7 лютого у сесійній залі Ужгородської міської ради відбулися громадські слухання з приводу нового Генплану Ужгорода. Громадським слуханням передувала 1,5 місячна процедура громадських обговорень, під час яких громада міста могла ознайомитись з генпланом та висловити свої зауваження. В результаті до управління архітектури надійшло понад 200 зауважень. На громадські слухання прийшло 270 містян.
У результаті громадських слухань майже одноголосно учасниками було прийнято рішення:
- Відхилити запропонований проєкт містобудівної документації та розробити нові, на основі актуальних (вихідних) даних, завдання на проєктування на основі стратегії розвитку міста Ужгорода «Ужгород 2030», та оновленого історико-архітектурного плану Ужгорода;
- Врахувати пропозиції та зауваження, які були подані з 25 січня по 07 лютого 2025 та ті, які надійшли сьогодні до нового генплану при формуванні нового завдання для розробки нового Генплану.
Про основні екологічні ризики нового Генплануекологиняя ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук написала у колонці Інтернет-видання Закарпаття-Онлайн. Тут подаються узагальнені та головні неузгодженості нового Генплану, які роблять цей містобудівний документ непридатним для використання.
Насамперед Генплан Ужгорода містить кілька основних і суттєвих недоліків, які свідчать про те, що такий документ затверджувати не можна. По-перше, Генплан розроблено до 2041 року з розрахунком на 107 тис. населення за реалістичним сценарієм і на 120 тис. населення за оптимістичним сценарієм. Вже сьогодні в Ужгороді постійно проживає не менше 135 тис. осіб. Тобто, Генплан вже на сьогодні є неактуальним. Він не наздоганяє реалії ситуації.
При цьому Генплан, на диво, передбачає дуже активне житлове будівництво, яким буде зайнято близько 100 га міської території. Зокрема за рахунок стрімкого скорочення зелених зон. Враження таке, житло розраховано для 150 тис. і більше мешканців у 2041 році. Однак інженерна інфраструктура залишається на рівні розрахунків потреб 120 тис. населення. Очевидно, що таке неузгодження в розрахунках генплану у близькому майбутньому призведе функціонування міста до колапсу.
По-друге, графічні матеріали Генплану виконано без внесення до геоінформаційної системи, що є порушенням постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації» від 2021 року. Думаю, що це зроблено зумисно. Таким чином міська влада намагається передусім приховати інші протизаконні дії. Наприклад, факти роздачі земельних ділянок під садибну забудову за межами земель комунальної власності Ужгородської ТГ на землях держлісфонду, користувачем яких є ДП «Ліси України». Це було б неможливо зробити, якби кожна земельна ділянка того чи іншого функціонального призначення у Генплані мала б чітку прив’язку до системи географічних координат. Надалі те саме можна проробляти з зеленими зонами обмеженого користування, наприклад, прибудинковими територіями. Там можна буде втулити нові багатоквартирні будинки, як це вже робилось і робиться не одноразово.
У Генплані махінація з землями держлісфонду є не єдиним правопорушенням. Нову об’їзну дорогу у районі вул. Запорізької заплановано побудувати частково просто по руслу малої річки Задолинки та у її заплаві. Це можна побачити, співставивши креслення і скрін Гугл мапи (рис.). 
Такі дії є вбивчими для малих річок і прямо забороняються ст. 80 Водного кодексу України. Думаю, що таких протиправних моментів внесено у цей Генплан більше, зокрема у сфері історико-архітектурної спадщини чи інших аспектів, в яких я не є експертом, тому не аналізувала. Отже, цей Генплан прямо конфліктує з чинним законодавством України і не має права на існування. Він може справедливо оскаржуватись в суді різними суб’єктами на наступний же день, як буде затверджений Ужгородською міською радою.
По-третє, Генплан не відповідає Стратегії розвитку міста до 2030 року. Ужгородці бачать своє місто у майбутньому, як європейське місто, де жити безпечно і комфортно. Екологічну безпеку та комфорт і якість проживання до глибокої старості у сучасних європейських містах забезпечують три основні фактори: ступінь озеленення, стала мобільність та кліматична стійкість. Ці фактори позитивно впливають на міське довкілля та на здоров’я мешканців.
У місті існує стала проблема із забруднення повітря, на вирішення якої також мало б орієнтуватись планування міського простору. Але ні, Генплан не розв’язує проблему загазованості атмосфери. Навпаки, лише поглиблює її. Адже зелених зон у забудованих кварталах міста майже не залишилось. Мобільність у місті, яка б мала орієнтуватись на популяризацію велосипедів, громадського транспорту та електротранспорту, опирається традиційно на приватний автотранспорт, якого все більше. Тимчасові паркінги у місті також не запроектовані, тож пішоходи у місті й далі будуть на других ролях, пробираючись по заставлених автомобілями вулицями.
Катастрофічне ставлення у Генплані до водних об’єктів міста та до заболочених територій, які є природними накопичувачами дощових вод. Під ризиком забудови опинилися Чорні озера, мала річка Задолинка та річка Уж. Гребля на Ужі створює додаткові ризики для якості води у річці через сповільнення течії. Також підвищує паводкову небезпеку. Для захисту міста від великої води з бюджету необхідно буде витрачати чимало коштів для будівництва нових захисних дамб та нарощення існуючих дамб. Застійні явища у руслі провокуватимуть замулення та повільне заболочення річки, через що необхідно буде регулярно його розчищати. Я вже не кажу про те, що всі ці заходи вбивчо впливатимуть на біорізноманіття річки. Щодо заболочених місць, то важливо розуміти, що вони у містах відіграють ключову роль в адаптації міст до змін клімату. Під час злив вони вбирають і утримують надлишкову воду, а в літню спеку охолоджують повітря.
У ситуації перетворення Ужгорода із добре озелененого міста в «бетонні джунглі», такі місцини є життєво необхідними для міської екосистеми. За відсутності достатньої кількості території озеленення, ні про яку кліматичну стійкість міста говорити не можна. У тривалу літню спеку воно буде нестерпним для проживання. Особливо страждатимуть хворі на серцево-судинні захворювання та люди літнього віку.
Загалом, Генплан презентує нам не європейське місто майбутнього. Адже загальна площа міста складає всього 40 км2. На сьогодні майже уся територія міста є освоєною і не має куди розростатись. Розвиток «у висоту» також має межу, яка визначається екологічною ємністю середовища. У нашому випадку, кажучи про ємність середовища, мається на увазі кількість мешканців, потреби яких можуть бути задоволені ресурсами даного місцеперебування без істотної шкоди для його подальшого існування. Ємність середовища Ужгорода вже вичерпала себе і тепер ущільнення висотної забудови та густота заселення міста будуть прямо впливти на якість і комфорт проживання. Недаремно частина корінних ужгородців вже роздумують над тим, щоб залишити місто назавжди, у пошуках більш комфортного місця для життя.
