Екоініціативи за участі вимушених переселенців поволі стають звичними для Закарпаття. Приїжджі разом із місцевими прибирають береги річок, парки, дитячі майданчики та інші засмічені території. Толоки – вже не лише можливість очистити довкілля, але й познайомитися, поділитися власною історією, а також – показати приклад для місцевого населення. ГО «Екосфера» поспілкувалася з жителькою Києва, яка на час бойових дій разом із сім’єю переїхала до Берегова. Що мотивує «гостей» міста не миритися з поточним станом речей, а щось змінювати? Де вже реалізували такі екоініціативи та як їх сприймають місцеві?
У перший день широкомасштабного російського вторгнення Світлана Мельніченко переїхала з Києва до батьків у котеджне містечко, за 40 км від столиці. Через активні обстріли та ворожу авіацію містечко змогли покинути тільки 6-го березня. З 12-го березня тимчасовою домівкою для сім’ї Світлани стало Берегово.
«Ми встигли вчасно виїхати, адже вже згодом саме там проходила активна фаза бойових дій. Виїхали колонами, ночували на Львівщині, в Ужгороді, врешті-решт натрапили на людей, які запропонували житло у Берегові. У цьому місті востаннє була 9 років тому. Коли вперше вийшли на прогулянку з дітьми побачили дуже багато сміття навколо. Тож нам спало на думку якось це змінити» – пригадує Світлана.
Наступного разу прихопили із собою пакети для сміття. Поки діти гралися на майданчику, зібрали пляшки, скло, поліетиленові кульки та інший непотріб. Це помітили люди, які проходили повз та запропонували приєднатися. Так і погодили наступну зустріч.
«Насправді ми не планували жодних акцій, тому така пропозиція була несподіванкою. Обмінялися телефонами з новими знайомими. Як виявилося, вони також переселенці із Запоріжжя. Вже наступного разу ми прибирали вчотирьох. Тоді ж я звернулася на дитмайданчику до батьків, що якщо є вільний час і можливість, давайте щось корисне зробимо разом. Я прагнула донести до людей, що кожен може вийти і позбирати сміття. І це у нас вийшло» – зазначає жінка.
26 березня організували толоку, під час якої прибрали береги Верке. Колись повноводна річка сьогодні перетворилася на брудний канал. На дні – намул, на поверхні – побутове сміття. За словами пані Світлани, під час розчищення з води витягли мікрохвильову піч, магнітофон, пляшки, пластик, склянки та інші відходи. Участь у толоці взяли близько 20 людей.
«Ми прибрали досить велику територію. Доєдналися переселенці з інших міст, місцеві, освітяни. Боляче дивитися як в купі пластику плавають качки. Зараз це місце має зовсім інший вигляд. Проробленою роботою ми задоволені. Згодом ми ще двічі збиралися, прибрали прилеглу територію біля міської ради, проте стільки людей вже не приходило»
За словами міського голови Берегова Золтана Бабяка, проєкт з очищення Верке розрахований на 2021-2022 роки та розділений на 3 етапи. План включає прочистку дна, будівництво дамби на Боржаві, а також прокладання каналізаційної мережі вздовж берега Верке. Перший транш – майже 1 мільйон євро – Угорщина виділила ще рік тому.
За словами Світлани Мельніченко, вони й надалі будуть проводити подібні заходи. Обговорення ведуть у вайбер-спільноті. Жінка вважає: з допомогою таких екологічних акцій вимушені переселенці можуть висловити вдячність місту за гостинність та затишок.
Такі екоініціативи виявилися непоодинокими. Прибирання організували і в інших населених пунктах Закарпатської області. У селі Велика Бакта на Берегівщині переселенці з інших областей України, прибрали паркову зону. Неодноразово проводили екоакції і в обласному центрі. 26 березня переселенці самоорганізувалися та прибрали набережну біля мікрорайону Боздош.
На Рахівщині у селі Богдан місцеві жителі разом із переселенцями очистили береги вздовж річки.
«Ми розчищаємо берег річки, щоб та мала красивий вигляд. Ми вдячні та раді, що можемо хоч щось зробити для села, яке дало нам прихисток», – зазначають учасники акції.
Раніше на прибирання збиралися працівники шкіл, садочків, сільських рад, а зараз зібралися місцеві жителі та запросили переселенців. Всього участь у прибиранні взяли 36 осіб. Серед них мешканці Київщини, Харківщини, Миколаївщини.
Екологічну акцію провели і в національному природному парку «Синевир». З узбіччя доріг та берегів русла річки Теребля зібрали понад 70 великих мішків із сміттям. До екологічної акції «Чисте довкілля» долучилися співробітники та охочі переселенці, які зараз тимчасово проживають в будівлях парку. Прибрали територію біля адмінбудівель парку, берегів річки, рекреаційних стаціонарів, візит-центрів, тимчасових місць відпочинку та інших об’єктів.
Такі спільні екологічні заходи здатні об’єднати та підвищити екологічну свідомість українців. Діючи в інтересах довкілля, ми змінюємо усталені звички у поводженні з відходами. Станом на сьогодні ситуація зі сміттям на Закарпатті критична. Запропоновані місцевою владою рішення щодо будівництва сміттєспалювальних заводів – це пошук примарно швидкого (насправді сміттєспалювання також потребує системи роздільного збору сміття) й водночас шкідливого для довкілля розв’язання проблеми.
На думку експертів ГО «Екосфера», єдине ефективне рішення для області – підхід Zero Waste, який успішно реалізують у Львові з 2016-го року. Це ідея, яка об’єднала владу, бізнес та громадськість у прагненні до свідомого споживання та мінімізації утворення відходів. Систему селективного збору сміття ГО «Екосфера» вже допомогла налагодити у деяких громадах на Закарпатті. Зокрема Нижньоворітська ТГ щороку заробляє до 100 тис. грн на продажі вторсировини, а виручені кошти направляють на благоустрій села.
Це дає сподівання, що люди перестануть використовувати річки як сміттєпровід, а відходи сприйматимуть як цінний ресурс для всієї громади. Підхід Zero Waste дозволяє відходи повертати у повторний цикл переробки, а отже, започатковувати нові для Закарпаття виробництва. Сортувальні лінії та заводи з механіко-біологічної обробки сміття – це місце створення великої кількості робочих місць. В умовах напливу в область громадян з інших куточків України такі переробні виробництва та робочі місця не будуть зайвими.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Аналіз та моніторинг впровадження національної політики та регіональних стратегій щодо поводження з ТПВ в областях Карпатського регіону України». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
