Проблема: кампанія «СТОП масовому будівництву МГЕС у верхів’ї річок Карпат» на теренах Закарпаття у 2012 році розпочалася дещо спонтанно. Такою була реакція ряду обласних та місцевих неурядових організацій на події, які розпочались у сфері електроенергетики області. Розвиток малої гідроенергетики, який по суті мав стати позитивним явищем в енергетичній та екологічній політиках країни за рахунок уведення «зеленого тарифу» на законодавчому рівні, перетворився на серйозну екологічну загрозу для усіх Українських Карпат. На чільне місце розвитку енергопотенціалу карпатських річок були поставлені не охорона довкілля та природного ландшафтного різноманіття, збереження біоресурсів та традиційного трибу життя гірських місцевих громад, як того вимагає природоохоронне вітчизняне законодавство, включно з низкою міжнародних конвенцій та угод, до яких приєдналась і Україна, а винятково прагматичний і безпринципний бізнес-інтерес. Тож дуже швидко у часі громадський протестний рух консолідувався й організувався у потужну хвилю, яка вилилась в адвокаційну кампанію.
Ще восени 2011 року у ЗМІ з’явилась інформація про плани обласної влади забезпечити власну (на 75 % від потреби) «електроенергетичну автономність» за рахунок використання гідроенергетичного ресурсу малих річок Карпат, тобто масового будівництва міні ГЕС та каскаду водосховищ у горах. Для цього рішенням № 161 від 25.02.2011 р. Закарпатської обласної ради було прийнято «Програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області», а рішенням № 310 від 04.11.2011 р. – затверджено «Локальні та обласну Схеми розміщення малих гідроелектростанцій». Ці документи дали «зелене світло» для будівництва 360 МГЕС сумарною потужністю близько 700 МВт та сотень водосховищ загальним об’ємом 2 млрд. м3 у верхів’ї гірських річок в Українських Карпатах на території Закарпатської області. Таке масоване антропогенне втручання у природні екосистеми, які на сьогодні є практично незміненими або малозміненими й слугують еталоном автентичних природних гірських річок у Європі, здатне повністю зруйнувати не тільки ці річки, як середовище існування сотень тисяч біологічних видів, але й інші біопоти та оселища, органічно пов’язані з цими водними артеріями та природним гідрологічним режимом у них.
Ці події збіглися у часі з фактами стихійного (без проведення попередніх ґрунтовних екологічних досліджень, часом, навіть, без проходження обов’язкової процедури – оцінки впливу на навколишнє природне середовище таких гідротехнічних споруд та погодження проектів цих споруд з такими профільними державними установами, як басейнові управління водних ресурсів та управління рибного господарства й охорони водних біоресурсів) будівництва МГЕС у Закарпатській та Івано-Франківській областях .
Тривалість кампанії: 2012 рік – по сьогодні.
Результат: ще у 2012 році за позовом 5-ти громадських активістів Обласним адміністративним судом скасовано рішення Закарпатської облради про «Локальну та обласну Схеми розміщення малих гідроелектростанцій». У 2014 році це рішення було підтверджено Львівським апеляційний судом.
З 2012 і до сьогодні ведеться інформаційна кампанія щодо плюсів та мінусів малої гідроенергетики у Карпатах в умовах змін клімату та вигод чи втрат для місцевих громад, а також ведеться робота щодо впровадження екосистем них підходів до розвитку гідроенергетики в країні.
За 8 років ведення кампанії в області було побудовано із 360 МГЕС лише 7 нових МГЕС і то лише в тих місцях, де забудовники отримали земельні ділянки під будівництво ще до 2012 року.
Коаліцією громадських організацій України, зокрема тих, які входять до Української кліматичної мережі, розроблено Критерії сталості промислових об’єктів ВДЕ, серед яких є й критерії щодо розвитку малої гідроенергетики. Наразі ці критерії просуваються у законодавство України.
У рамках кампанії видано такі публікації: СТОП масовому будівництву міні ГЕС у верхів’ї річок Карпат (хроніки та аналіз адвокаційної кампанії у Закарпатті), «Гідроенергетика у Карпатах: міфи і реальність», «Екосистемні послуги річок Українських Карпат».
