Постанова Верховного Суду, винесена колегією суддів з процедурними порушеннями, виправдала виданий Департаментом екології Закарпатської ОВА висновок з оцінки впливу на довкілля для документу ОВД, який не відповідає вимогам закону.
Поки в Україні триває активна фаза російсько-української війни, Верховний Суд з порушенням процедури дозволив будівництво вітряків на полонині Боржаві. Судді приймали рішення без участі громадськості та зацікавлених сторін, яких про дату проведення слухання не повідомили.
З надісланої листом постанови стало відомо, що 13 квітня Верховний Суд у складі трьох суддів касаційного адміністративного суду, головуючого Андрія Рибачука та суддів Лариси Мороз і Анни Бучок, винесли постанову, яка залишила в силі рішення Восьмого апеляційного суду щодо позитивного висновку Оцінки впливу на довкілля для будівництва ВЕС на Боржавському хребті.
«Суд не повідомив про час та місце розгляду спору, тоді як на час війни, з метою гарантування безпеки, чудово працює онлайн система доступу до судових засідань. Друге, не піднято питання заявленого у касаційній скарги «ЕПЛ» (Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» – ред.) щодо передачі розгляду справи на розсуд Верховного Суду України як правової проблеми. Третє, у суду не було підстав залишати рішення апеляційного суду у силі. Були всі підстави скасувати його та передати його на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо суд вважав, що судом не у повній мірі було застосовано норми матеріального та процесуального права», – коментує процедурні порушення винесеної постанови автор касаційної скарги, заступник голови комітету земельного, аграрного та довкілевого права НААУ, юрист-аналітик Софія Шутяк.
Відтак, забудовнику стало легше обійти природоохоронне законодавство та громадський супротив і побудувати 34-ри 180-метрових вітряки та усю необхідну для ВЕС інфраструктуру на 10-ти кілометрах Боржавського хребта. При цьому полонина Боржава має статус території Смарагдової мережі і охороняється українським та європейським природоохоронним законодавством, зокрема Бернською конвенцією.
«Верховні» судді Боржави: хто вони?
З інформації яка міститься у відкритих під час воєнного стану джерелах та ЗМІ, про суддів Верховного Суду відомо що вони притягались до дисциплінарної відповідальності як недоброчесні, вказували недостовірні дані у деклараціях, покривали суддів Майдану, скасовували Указ Зеленського про відсторонення судді КСУ Олександра Тупицького та, ймовірно, використовували свій професійний вплив у особистих цілях.
Голова колегії суддів Андрій Іванович Рибачук – суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України з травня 2019 року.
У 2021 році Андрій Рибачук входив до колегії суддів, які розглядали справу №9901/20/21 за позовом відстороненого голови Конституційного Суду України Олександра Тупицького, котрий оскаржував Указ Президента Володимира Зеленського України про своє відсторонення з посади судді КСУ. Причиною для відсторонення стало вручення підозри Тупицькому у кримінальному провадженні.
Відсторонений суддя виграв позов. Президент подав апеляційну скаргу, розгляд якої триває.
В 2020 році Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула суддю Рибачука до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців. Він разом зі своїми колегами, суддями Мороз і Бучик, винесли ухвалу, що кардинально змінила суть прийнятого раніше рішення на протилежне змісту.
Прийнята ними ухвала допомогла їхній колезі у відставці, судді Березанського районного суду Миколаївської області Антононі Дорошенко, домогтись у Пенсійного фонду та казначейства включення у стаж судді роботу помічником прокурора і зробити перерахунок у бік збільшення щомісячного довічного утримання з 86-ти до 90% від зарплати. Судді назвали абзац «Відповідач правомірно не врахував до стажу роботи позивачки на посаді судді, її роботу на посаді помічника прокурора…» одруківкою і виправили на «Відповідач помилково не врахував до стажу роботи позивачки на посаді судді, її роботу на посаді помічника прокурора…».
Лариса Леонтіївна Мороз – суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України з листопада 2017 року.
Лариса Мороз також входила до складу колегії суддів, що розглядали позов відстороненого голови КСУ проти Указу Зеленського. Крім того, вона як недоброчесна суддя притягнена до дисциплінарної відповідальності у справі з «одруківкою» і була причиною неодноразового перенесення розгляду дисциплінарної справи через свою неявку на засідання.
У 2021 році, разом зі своєю колегою Анною Бучик, яка теж «судила» Боржаву, фігурувала у ще одному дисциплінарному провадженні Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Колегія суддів КАС, у яку входили згадані судді, самоусунулися від розгляду спору по суті: обрали більш «зручну» постанову Великої палати Верховного Суду і вирішили не досліджувати управлінських рішень.
У лютому 2016 року суддя Мороз головувала в складі колегії суддів ВАСУ, яка скасувала рішення ВККС про відсторонення судді Бабушкінського районного суду Дніпра Миколи Решетніка, який ухвалював завідомо неправосудні рішення про обрання найбільш суворих запобіжних заходів учасникам мирних зібрань.
За кілька місяців у травні, Мороз допомагала суддям Майдану уникати відповідальності. Будучи суддею-доповідачем у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України скасувала подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Оболонського районного суду Києва Юлії Швачач, яка дозволила взяти під варту студентів під час Революції гідності. Пізніше Верховний суд України скасував це рішення.
Лариса Мороз вносила неправдиві дані до майнових декларацій. Зокрема, не вказала про дохід від продажу успадкованого будинку у декларації за 2013 рік, а також не зазначала у деклараціях за 2014 та 2015 роки про транспортні засоби свого сина, якими той мав право користуватися за довіреністю протягом 2013-2016 років.
І третя із складу колегії, яка розглядала касаційну скаргу на рішення Восьмого апеляційного суду щодо позитивного висновку Оцінки впливу на довкілля виданого департаментом екології Закарпатської ОВА – Анна Юріївна Бучик, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України з листопада 2017 року.
Крім двох згаданих вище дисциплінарних проваджень, суддя Бучик не відзначилась участю у суддівських скандалах, які б висвітлювали ЗМІ. Проте вона могла використовувати своє службове становище щоб із єдиного судового реєстру прибрали судові документи, які стосуються порушення державної таємниці і подальшого звільненні із служби її родича, ймовірно чоловіка, військового Бучик Сергія Степановича. Про це одразу на кількох ресурсах із адресами КАС ВС пишуть у коментарях під даними суду.
Через аналітичну систему YouControl ми знайшли, що Сергій Бучик – член сім’ї судді з яким вона володіє спільним майном. У 2017 році як військовослужбовець ЗСУ, притягався до адміністративної відповідальності через порушення законодавства у справі про державну таємницю. Проте жодного судового документу по справі 295/7574/17 у публічному доступі немає. Сьогодні, в умовах воєнного стану, отримати судові документи для підтвердження чи спростування даної інформації – не можливо.
З інформації, яка міститься на сайті кафедри кібербезпеки та захисту інформації факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка стає відомо, що з 2018 року чоловік судді Бучик – професор кафедри кібербезпеки та захисту інформації.
Ще раз про ВЕС на полонині Боржава
Протистояння природи і грошей триває п’ятий рік. Причиною для нього є «зелений тариф». В українських реаліях світовий механізм, що стимулює розвиток і використання відновлюваних джерел енергії та зобов’язує державу купувати вироблену таким чином електроенергію у виробника в 4-5 разів дорожче тарифів споживання, перетворився на заробіток для великого бізнесу.
Історія з Боржавою розпочалась у 2017 році, коли Закарпатська обласна військова адміністрація (тоді – державна адміністрація) підписала меторандум про співробітництво у соціально-економічній сфері з турецькою компанією Enisolar Energy. І хоча у документі не було згадки про будівництво ВЕС, невдовзі у Воловці зареєстрували ТОВ «Атлас Воловець Енерджи», яке профінансувало розробку детальних планів для ВЕС на гірському хребті і замовило проєкти землеустрою на передачу в оренду землі зі зміною цільового призначення із сільськогосподарського та землі енергетики.
Всупереч містобудівній документації області та з порушеннями з боку Держгеокадастру, забудовнику відвели 53 земельних ділянки загальною площею більше 42 га та вартістю 19,5 млн гривень. Сьогодні ця справа слухається у Господарському суді.
У 2018 році забудовник подав повідомлення про планову діяльність. Почалась процедура ОВД. Звіт з оцінки впливу на довкілля містив недостовірну інформацію про дослідження. Проте це не завадило Департаменту екології Закарпатської ОВА видати на нього позитивний висновок, який і оскаржувався вже у Верховному Суді у трійки недобросовісних суддів – Рибачука, Мороз і Бучик.
Висновок з ОВД був передостанньою ланкою у оформленні документів для будівництва ВЕС. ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» ще залишається отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Поки що обласне ДАБІ відмовляло забудовнику у його видачі посилаючись на невідповідність проекту вимогам законодавства.
Полонина Боржава – унікальна природоохоронна територія Українських Карпат. Частина Смарагдової мережі (реєстровий номер UA0000263), що охороняється Бернською конвенцією. Флора і фауна хребта налічує десятки червонокнижних видів рослин і тварин, а через сам хребет проходять міжнародні міграційні шляхи птахів та кажанів.
Через Боржаву пролягають найпопулярніші туристичні маршрути. Це, також, одне з небагатьох місць в Україні для гірських польотів на парапланах і дельтапланах.
Для мешканців гірських районів полонина джерело заробітку на чорницях (яфинах), а також місце для розвитку традиційного полонинського господарства – вівчарства та скотарства.
За матеріалами медіапорталу ПравдаЄ
