощаючи при цьому сусідів шкідливими продуктами згорання. 

Компост насправді кращий від будь-яких мінеральних добрив, оскільки це гумус – чиста органіка, яка містить також в собі і мінеральні речовини. Тому компостування – чудова річ, коли ти з власного саду та органічних відходів своєї життєдіяльності отримуєш прекрасний ґрунт для квітів чи городини – без різниці. 

Є ще такий стереотип серед людей, що компостер на присадибній ділянці або на балконі – це сморід. Насправді його немає навіть біля самого компостеру, це все міф. Абсолютно жодних запахів немає, якщо правильно організований процес компостування.  

Оксана Буртин, Ужгород:

Ми вдома компостуємо, виносимо органічні рештки з квартири у компостну яму на нашій дачній ділянці. Ми навіть бачимо різницю між тією землею, де є компостна яма, і рештою ділянки. В нас на ділянці дерново-підзолистий ґрунт, його обробити дуже важко і без удобрення він практично нічого не родить. Тому потрібно вносити мінеральні добрива, або органічні, щоб щось могло вродити. Там де в нас компостна яма, земля стає пухка і чорна.  Тому вважаю,що це чудовий спосіб отримати ґрунт, зокрема в нас, на Закарпатті, де ґрунт часто дерново-підзолистий і значно менш родючий, ніж більшості регіонів України.

Ганна Шафраньош, Ужгород:

Мої батьки мешкають у селі Велика Копаня,  у приватному будинку з великою земельною ділянкою. Тому про компостування знаю з ранніх років. Зараз, коли до них приїжджаю, то  компостую з метою отримати родючий гумус, адже купувати щоразу в магазині досить дорого. При цьому використовую всі наявні у домогосподарстві органічні рештки: виполотий бур’ян, обрізки овочів та фруктів з кухні, тваринний послід, тирсу, дрібні гілки. Я не компостую вироби з муки та яєчну шкарлупу.

Я компостую за методикою Джефа Лоттона, відомого пермакультурного практика. Основна мета такого способу полягає у помірному «перегорянні» решток без втрати в об’ємі. Тобто, якщо ви закладаєте купу в 1 м куб. органічних решток, то десь стільки ж маєте отримати вихідного продукту – гумусу. Як я це роблю:

  • беремо 25 частинок органічних решток (азот). Це: викошена трава, бур’яни, дрібні гілочки, бадилля, солома, сіно.
  • одну частинку гною: свинячий, курячий, заячий, коров’ячий, кінський послід (вуглець).

Ця суміш і призводить до ”горіння” решток. Формуємо купу як стіг сіна, розміром 1 кубічний метр. Інґрадієнти накладаємо почергово: шар сіна, шар гною, шар сіна, шар гною. Додатковими елементами/шарами можуть бути свіжоскошена трава (ті ж бур’яни), тирсу, рештки від овочів та фруктів, деревна зола. Ці елементи є бажаними тут, оскільки урізноманітнять майбутній гумус більшою кількістю мікроорганізмів, до чого ми власне й прагнемо. Адже ґрунт живий та родючий тоді, коли в ньому є багато мікроорганізмів, біоти.

Коли ж купа сформована – поливаємо її добряче водою та накриваємо плівкою чи брезентом. Чекаємо 4 дні. Тоді купу треба перевернути так, щоб частина, яка була назовні, по боках, опинилася всередині й навпаки. Це робиться для рівномірного «перегоряння» решток. Після цього потрібно перевертати кожні два дні. Й обов’язково слідкувати за температурою, купа повинна бути теплою. Це означатиме, що все йде правильно.

То що, починаємо компостувати вдома? Здається, що це складно. Але варто спробувати один-два рази й ви переконаєтесь, що все набагато простіше. А кінцевий результат – високоякісний гумус, точно цього вартий. Адже такої кількості повинно вистачити, для вирощування їжі для однієї людини в рік!

Прес-служба ГО «Екосфера»

Author

Write A Comment