Важливість природних процесів у життєздатності планети важко переоцінити. Саме вони забезпечують людині доступ до базових потреб: тепла, повітря, їжі та води, цінних природних ресурсів. Та на відміну від абсолютно очевидних взаємозв’язків на земній кулі, на кшталт танення льодовиків та підвищення рівня води у світовому океані, існують і зовсім непомітні, та не менш важливі для життя та добробуту людини екосистемні процеси.
Наприклад, чи знайомий вам вираз: «Вимруть бджоли — вимре людство»? Таку думку колись висловив визначний фізик Альберт Ейнштейн, стверджуючи, що людство зможе прожити всього 4 роки після загибелі останньої бджоли. Як це пов’язано?
Позаяк саме ці комахи відіграють роль запилювачів 90% рослин на нашій планеті, їх зникнення призведе до нестачі кисню на Землі, корму для тварин та рослинної продукції для людей. За таких обставин світ спіткає неминуча продовольча криза, масовий голод, економічні потрясіння. Такі припущення не гіпотетичні. У 2012 році, коли в Шотландії загинула третина бджолиної популяції, ціни на 80% продуктів харчування зросли в три рази.
Подібний приклад можна навести, описуючи залежність економіки Великої Британії 19 столітті від популяції сов. Ці нічні хижі птахи полюють на мишей – основних розорювачів гнізд джмелів у ґрунтах. Джмелі – основні запилювачі конюшини, яку пасли вівці, з шерсті яких англійські фабрики та мануфактури виготовляли шерстяні тканини на експорт. У середині XIX ст. в Англії було зосереджено половину світового виробництва бавовняних та шерстяних тканин. На текстильній промисловості трималася вся британська економіка.
Ці приклади ілюструють послуги, які людство отримує від екосистем, саме того не усвідомлюючи. У цих випадку з совою, від якої, умовно кажучи, залежала економіка Великої Британії 19 ст., йдеться про підтримувальну послугу англійських екосистем. А саме – про наявність середовищ існування цього виду – дубових лісів зі старовіковими деревами.
Екосистеми надають цілу низку послуг, які тісно пов’язані між собою і втрата однієї послуги автоматично веде до втрати усіх наступних. Сова регулює чисельність мишей, а отже, дає шанс для виживання джмелів-запилювачів. Запилення рослин – це регулювальна послуга природних екосистем, яка у поєднанні з іншими глобальними процесами створює «природний баланс» на Землі. Ці блага людина отримує безоплатно, та їх цінність по справжньому відчуває тільки коли існує ризик їх втратити. 
Послуги екосистем поділяють на три основні групи: забезпечувальні, регулюючо-підтримувальні та соціокультурні. Пояснити їх значення у житті людей можна на прикладі лісової екосистеми.
Гриби та ягоди, дичина та прісна вода, ділова та паливна деревина – це все природні ресурси, якими ліс забезпечує потреби людини. Цю групу послуг відносять до забезпечувальних послуг природних екосистем.
Здатність лісів утримувати воду, запобігаючи паводками і засухам, фільтрувати та очищати її від забруднювачів, запобігати ерозії ґрунтів, зсувам і селям, продукувати кисень, депонувати вуглець, підтримувати існування цінної та рідкісної флори і фауни, створюючи середовище існування сотень тисяч лісових видів тварин і рослин – все це не просто абстрактні явища, а регулюючо-підтримувальні послуги лісової екосистеми, які напряму впливають на рівень життя та безпеку людини. Зокрема, ліси здатні боротися зі збудниками хвороб шляхом виділення летких речовин – фітонцидів. Наприклад, фітонциди сосни згубні для збудника туберкульозу, а ялиці – для збудника коклюшу.
Соціокультурні послуги стосуються насамперед естетичного задоволення, яке людина отримує від природи. Наприклад, прогулянки із собакою в лісі, «тихе» полювання, бьордвочінг, піші походи чи просто ретрит з друзями у горах.
Кожен навідується до лісу з якоюсь метою, але усі вони отримують емоційну насолоду, відновлення сил, відпочинок від буденності. Відвідуючи ліс, ми користуємось соціокультурними послугами цієї екосистеми.
Та всі ці блага можливі тільки за умов збереження біорізноманіття у лісах. Чим воно більше, тим стійкіші лісові екосистеми до будь-яких зовнішніх загроз та негативних впливів.
Суцільна рубка лісу, спрямована на отримання однієї послуги – ділової деревини для промисловості, будівництва чи отримання енергії, може призвести до повної втрати цілої низки інших важливих послуг лісової екосистеми. Втрата цілого лісового масиву означає, що принаймні у найближчі 50 років там не буде грибів, птахів, звірів. Позбавлена рослинного покриву ділянка лісу вже не зможе утримувати воду, якісно фільтрувати її, продукувати кисень. Зруйнована лісова підстилка та порушений ґрунт вивільнять в атмосферу депонований вуглець, а на місці трелювальних волоків формуватимуться ерозійні яри. 
Ця ділянка лісу ще років 10 не захищатиме найближче село від паводків, селевих потоків, зсувів, а вода у цій місцині, з огляду на актуальні кліматичні зміни, може стати дефіцитом. На місця зрубу не прийдуть туристи споглядати ландшафти та насолоджуватись співом пташок. Наприклад, відомо, що бьордвотчінг – спостереження за птахами – сьогодні визнано одним з ефективних методів психотерапії для українських бійців, які мають психологічні проблеми після повернення з війни.
Усвідомлюючи ключову роль таких екосистемних послуг лісів, у розвинених країнах світу використовують методики обрахунку потенційних втрат екосистемних послуг у грошовому еквіваленті. 
Наприклад, на Заході перед вирубкою лісу оцінюють, яких збитків зазнає економіка і суспільство через припинення надання лісом екосистемних послуг. Нематеріальні послуги лісової екосистеми також можна оцінити прямою грошовою оцінкою. Для цього необхідно віднайти дієвий інструментарій.
Концепція екосистемних послуг в Україні, їх картування та визначення механізмів компенсацій довгий час не розвивалася як серед науковців, так і практиків у сфері охорони довкілля. Втім саме сьогодні усвідомлення цінностей природних екосистем та послуг які вони надають людині – це єдиний шлях до їх стійкості та збереження.
Екосистемні зв’язки, що формувалися на Землі задовго до появи людини, власне й посприяли виникненню людської цивілізації. Та вже сьогодні світ постав на межі існування: починаючи від загроз глобального потепління, масового засмічення планети, деградації ґрунтів закінчуючи ризиком застосування ядерної зброї. Війна, яку росія веде проти України, завдає нищівних екологічних збитків. Мільйони тонн вуглецю в атмосфері, забруднення ґрунтових вод, знищення лісових насаджень, рослинності та живих організмів, окупація нацпарків та природних заповідників – це далеко неповний перелік екологічних збитків, завданих росією. Їх загальна сума вже перевищила позначку у 36 млрд євро. 
Як тільки стихне зброя, країну-агресора притягнуть до відповідальності. Україні ж вкрай потрібно вже зараз розробити дієві механізми обрахунку втрат екосистемних послуг внаслідок бойових дій. Ймовірно, природа України вже ніколи не буде такою, як раніше. Проте саме від нас залежать темпи й можливості відновлення біорізноманіття, бо саме від цього значною мірою залежить те, як Україна буде оговтуватися від жахливих наслідків війни.
Матеріал підготовлено у межах проєкту «Разом за екологічну демократію, справедливість та верховенство права в Україні» за фінансової підтримки ЕПЛ та Уряду США».
